Постанова № 2922133, 07.10.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2008 року                                  м. Львів                              Справа №22а-3502/08

  Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

  доповідача  у справі судді      Любашевського  В.П.

  суддів                                       Довгополова О.М.

                                                    Нос С.П.

При секретарі судового засідання Козирі В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у м. Нетішин Хмельницької області

на  постановугосподарського суду Хмельницької області від 14.11.2007 р. у справі № 9/5/42-НА

за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» 

до Державної податкової інспекції у м. Нетішин Хмельницької області

про  скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Нетішин Хмельницької області від 06.06.2000 року № 9/5/42-НА,, -                

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14.11.2007 р.  частково задоволено позов НАЕК «Енергоатом» в особі відособленого підрозділу «Хмельницька АЕС» до ДПІ у м. Нетішин - скасовано рішення інспекції № 66/23/21313677 від 06.06.2000 р. про застосування і стягнення фінансових санкцій до ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» у частині податку на прибуток - 13500 грн., ПДВ - 894480,23 грн., дорожній збір - 4964,92 грн., плата за землю - 26086,69 грн., пеня на суму зменшення податку на прибуток - 1364571,60 грн., пеня за несвоєчасну сплату ПДВ -2014,47 грн., пеня по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду - 5705298,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату дорожнього збору - 7747791,07 грн., пеня за несвоєчасну сплату плати за землю-25174,73 грн., 30% донарахованого податку на прибуток в сумі 4140,00 грн., 100 % донарахованого ПДВ -901073,23 грн., 100% донарахованої плати за землю в сумі 26086,69 грн.

Вказану постанову оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у м. Нетішині, у скарзі посилається на те, що постанова суду першої   інстанції   прийнята   без врахування норм чинного законодавства  та не відповідає обставинам справи, у   зв'язку   з   чим   просить   постанову   скасувати   та відмовити в задоволенні позову повністю.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі ДПІ у м. Нетішині покликається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми Законів України «Про оподаткування прибутку

___________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Олійник Ю.П.                                                Справа № 22а-3502/08          ряд. ст. зв. № 35                                                                           

Господарський суд Хмельницької області                                                    справа № 9/5/42-НА             22-а-3502-08.doc                                                                                                                                                      Доповідач у 2-й інст. суддя  Любашевський В.П.                                             реєстр 07.10.2008 р.     

підприємств», «Про податок на додану вартість», інших нормативних актів.

Також зауважує, що при прийнятті рішення судом не врахованоі не прийнято до уваги  надане суду рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 27.02.2001р. № 1 про списання податкової заборгованості ВП «Хмельницька АЕС» зі сплати пені, штрафних і фінансових санкцій у розмірі 15827725 грн. 53 коп. нарахованих згідно спірного рішення  від 06.06.2000 р. № 66/23/21313677, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити.

            НАЕК «Енергоатом» в особі відособленого підрозділу «Хмельницька АЕС» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги, а його представники в судовому засіданні визнали відсутність спору щодо фактично списаної податкової заборгованості  зі сплати пені, штрафних і фінансових санкцій у розмірі 15822760,61 грн., а в іншій частині просять постанову суду залишити в силі, а скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки відповідачем позивача щодо дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.01.1999 року по 01.01.2000 року складено акт від 26.05.2000р. Перевіркою донараховано: зменшення податку на прибуток за 1999 рік- 13800 грн., пеня на суму зменшення податку на прибуток - 1364571,60 грн., зменшення ПДВ - 901073,23 грн., пеня за несвоєчасну сплату ПДВ - 2014,47 грн., пеня по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду - 5705298,47 грн., дорожній збір- 4964,92 грн., пеня на суму зменшення та несвоєчасної сплати дорожнього збору- 7747791,07 грн., зменшення плати за землю - 26086,69 грн., пеня на суму зменшення плати за землю - 25174,73 грн., зменшення збору за геологорозвідувальні роботи - 1167,19 грн., пеня на суму зменшення збору на геологорозвідувальні роботи -   201, 17 грн., штрафна санкція по готівковому обігу- 26307,30 грн., штрафна санкція по валютному законодавству - 45241,99 грн. Передбачено відшкодувати збільшення збору за спеціальне використання водних ресурсів – 30060,32 грн., збільшення збору за забруднення навколишнього природного середовища- 2368,20 грн., збільшення плати за використання радіочастот - 33779,72 грн., збільшення внесків до інноваційного фонду - 5232,77 грн.

