Постанова № 29220403, 05.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5021/1747/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 190С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 20.12.12 р. у справі № 5021/1747/12

за позовом Сумської міської ради, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"

про внесення змін та поновлення договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумська міська рада, звернулась до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд прийняти рішення, яким вважати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення ( державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2007 року № 040761200246) та внесення змін до нього в редакції проекту додаткової угоди від 28.08.2012 року, направленого відповідачеві супровідним листом від 28.08.2012 року № 402/10.01-08.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.12.12 р. у справі № 5021/1747/12 (суддя Шевченко П.І.) позов задоволено повністю.

Відповідач, ТОВ "Керамейя", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Сумської області від 20.12.12 р. у справі № 5021/1747/12 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що обраний спосіб захисту позивачем не відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу, поза увагою суду, на думку апелянта, залишився аспект нотаріальної форми додаткової угоди, яку він «вважає укладеною» та оскаржуване рішення істотно суперечить приписам постанови Пленуму ВСУ від 16.11.2009 р. № 9.

Позивач, Сумська міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, прийнятим при повному з'ясуванні всіх обставин справи, а доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі безпідставні. Просить рішення господарського суду Сумської області від 20.12.12 р. у справі № 5021/1747/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також в даному відзиві представник позивача просить суд розглядати справу за його відсутності.

29.01.2013 р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від представника відповідача Клочко С.В. надійшло клопотання, яким останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з участю у судовому розгляді іншої справи, в якій він є представником ТОВ «Теххіммонтаж» (справа Сумського ОАС № 2-а-1870/9744/12 призначена до розгляду на 30.01.2013 р. на 11:00).

Дане клопотання подано представником відповідача за довіреністю.

Судова колегія відмовляє у задоволенні даного клопотання у зв'язку із наступним.

По-перше, відповідачем на підтвердження обставин на які він посилається, щодо неможливості з'явитись в судове засідання, не надано доказів (копія судової повістки, копія ухвали суду), а тому доводи про зайнятість представника відповідача в іншому судовому засіданні є недоведеними.

По-друге, відповідач є юридичною особою.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, представляти інтереси товариства в судовому засіданні можуть інші представники за довіреністю, а також керівник підприємства за наявності документа, що посвідчує його посадове становище.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 113) копію ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідач отримав ще 22.01.2013 р. , отже у нього було достатньо часу для вирішення питання щодо його представництва в судовому засіданні 30 січня 2013року, або в дане судове засідання міг з'явитись безпосередньо керівник ТОВ "Керамейя".

Крім того, апеляційна скарга апелянта підписана не представником ТОВ "Керамейя" Клочко С.В., який заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв"язку із його зайнятістю у іншомму судовому засіданні, а іншим представником відповідача за довіреністю, тобто в призначене судом судове засідання міг з'явитись інший представник товариства.

Судова колегія приймає до уваги також ухвалу господарського суду Сумської області від 17.12.2012 р., винесену в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України щодо неявки в судове засідання представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду за його ухвалами. В даній ухвалі судом першої інстанції зазначено, що представником відповідача не виконувались вимоги суду, вчинялись дії, які були спрямовані на затягування розгляду справи, поважність причини неявки представника в судове засідання не підтверджена документально(а.с.55-57).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що неявка представників відповідача в судові засідання по даній справі мають систематичний характер та ознаки зловживання своїм процесуальним правом.

Зайнятість представника сторони в іншому судовому засіданні по іншій справі не є поважною причиною для відкладення розгляду даної справи.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 Господар- ського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог Сумська міська рада посилається на наступні обставини.

11 липня 2007 року між сторонами по справі укладений договір оренди земельної ділянки за адресою: ул. Погранічна,47 під розміщення заводу з виробництва будівельних матеріалів.

Після сплинення строку дії договору відповідач не звільнив її не повернув орендодавцю.

