Ухвала суду № 2922188, 23.10.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 жовтня 2008 року                                                                                       м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – КУШНЕРИКА   М.П.

суддів: ОЛЕНДЕРА   І.Я.,  ЗАВЕРУХИ  О.Б.

при секретарі судового засідання – СТУПНИЦЬКІЙ   Г.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу

за апеляційною скаргою– Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

напостанову господарського суду Хмельницької області від 11 жовтня 2007р. у справі

за позовомТзОВ «Світязь-А»

до  Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000192340/0/316 від 30.01.2007р., №0000192340/1/3252 від 05.04.2006р., №0000192340/2/5158 від 12.06.2007р., №0000192340/3/6641 від 10.08.2007р. про визначення суми податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 105719 грн., з яких за основним платежем - 52719 грн., за штрафними санкціями – 53000 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 11.10.2007р. задоволено позов ТзОВ «Світязь-А», якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницький №0000192340/0/316 від 30.01.2007р., №0000192340/1/3252 від 05.04.2006р., №0000192340/2/5158 від 12.06.2007р., №0000192340/3/6641 від 10.08.2007р. про визначення суми податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 105719 грн., з яких за основним платежем - 52719 грн., за штрафними санкціями – 53000 грн..

                Постанова мотивована тим, що проведеною податковим органом виїзною плановою перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р. за результатами якої було складено акт №72/23-05/32680072 від 18.01.2007р. та зафіксовано порушення п.п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), оскільки платником до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість – 87859 грн., по отриманих згідно договору комісії №28/03-К від 21.12.2003р. від ТзОВ «Алмаз» нафтопродуктів, що не є власністю та не відносяться до валових витрат позивача, але за які перераховано авансом кошти Комітенту, про те як (нафтопродукти) не були реалізовані в період, що перевірявся, і обліковувались на позабалансовому рахунку 024 «Товари, отримані на комісію», а також до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по придбаних послугах, які не пов’язані з веденням господарської діяльності в січні 2005 року в сумі 145 грн.. Крім того, позивачем завищено податковий кредит та відповідно завищене податкове зобов’язання по придбаному автомобілю «ГАЗ-31105» в квітні 2005р. на суму 7422 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192340/0/316 від 30.01.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 105719 грн., з яких за основним платежем – 52719 грн. та за штрафними санкціями – 53000 грн.

За наслідками апеляційного розгляду, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000192340/1/3252 від 05.04.2006р., №0000192340/2/5158 від 12.06.2007р., №0000192340/3/6641 від 10.08.2007р.  

                Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №249 від 12.12.2007р., оскільки відвантаження нафтопродуктів по договору комісії не є продажем товарів, так як право власності на нафтопродукти належить комітенту та не переходило до комісіонера, то відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарські операції ТзОВ «Світязь-А» по передачі нафтопродуктів, які не є власністю останнього, не включаються до валовою доходу та не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

                При здійсненні товарів покупцю, податкові зобов’язання щодо податку на додану вартість, за першою з подій, виходячи з продажної вартості товару, виникають саме у Комісіонера; на підтвердження виникнення податкових зобов’язань, Комісіонер виписує податкову накладну на ім’я покупця.

                Комітент при отриманні коштів від Комісіонера за проданий товар відображає податкові зобов’язання по податку на додану вартість та виписує податкову накладну на ім’я Комісіонера, тому, перерахувавши грошові кошти за проданий товар Комітентові. У Комісіонера на підставі отриманої податкової накладної виникає право на податковий кредит.

                п.4.7. ст.4 зазначеного вище Закону не передбачена залежність сум податкового кредиту від складу валових витрат, а вказується лише на залежність податкового кредиту від дати перерахування коштів на користь Комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

                Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)— в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації – п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 того ж Закону.

                Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Виписані позивачем ТзОВ «Алмаз» податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог п. п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і містять всі необхідні реквізити.

Таким чином. позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту та відображено у Декларації з податку на додану вартість за січень 2005р. ПДВ в сумі 87859 грн. за отримані, згідно договору комісії №28/03-К від 12.12.2003 року від ТзОВ „Алмаз" нафтопродукти.

Донарахування, податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, за січень 2005 року в сумі 145 грн., внаслідок порушення п. п.7.4.4 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та за квітень 2005 року в сумі 7422 грн., внаслідок порушення п. п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», також є неправомірним, оскільки згідно з поданою декларацією податку на додану вартість за січень 2005 року, сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню перевищувала суму заниження та становила 300 грн. Отже, бюджетне відшкодування за вказаний період мало б бути зменшене до 155 грн. У квітні 2005 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню, згідно із поданою декларацією податку на додану вартість та уточнюючим розрахунком до неї, становить 6456 грн. Тому, за квітень місяць 2005 року для ТзОВ „Світязь-А" має бути донараховано податкове зобов'язання лише на різницю між сумою помилково завищеного бюджетного відшкодування та залишком суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно з відповідною податковою декларацією.