При цьому визначено порушення ст.ст. 4-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. З та 7 Закону України , «Про податок на додану вартість» , Постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування» № 83 від 2.02.93, ст. 6 Закону України «Про плату за землю», Інструкцію про порядок обчислення та справляння відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Нетішин прийнято спірне рішення № 66\223\21313677 від 06.06.2000р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування. Зокрема, донараховано податку на прибуток - 13800 грн., ПДВ - 901073,23 грн., дорожній збір - 4964,92 грн., плата за землю - 26086,69 грн.. збір за геологорозвідувальні роботи - 1167,19 грн., пеня на суму зменшення податку на прибуток - 1364571,60 грн., пеня за несвоєчасну сплату ПДВ - 2014,47 грн., пеня по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду - 5705298,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату дорожнього збору - 7747791,07 грн., пеня за несвоєчасну сплату плати за землю- 25174,73 грн., пеня на несвоєчасну сплату збору на геологорозвідувальні роботи- 201,17 грн., штрафна санкція по валютному законодавству- 45241,99 грн., 30% донарахованого податку на прибуток в сумі 4140 ,00 грн., 100 % донарахованого ПДВ - 901073,23 грн., 100% донарахованої плати за землю в сумі 26086,69 грн., 100 % донарахованого збору за геологорозвідувальні роботи- 1167,19 грн.

Рішенням ДПА у Хмельницькій області № 6747X23-01-16 від 24.09.01 про результати розгляду матеріалів додаткової перевірки позивача, призначеної постановою слідчого від 21.12.2000р. ( акт від 21.01.01 ), скасовано спірне рішення в частині донарахування 6593 грн. ПДВ, 300 грн. податку на прибуток.

Також судом встановлено, що рішенням   відповідача   № 1   від 27.02.01 року    про списання податкової заборгованості списано окрему податкову заборгованість позивача, донараховану   спірним рішенням.

Позивач, вважаючи спірне рішення таким, що не відповідає чинному законодавству, просив з врахуванням уточнених позовних вимог визнати його недійсним.

            Задовольняючи частково позов господарський суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на окремі порушення щодо відображення податку на прибуток та заниження податкових зобов’язань по ПДВ доводи відповідача про правомірність спірного рішення спростовуються наданими позивачем доказами.

Дослідивши доводи апеляційної скарги податкового органу, матеріали справи та документи, надані позивачем, які стосуються визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток, колегія суддів встановила:

ДПІ у м.Нетішин  за результатами перевірки вимог дотримання податкового законодавства відособленого підрозділу «Хмельницька АЕС» за період з 01.01.1999р. по 01.01.2000р. прийнято рішення  від 06.06.2000 р. № 66/23/21313677 про застосування і стягнення фінансових санкцій у розмірі 16769852,64 грн., у тому числі 947092,03 грн. за основним платежем та 15822760,61 грн. – фінансові санкції та пеня.

Рішенням Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 27.02.2001р. № 1 про списання податкової заборгованості ВП «Хмельницька АЕС» зі сплати пені, штрафних і фінансових санкцій у розмірі 15822760,61 грн., нарахованих згідно спірного рішення  від 06.06.2000 р. № 66/23/21313677.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