На виконання ст. 33 Закону України „Про оренду землі" позивач 28.08.2012року надіслав на адресу відповідача додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2007року. В супровідному листі до додаткової угоди також запропоновано внести зміні щодо розміру орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки землі відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України ( орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності не може бути меншою для інших категорій земель ( від категорій земель сільськогосподарського призначення) - трикратного розміру земельного податку).

28 серпня 2012р. ТОВ „Керамейя" отримала супровідний лист із пропозицією позивача та додаткову угоду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх не обґрунтованими, оскільки у своїй позовній заяві позивач посилається на ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» яка передбачає поновлення дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, в разі закінчення строку на який його було укладено, за відсутності заперечень орендодавця. Проте додаткова угода, яку позивач просить визнати укладеною, містить зміни в частині розміру орендної плати, що , на думку скаржника, не відповідає вище вказаній нормі права. Тобто позивач ставить перед судом вимоги щодо внесення змін у договір оренди землі. Також відповідач зазначає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

До матеріалів справи представлено договір, укладений сторонами 11.07.2007р. щодо оренди земельної ділянки по вул. Погранічній , 47, у м. Суми (а.с.8-24).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 р. Сумська міська рада (орендодавець) на підставі рішення Сумської міської ради від 27.06.2007 р. №647-МР «Про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ «Сумський завод гумотехнічних виробів» та надання в оренду земельної ділянки по вул. Пограничній, 47 ТОВ «Керамейя», надає, а орендар (ТОВ «Керамейя») приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Погранична, 47.

В оренду передається ділянка площею 25,6602 га, на земельній ділянці знаходяться нежитлові спору.

Згідно п. 2.1 договору, земельна ділянка надається в оренду під розміщення заводу по виробництву будівельних матеріалів, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі підприємств іншої промисловості.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується підписаним сторонами по договору актом прийому - передачі об'єкта оренди (а.с. 16).

Сторони визначили, що договір укладається терміном до 27.06.2012 р. (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 орендар зобов'язався повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому була одержана в оренду земельна ділянка.

Проте після закінчення строку дії договору оренди землі від 11.07.2007 р. - 27.06.2012р. відповідач орендовану земельну ділянку позивачу не повернув та продовжував її використовувати.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах які були передбачені договором.

В матеріалах справи відсутні відомості та докази того, що позивач заперечував після закінчення строку дії договору оренди землі від 11.07.2007р. користуватись орендарю земельною ділянкою за зазначеним договором.

За період з 28.07.2012 р. по 28.08.2012 р. Сумська міська рада не направляла на адресу відповідача листа-повідомлення (згідно ч. 6 ст. 33 Закону) про заперечення у поновленні договору оренди землі та не отримувала від відповідача звернень про припинення дії договору оренди та бажання повернути орендовану земельну ділянку, а тому спірний договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах згідно ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" .

Відповідно до ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ст.33 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Рішенням Сумської міської ради від 24 березня 2011 року № 391-МР "Про підписання додаткових угод до договорів оренди землі про їх поновлення" уповноваженим підписувати додаткові угоди до договорів оренди землі про їх поновлення визначений міський голова м. Суми - Мінаєв Геннадій Михайлович .

Як свідчать матеріали справи, 28.08.2012 р. Управлінням земельних ресурсів Сумської міської ради супровідним листом № 402/10.01-08 на адресу відповідача був направлений для підписання підготовлений проект додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення (державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2007 року № 040761200246) та внесення змін до нього (а.с. 28-31).

Даний супровідний лист було отримано відповідачем 28.08.2012 р. вх. № 1774 про що свідчить підпис секретаря на екземплярі даного супровідного листа.

В супровідному листі позивачем зазначено, що договір оренди вважається укладеним відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а тому додаткова угода повинна бути підписана у місячний строк в обов'язковому порядку.

Як вбачається з даної додаткової угоди від 28.08.2012 р. крім продовження дії договору оренди землі від 11.07.2007 р., позивачем внесено зміни щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2012 році та орендної плати на рік, яка становить 3,0% від нормативної грошової оцінки землі.

