Ухвала суду № 2922077, 30.09.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у I інстанції: Олійник Ю.П. Справа № 22-а-4634/08

Господарський суд Хмельницької області ряд. стат. звіту № 39

№ 9/356-НА

Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого-судді Онишкевича Т.В.,

суддів Улицького В.З., Багрія В.М.,

при секретарі Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції у Хмельницькій області на постанову господарського суду Хмельницької області від 11 грудня 2007 року у справі № 9/356-НА за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Шепетівський гранкарєр” до Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шепетівський гранкарєр” (далі ТОВ “Шепетівський гранкарєр”) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000032301/0/110 від 09.01.2007 року та № 0000032301/1 від 19.03.2007 року Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції у Хмельницькій області ( далі Шепетівська ОДПІ) про нарахування податкового зобовязання по податку з власників транспортних засобів на суму 16725грн. за основним платежем та штрафних санкцій на суму 8362,5грн., прийнятих на підставі акту перевірки від 22.12.2006 року № 2174/23-05470845.

Оскаржуваною постановою господарського суду Хмельницької області від 11 грудня 2007 року у справі № 9/356-НА позов було задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000032301/0/110 від 09.01.2007 року та № 0000032301/1 від 19.03.2007 року Шепетівської ОДПІ.

Шепетівська ОДПІ у поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування своїх вимог покликається на те, що судом було допущено порушення норм матеріального права, оскільки великотоннажні автомобілі-самоскиди марки “БелАЗ”, призначені для використання поза дорожньою мережею, є обєктом оподаткування і за Гармонізованою системою опису та кодування товарів визначені під кодом 8704 “Автомобілі вантажні”, а тому оподатковуються за ставкою, встановленою Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, залежно від обєму циліндрів двигуна.

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримав повністю, давши пояснення, аналогічні до викладеного у самій скарзі.

ТОВ “Шепетівський гранкарєр” у судове засідання апеляційного суду не забезпечив явку свого представника з належно оформленими повноваженнями, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що належні позивачу великотоннажні автомобілі-самоскиди марки “БелАЗ”, призначені для використання поза дорожньою мережею, виконують роботи технологічного циклу виробництва тільки у внутрішніх межах підприємства, перевозять гранітну масу на короткі відстані з карєра до дробильного виробництва. Відповідно до вимог ст. 34 Закону України “Про дорожній рух” та наказу Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 26 від 31.03.1991 року такі автомобілі підлягають відомчій реєстрації і фактично зареєстровані Державним комітетом України по нагляду за охороною праці з видачею відповідних технічних паспортів. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані автомобілі є елементами технологічного процесу виробництва та забезпечують доставку гірської породи від забою до дробильно-сортувального заводу, а відтак не є обєктами оподаткування згідно із вимогами Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх правильними, виходячи з таких міркувань.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Як встановлено у преамбулі Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, цим Законом встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів, як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, щоплатниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є, крім інших, підприємства, що мають власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є обєктами оподаткування.

Згідно із вимогами статті 2 цього ж Законуобєктами оподаткування є, окрім іншого автомобілі вантажні код 8704. Разом із тим, ця ж правова норма до транспортних засобів, що не є обєктами оподаткування, відносить транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, код 8709.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що належні позивачу великотоннажні автомобілі-самоскиди марки “БелАЗ” призначені для використання поза дорожньою мережею, виконують роботи технологічного циклу виробництва тільки у внутрішніх межах підприємства, перевозять гранітну масу на короткі відстані з карєра до дробильного виробництва, зареєстровані не органами Державної автомобільної інспекції , а Державним комітетом України по нагляду за охороною праці з видачею відповідних технічних паспортів, оскільки за своїми габаритними розмірами та ваговими характеристиками не відповідають Правилам дорожнього руху України.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до переконання, що оскільки зазначені транспортні засоби не призначені для використання на дорогах загального користування, то їх власник не повинен платити податок, який є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Відповідно до підпункту “с” пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів, у разі коли товари можуть підпадати під класифікацію за двома і більше позиціями, вони класифікуються за позицією, яка є останньою у цифровій послідовності. Тому, на думку колегії суддів, за даних обставин повинна застосовуватися товарна позиція 8709, а не 8704, на чому наполягає Шепетівська ОДПІ у апеляційній скарзі.

Окрім того, положеннями підпункту 4.4.1. пункту 4.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на наведені правові норми та встановлені у ході судового розгляду обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані великотоннажні автомобілі фактично є елементами специфічного технологічного процесу виробництва позивача, оскільки забезпечують доставку гірської породи від забою до дробильно-сортувального заводу. Тому вони не є обєктами оподаткування згідно із вимогами Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції у Хмельницькій області за лишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 11 грудня 2007 року у справі № 9/356-НА без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.В.Онишкевич

Судді В.З.Улицький

В.М.Багрій