            У відповідності до наведених статей КАС України доказом відсутності на дату розгляду справи спірних відносин в частині нарахування пені, штрафних і фінансових санкцій у розмірі 15822760,61 грн. являється рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 27.02.2001р. № 1. Дане досліджено судом першої інстанції, але не взято до уваги при прийнятті рішення.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що  постанова господарського суду Хмельницької області від 14.11.2007 р.  в частині скасування рішення ДПІ у м.Нетішин  № 66/23/21313677 від 06.06.2000 р. про застосування і стягнення фінансових санкцій до ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» у частині пені на суму зменшення податку на прибуток - 1364571,60 грн., пені за несвоєчасну сплату ПДВ -2014,47 грн., пені по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду - 5705298,47 грн., пені за несвоєчасну сплату дорожнього збору - 7747791,07 грн., пені за несвоєчасну сплату плати за землю-25174,73 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 30% донарахованого податку на прибуток в сумі 4140,00 грн., 100 % донарахованого ПДВ -901073,23 грн., 100% донарахованої плати за землю в сумі 26086,69 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити.

По визначенню податкового зобов'язання по податку на прибуток господарський суд, як вказувалось вище,  скасував рішення інспекції № 66/23/21313677 від 06.06.2000 р. у частині донарахуваня названого податку в сумі 13500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі акту перевірки від 26.05.2000р., вказані нарахування здійснені внаслідок не включення позивачем до складу валових доходів,у IVкварталі 1999 року вартості матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів і товарів на суму 3558,8 тис. грн., які передані в комунальну власність разом з об'єктами соціальної сфери, житлового фонду та об'єктів торгівлі відповідно до наказів Міністерства енергетики України від 31.09.1999 р.№264 та НАЕК «Енергоатом» №463 від 9.09.1999 року та Постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно із п.п.3.2.8 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» під цілісним майновим комплексом розуміється сукупність активів, які забезпечують ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує 12 календарних місяців.

 Відповідно до рішення 4 сесії Нетішинської міської Ради від 18.09.1998 року №1 в комунальну власність  передано об’єкти соціальної сфери, житлового фонду та об’єктів торгівлі. При цьому, разом з об’єктами торгівлі були передані товарно-матеріальні цінності, швидкозношувальні та малоцінні предмети на загальну суму 3558,8 тис. гривень.

Виходячи з норм п.п.4.2.15 п.4.2 статті 4 названого Закону до валового доходу з метою оподаткування не відноситься лише вартість основних фондів, переданих у комунальну власність, а передача матеріальних цінностей відповідно до п.1.31 цього Закону – це є продаж товарів, що включає також і операції з безоплатного надання товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складу валових витрат у IVкварталі 1999 року безпідставно   віднесено     суму   коштів  та   майна,   добровільно   переданих   неприбутковим установам   та   організаціям      в   розмірі   77,8   тис. грн.,   оскільки   за   попередній   звітний  період, тобто за IIIквартал 1999р., платником отримано збитки на   суму 23510.2 тис. грн. Підпунктом 11.1 ст.11 вищевказаного Закону для правил ведення податкового обліку використовується звітний (податковий) рік та звітний (податковий) квартал (Додаток 36).

Щодо заперечення позивача про визначення попереднього звітного періоду, то п.п. 11.1 ст. 11 Закону визначено податковий період для правил ведення податкового обліку (квартал), а попередній звітний ( податковий) рік застосовується для сільськогосподарських підприємств.

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті здійснюються згідно з п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підпунктом 7.3.6 зазначеної статті Закону визначено, що з метою оподаткування будь-яка заборгованість в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від’ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю такої заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку – кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку – дебітора за наслідками звітного періоду має застосовуватися у поєднанні з іншими нормами п.7.3 ст.7 цього Закону, якими,зокрема,передбачене визначення балансової вартості заборгованості і поширюється лише на операції, що здійснюються в іноземній валюті і відображаються в податковому обліку платника податку.

Однак кредиторська і дебіторська заборгованість, що обліковується по структурному підрозділу УКБ та блоку №2 у податковому обліку з метою визначення податкових зобов’язань платника податку не відображається, оскільки відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та п.п.7.9.4 цього Закону, не включаються до складу валових витрат платника податку.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем не включені до валового доходу у відповідному звітному періоді суми кредиторської заборгованості, за якими закінчився загальний термін позовної давності, на загальну суму 1051,1 тис. гривень, а документи щодо зупинення або продовження таких строків під час проведення документальної перевірки не були надані.

Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що позивачем  згідно матеріалів справи, у тому числі акту перевірки від 26.05.2000 р., і що визнано дослідженнями експертизи, безпідставно віднесено до валових витрат:

- придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 92,1 тис.грн., які одночасно використанні на ремонт основних засобів і включені до валових витрат на поліпшення основних фондів;

- при коригуванні приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей на початок звітного кварталу в сумі 38,1 тис.грн., які використані на ремонт основних фондів;

           -  вартість пального, використаного на легковий автомобіль ГАЗ -2410 №56-93 в сумі 3,2 тис.грн.; 

            - 2,6 тис.грн. збору до Державного інноваційного фонду;

- при коригуванні   приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей на   суму 24,5 тис.грн., які   враховані на рахунку 16 "транспортно-заготівельні витрати" та зарахунок неправильного виправлення занижено валові витрати на 0,6 тис.грн.;

- в сумі 209,5 тис.грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат з відображенням в рядку 24 Декларації про прибуток підприємства,затвердженої наказом ДПА України від 21.01.98 року № 37, затвердженої в Мінюсті України 11 лютого 1998 року за № 94/2534, поданої по діагностиці та ремонту паливної апаратури і форсунок, наданих в рахунок здійснення першої події товарообмінної операції ВК "Ранок" згідно угоди № 179-У від 17.06.1999 року та акту виконаних робіт № 1 від 25.08.1999 року;

- вартість пального, використаного на легковий автомобіль в сумі 2,1 тис.грн.

Стосовно визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Приймаючи рішення судом не враховано те, що позивачем згідно акту перевірки:

- зайво віднесено до податкового кредиту 2742 грн. податку на додану вартість по товарах, одержаних від фізичних осіб, неплатників названого податку;

- до податкового кредиту віднесено суми ПДВ 2371 грн. за виконані роботи, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва та не підлягає амортизації. Роботи по ізоляції тепломереж, прокладення водопроводу, газифікації та підключення електроосвітлення є невід'ємною частиною капітального будівництва, а тому суми податку, сплачені у зв’язку  з придбанням товарів (робіт, послуг) по такому будівництву відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаться;

- до податкового кредиту віднесено суму 3190 грн. за надані послуги спецзв'язку військовою частиною Е-6625, яка не являється платником податку;

- до податкового кредиту в квітні та липні 1999 року віднесено 2314,78 грн. податку на додану вартість за відсутності на момент перевірки податкових накладних;

- зменшення податкового кредиту по ПДВ у сумі 876665.45 грн., у тому числі. по основних засобах — 179530,28 грн. та по товарно-матеріальних цінностях - 697135,17 грн. від вартості передачі цілісного майнового комплексу із державної у комунальну власність. Згідно п.п.7.4.2 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість»  при передачі ТМЦ та основних фондів, що звільнено від оподаткування згідно статті 3 зазначеного Закону, суми податку, сплачені в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту не включаються, тобто підприємство повинно було відновити податковий кредит в жовтні 1999 року;

- не включено до податкового зобов'язання ПДВ в   сумі   1232  грн. з   продажу   сільськогосподарської   продукції;

- при здійсненні бартерних операцій частково не включені суми ПДВ в книгу продажу товарів та звітність як податкове зобов'язання, що привело до заниження ПДВ на загальну суму 4033 грн.

Стосовно визначення позивачу плати за землю.

Згідно матеріалів справи та акту перевірки позивачем застосовані невірні ставки податку ( непроіндексована грошова оцінка ріллі по області, ріллі по Цвітоській та Лисичанській сільських радах), заниження площ земельних ділянок.

Податок, визначений підприємством, склав 721909,46 грн. Перевіркою встановлено, що фактична сума податку склала 747996,15 грн. 3меншення суми податку встановлено на суму 26086,69 грн.