В пункті 2.2. договору сторони передбачили, що у разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору оренди передбачено, що орендодавець має право, зокрема, вимагати перегляду розміру орендної плати у випадках підвищення цін, тарифів тощо, в тому числі внаслідок інфляційних процесів, збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку тощо.

02.12.2010 р. втратив чинність Закон України "Про плату за землю" у зв'язку із введенням у дію 01.01.2011 р. Податкового кодексу України.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку , що встановлюється цим розділом (ст. 288.5 Податкового кодексу України).

Встановлення статтею 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку землі" нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється, зокрема, в разі визначення розміру земельного податку, а також визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і в цьому випадку вона є обов'язковою. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів , норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності , розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення один раз на 5-7 років .

Зміни орендної плати на рік, яка повинна становити 3% від нормативної грошової оцінки землі, замість 1% яка була визначена відповідно до п. 3 договору, зумовлена прийняттям нового податкового кодексу та позивач повинен був внести відповідні зміни з метою приведення договору у відповідність до закону, а оскільки строк оренди, визначений у договорі, сплив на момент направлення додаткової угоди 28.08.2012 р., то приймати окремого рішення про внесення змін в частині розміру орендної плати Сумська міська рада чинним земельним законодавством не зобов'язана, оскільки дані зміни обов'язкові, так як з 01.01.2011р. діє норма ст. 288.5 Податкового кодексу України.

Тому позивач правомірно запропонував відповідачеві в додатковій угоді від 28.08.2012 року внести у поновлений договір оренди зміни до пунктів 1.2, 2.2 та частини першої розділу 3 "Орендна плата" договору оренди землі від 11.07.2007р. з метою приведення його у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати. Дані зміни є обов'ковими.

Позивач також у супровідному листі вказав, що відповідно до закону укладення додаткової угоди є обов"язковим, відмова або зволікання в укладенні додаткової угоди з боку відповідача призведе до звернення до суду відповідача на підставі ст. 33 Закону України „Про оренду землі".

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач на час подання позивачем позову до суду проект спірної додаткової угоди не підписав, що дає підстави вважати про зволікання з боку відповідача в укладенні додаткової угоди до договору оренди, яка є обов'язковою в силу ст. 33 Закону України « Про оренду землі».

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Сторони за договором оренди землі від 11.07.2007 р. не досягли згоди щодо поновлення договору оренди шляхом укладання додаткової угоди та встановлення сплати орендної плати на рік 3% від нормативної грошової оцінки, що стало підставою для позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи, що договір оренди землі від 11.07.2007р. продовжений в силу закону, а також приймаючи до уваги положення ст.288.5 Податкового кодексу України та небажання відповідача добровільно укладати з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 11.07.2007 р., яка повинна бути підписана в силу закону, який має загальнообов'язкове значення, колегія суддів приходить до висновку про правомірність звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Отже, господарським судом Сумської області при задоволені позовних вимог позивача, з'ясовані всі обставини справи та прийнято рішення відповідно до обставин справи та норм матеріального права.

Щодо посилання відповідача, що обраний позивачем спосіб захисту права, як «вважати укладеною додаткову угоду…..» не передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України.

Абзацом 2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законом встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах які були передбачені договором (ст.33 Закону України «Про оренду землі»).

В цьому випадку сторони мають укласти додаткову угоду, підписання якої є обов"язковим.

Отже позивач, дотримуючись вимог ст. 33 Закону України „Про оренду землі", фактично подав позов про спонукання відповідача укласти додаткову угоду.

Згідно п.9.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 6 - „у резолютивній частині рішення про спонукання укласти договір (додаткову угоду) господарські суди повинні зазначити :"Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого ( найменування позивача) проекту цього договору( додаткової угоди), а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов ( пунктів) договору повністю або у певній частині".