Завищення сум податкового кредиту у вересні 2005р. на 3799,00 грн., в січні 2006р. на 6586,00 грн. та у березні 2006р. на 189,00 грн. також є неправомірним, так як згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з даною нормою, платнику податку надано право вибору щодо отримання сум бюджетного відшкодування чи віднесення їх на рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів.

Якщо позивачем, до початку перевірки, при визначенні платежів до бюджету, само­стійно враховано раніше не задеклароване як бюджетне відшкодування, від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то за результатами перевірки до суми заниженого бюджетного відшкодування, на яку складається податкове повідомлення така сума не повинна включатися.

               ДПІ у м.Хмельницький оскаржила постанову з підстав порушення норм матеріального права, мотивуючи тим, що в період, який перевірявся податковим органом ТзОВ «Світязь-А» здійснювало роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами через мережу орендованих автозаправних станцій, розташованих на території Хмельницької області.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Світязь-А» в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту віднесено 145 грн. податку на додану вартість по придбаних послугах, які не пов'язані з веденням господарської діяльності. Також, ТзОВ «Світязь-А» в порушення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту у квітні 2005 року віднесено 7422 грн. податку на додану вартість по придбаному автомобілю «ГАЗ 31105», який включено до складу основних фондів.

Крім того, позивачем в порушення п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту віднесено 87859 грн. податку на додану вартість по отриманих згідно з договором комісії від 21.12.2003р. №28/03-К від ТзОВ «Алмаз» нафтопродуктах, які не є власністю та не відносяться до валових витрат ТзОВ «Світязь-А», але за які перераховано авансом кошти комітенту. Нафтопродукти не були реалізовані в період, який перевірявся, і обліковувалися на забалансовому рахунку 024 «Товари, отримані на комісію». В результаті чого, ТзОВ «Світязь-А» завищено на 87859 грн. податковий кредит в січні 2005 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та занижено на 53281 грн. податковий кредит в лютому 2005 року. В порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону товариством занижено на 10574 грн. суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету.

П.1.4 ст.1 згаданого вище Закону передбачено, що поставка товарів- будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі— комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі— комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера – п.4.7 ст.4 цього ж Закону.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів – п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону.

П.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно нарахував суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Просить скасувати постанову та відмовити в задоволенні позову.

              Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

              За результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р. за результатами якої було складено акт №72/23-05/32680072 від 18.01.2007р. та зафіксовано порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), оскільки до складу податкового кредиту віднесено 145 грн. податку на додану вартість по придбаних послугах, які не пов’язані з веденням господарської діяльності. В порушення п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, до складу податкового кредиту у квітні 2005 року віднесено 7422 грн. податку на додану вартість по придбаному автомобілю «ГАЗ-31105», який включено до складу основних фондів. Також в порушення п.п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість – 87859 грн., по отриманих згідно договору комісії №28/03-К від 21.12.2003р. від ТзОВ «Алмаз» нафтопродуктах, які не є власністю та не відносяться до валових витрат позивача, але за які перераховано авансом кошти Комітенту. Нафтопродукти не були реалізовані в період, що перевірявся, і обліковувались на позабалансовому рахунку 024 «Товари, отримані на комісію», в результаті чого ТзОВ «Світязь-А» завищено на 87859 грн. податковий кредит в січні 2005р., що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість, та занижено на 53281 грн. податковий кредит в лютому 2005р. В порушення п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону, товариством занижено на 10574 грн. суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету.

                На підставі Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192340/0/316 від 30.01.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 105719 грн., з яких за основним платежем – 52719 грн. та за штрафними санкціями – 53000 грн.

За наслідками апеляційного розгляду, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000192340/1/3252 від 05.04.2006р., №0000192340/2/5158 від 12.06.2007р., №0000192340/3/6641 від 10.08.2007р.

  Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Світязь-А» та ТзОВ «Алмаз» укладено договір комісії №28/03-К від 21.12.2003р., відповідно до умов якого позивач (Комісіонер) зобов’язувався за дорученням ТзОВ «Алмаз» (Кометента) від свого імені та за винагороду здійснювати продаж паливно-мастильних матеріалів за готівковий та безготівковий розрахунок з одночасною обов’язковою видачею талонів, як підтвердження здійсненого розрахунку за товар, а також відпуску з автозаправної станції за пред’явленими талонами попередньо оплачених паливно-мастильних матеріалів, що надійшли Комісіонеру від Комітента на виконання вказаного Договору та є власністю Комітента.

П.2.1.3 Договору обумовлювалось щомісячне подання Комітентом звітів про роздрібну та оптову реалізацію пал дивно-мастильних матеріалів та видачі і приймання талонів на їх отримання. Відповідно п.2.1.4 цього ж Договору, грошові кошти, отримані від реалізації нафтопродуктів Комітента перераховуються йому на протязі трьох днів з моменту їх надходження від покупців.