Згідно ст. 8  Закону України «Про плату за землю» (із змінами і доповненнями) податок за земельні ділянки,  надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку  (за межами населених пунктів) справляється з розрахунку 5% від грошової оцінки площі ріллі по області.

За 1999 рік грошова оцінка гектара ріллі по області складає 8478,72 грн. (згідно листа  Держкомзему України від 16.12.98р. №14-12-1-7/3233 станом на 1.01.99р. вона проіндексована  на коефіцієнт 2,07). При визначенні ставки земельного податку слід керуватися грошовою оцінкою ріллі по області, а не проіндексованою грошовою оцінкою по земельних угіддях, які належать Нетішинській міській раді.

Посилання на те, що Хмельницькою АЕС 20.04.2000 р. до Славутської ОДПІ був поданий  уточнений розрахунок плати за землю за 1999рік не може бути взято до уваги, так як він поданий не до початку, а під час проведення перевірки.

Відповідно до п.8 Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ГДПІ України від 20.04.1995 р. № 28, не застосовуються фінансові санкції у випадках, коли підприємство, установа, організація  до початку перевірки державною податковою інспекцією самостійно виявили порушення в обчисленні податку і письмово повідомили про це державну податкову інспекцію (подали уточнений розрахунок) та здійснили відповідні розрахунки з бюджетом (подали до установи банку платіжне доручення на сплату належної суми податку).

Згідно п.7 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до підприємства застосована фінансова санкція у вигляді однократного розміру донарахованої   за результатами перевірки суми земельного податку, а згідно ст.25 Закону України «Про плату за землю» за несвоєчасну сплату земельного податку  справляється пеня в розмірі 0,3% суми недоїмки за кожний день прострочення.

Заперечення позивача про безпідставне донарахування земельного податку на додаткові площі не може бути взято до уваги, так як згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Статтею 23 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державним актом. Згідно Державного акту на право власності на землю (серія ІІ-ХМ    №000244 від 7.07.1997р) ВП ХАЕС у с. Цвітоха у користуванні  ВП «Хмельницька АЕС» земельна ділянка  під ріллею площею 674 га, згідно Державного акту на право власності на землю(серія ІІ-ХМ    №000243 від 26.06.1997р.)  у с. Дідова Гора у користуванні земельна ділянка площею 79,09 га ( в розрахунку плати за землю підприємством податок за землю нараховувався на 72,9 га багаторічних насаджень та 642 га ріллі).

Стосовно визначення позивачу дорожнього збору.

Згідно матеріалів справи та акту перевірки встановлено, що в порушення Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок збору та використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування» № 83 від 02.02.1993 року підприємством не нараховано збору по наданих послугах від оренди приміщень (1,2%) в загальній сумі 4964,92 грн. При цьому колегією суддів враховується, що згідно пояснення позивача у відповідності до акту звірки розрахунків між ВП ХАЕС та Службою автодоріг, станом на 01.06.2001 року за ВП ХАЕС рахувалася заборгованість у сумі основного боргу -14028226,48 грн. та заборгованість по пені - 11950176,24 грн. На підставі п.18.1 ст.18 Закону України №2181 та   згідно рішення  №1 від 11.07.2001 року  Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ списано заборгованість в сумі 14028226,48 грн. та пеню в сумі 11951176,24грн. Сальдо розрахунків станом на 01.01.2002 року відсутнє.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, прийнята з порушенням норм матеріального права, тому наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нетішин на постанову  господарського суду Хмельницької області від 14.11.2007 р. у справі № 9/5/42-НА задовольнити частково, а  постанову суду скасувати;

2. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція»  до Державної податкової інспекції у м. Нетішин про скасування рішення Державної податкової інспекціїу м. Нетішин від 06.06.2000 р. в частині стягнення податкового боргу у сумі 15827 725 грн. 53 коп. закрити;

3. У задоволенні решти позовних вимог –  відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Судді                                                                          В.П. Любашевський

                                                                                    О.М. Довгополов

                                                                                    С.П. Нос