Отже зміст і форма резолютивної частини оскаржуваного рішення відповідають вказаним положенням постанови пленуму ВГСУ.Таким чином і вимоги позивача викладені в позовній заяві не протирічать ст.16 ЦК України, на чому помилково наполягає відповідач.

Безпідставним є посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення істотно суперечить приписам постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними».

Так в пункті „8" даної постанови пленуму дійсно вказано:"Вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інересів, передбачених законом...".Але відповідач робить помилковий висновок з цього про те, що і вимоги про визнання договору( додаткової угоди) укладеним також не відповідають можливим способам захисту права.Помилковість такого висновку підтверджується п.9.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 „Про судове рішення".

Доводи відповідача про те, що додаткова угода є неукладеною, оскільки вона не посвідчена нотаріально, що суперечить, на його думку, ст. 654ЦК України - є безпідставними.

Положення даної статті не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки укладеність додаткової угоди визнано судом, рішення якого є обов"язковим на всій території України (ч.5 ст. 124 Конституції України), отже нотаріальне посвідчення додаткової угоди не потребується.

Скаржник також вважає, що „ висновки суду щодо дати дадаткової угоди, яку він вважав укладеною, суперечать приписам ч. 5 ст. 188 ГК України", а також,що „рішення суду містить значні взаємовиключні суперечності: місцями суд вказує, що договір поновлено на попередніх умовах, а в інших частинах рішення ...зазначає, що проект дадаткової угоди містить зміни істотних умов договору".

Судова колеія вважає наступне.

Згідно п.5 ст. 188ГК України -якщо судовим рішеням договір змінено або розірвано, договір вважається зміеним або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Згідно ч. 3 ст.353 ЦК України - якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов"язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пунктом 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено , що у вирішенні спорів, пов"язаних з поновленням договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у дежавній або комунальній власності" вказано, що судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України „ Про оренду землі".Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою.

В частині другій п. 2.2. спірного договору сторони передбачили, що після продовження договору його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" - у разі прийняття уповноваженим органом рішеня про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів , що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку , визначеного цією статтею ГК України.

У разі недосягнення згоди щодо міни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власносі є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовми договору. При цьому згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов"язання змінюється або припиняєься з моменту набрання чингості рішенням суду про зміну або розірвання договору.

Отже зкон визначає умови поновлення договору та порядок внесення до нього змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції, відповідають умовам, передбаченим ст.33 Закону „Про оренду землі" щодо підстав поновлення договору оренди землі. Встановлено також , що позивачем дотримано вимог ст. 188 ГК України щодо порядку внесення змін до спірного договору.

За таких обставин немає протиріч у додатковій угоді , якою зафіксовано факт поновлення договору , як того вимагає ст.33 Закону України „Про оренду землі" та яка містить положення про зміну розміру ороендної плати у зв"язку із зміною законодавства.При цьому спірний договір є поновленим з наступноої дати після сплинення строку визначеного в п.2.2.договору, але положення про зміну розміру орендної плати змінюється в порядку встановленому ч.3 ст.653 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 20.12.12 р. у справі № 5021/1747/12 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що місячна мінімальна заробітна плата на 1 січня 2013 р. становить 1147 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції судовий збір сплачується - 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що апелянт подав апеляційну скаргу 04.01.2013 р., останній повинен сплачувати 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви за позов не майнового характеру, виходячи із мінімальної заробітної плати яка встановлена на 01.01.2013 р.

Апелянтом сплачено судовий відповідно до платіжного доручення № 226 від 28 грудня 2012 в розмірі 536,50 грн. Дана сума сплаченого судового збору не відповідає ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а тому колегія суддів вважає за необхідне достягнути з відповідача не доплачену суму судового збору, яка складає 37 грн.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.12.12 р. у справі № 5021/1747/12 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" ( 40020, м. Суми, вул. Курська,18 ; ідентифікаційний код 34327895) на користь державного бюджету 37 грн. судового збору.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 5021/1747/12 підписано 04.02.2013 р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.