  На виконання згаданого Договору, Комітентом, згідно актів приймання-передачі було передано Комісіонеру паливно-мастильні матеріали, які обліковувалися позивачем в кількісному виразі на позабалансовому рахунку 024 «Товари прийняті на комісію». Розрахунки з комітентами, іншими постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг), в тому числі і з ТзОВ «Алмаз» обліковувалися позивачем на рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами». По дебету даного рахунку обліковувалася вартість отриманих від комітентів товарів, прийнятих на комісію, а по кредиту – сума коштів, на яку позивачем було реалізовано, отримані від комітентів товари.

Відповідно до актів приймання-передачі нафтопродуктів за січень-квітень 2005 року, звітів комісіонера за січень-березень 2005 року, актів виконаних робіт від 31.01.2005р, від 28.02.2005 року, від 31.03.2005 року, додаткових угод до договору комісії, в яких визначаються розміри винагороди комісіонеру від 31.01.2005 року, від 28.02.2005 року, від 31.03.2005 року, Комісіонеру виплачувалася винагорода за договором.

Оскільки ТзОВ «Світязь-А» мало належним чином оформлені, відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові накладні, тобто мало документально підтверджені підстави для включення до складу податкового кредиту та відображення у Деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних Комісіонером ТзОВ «Алмаз» за період з 01.02.2004р. по 01.04.2005р.

Датою збільшення суми податкового кредиту Комісіонера, ТзОВ «Світязь-А» є дата перерахування коштів на користь Комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів, відповідно до п.4.7 ст.4 згаданого вище Закону.

Відвантаження нафтопродуктів по договору комісії, укладеному між ТзОВ «Світязь-А» та ТзОВ «Алмаз» не є продажем товарів, оскільки право власності на нафтопродукти належить ТзОВ «Алмаз» та не переходило до позивача.  

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарські операції по передачі нафтопродуктів, згідно договору комісії, які не є власністю ТзОВ «Світязь-А», не включаються до валового доходу та не підлягають оподаткуванню, що стверджується і висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №249 від 12.12.2007р.   

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, про те, що відповідно до п.4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачена залежність сум податкового кредиту від складу валових витрат, а вказується лише на залежність податкового кредиту від дати перерахування коштів на користь Комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

Датою збільшення податкових зобов’язань Комісіонера, ТзОВ «Світязь-А», є дата визначена за правилами встановленими п.7.3 ст.7 згаданого вище Закону дата отримання грошових коштів від покупця або дата відвантаження товарів покупцю (перша з подій), а датою збільшення суми податкового кредиту Комісіонера є дата перерахування грошових коштів на користь Комітента або надання інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

                Позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту та відображено у Декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року ПДВ в сумі 87859 грн. за отримані згідно договору комісії № 28/03-К від 12.12.2003 року від ТОВ „Алмаз" нафтопродукти.

                Бюджетне відшкодування за січень 2005р. мало бути зменшене до 155 грн., оскільки сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню перевищувала суму заниження та становила 300 грн. У квітні 2005 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню, згідно із поданою декларацією податку на додану вартість та уточнюючим розрахунком до неї, становить 6456 грн. За квітень 2005 року для ТОВ «Світязь-А» має бути донараховано податкове зобов'язання лише на різницю між сумою помилково завищеного бюджетного відшкодування та залишком суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно з відповідною податковою декларацією.

Завищення сум податкового кредиту у вересні 2005р. на 3799,00 грн., в січні 2006р. на 6586,00 грн. та у березні 2006р. на 189,00 грн. також є неправомірним, оскільки відповідно до п.п.7.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», платнику податку надано право вибору щодо отримання сум бюджетного відшкодування чи віднесення їх на рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів.

Якщо позивачем, до початку перевірки, при визначенні платежів до бюджету, само­стійно враховано раніше не задеклароване як бюджетне відшкодування, від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то за результатами перевірки до суми заниженого бюджетного відшкодування, на яку складається податкове повідомлення така сума не повинна включатися.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам процесуального та матеріального права і воно не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

                         Керуючись ст.160 ч.3, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

                                                                                   У Х В А Л И Л А :

               Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 11.10.2007р. у справі за позовом ТзОВ «Світязь-А» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000192340/0/316 від 30.01.2007р., №0000192340/1/3252 від 05.04.2006р., №0000192340/2/5158 від 12.06.2007р., №0000192340/3/6641 від 10.08.2007р. про визнання суми податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 105719 грн., з яких за основним платежем - 52719 грн., за штрафними санкціями – 53000 грн., - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця, починаючи з 28.10.08р.

                                     Суддя-доповідач:                                                                            М.П.КУШНЕРИК

                                                        Судді:                                                                                            І.Я.ОЛЕНДЕР

                                                                                                                                                               О.Б.ЗАВЕРУХА