Ухвала суду № 2921862, 24.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Галатіна О. О.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2008 року                                                                                       справа № 22-а-10797/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                             Яманко В. Г.

суддів:                                                   Міронова Г. М.

при секретарі судового засідання Горбенко К. П.

 Білоус К. І.за участю представників: від позивача:Косенчук В. Ю. за дов. від 25 лютого 2008 року,від відповідача:Костенко О. М. за дов. № 9480/10/10-013 від 23.10.08 р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу                             державної податкової інспекції у Тельманівському районі

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                          17 липня 2008 року (складена у повному обсязі

                                                               22 липня 2008 року)

по адміністративній справі               № 2-а-503/08 (суддя Галатіна О. О.)

за позовом                                            товариства з обмеженою відповідальністю Імені Леніна

до                                                           державної податкової інспекції у Тельманівському районі

про                                                         визнання частково недійсним податкового повідомлення-

                                                               рішення від 12 жовтня 2005 року № 8/23-013/1                                                    

ВСТАНОВИЛА:

31 жовтня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю Імені Леніна звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції № 8/23-013 від 6 вересня 2005 року (т. 1 арк. справи 3-4).

12 січня 2006 року позивачем позовні вимоги були уточнені (т. 1 арк. справи 140) наступним чином: "1) визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 8/23-013 від 6 вересня 2005 року про застосування штрафної санкції у розмірі 174177 грн. 33 коп., 2) визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 8/23-013 від 12 жовтня 2005 року про застосування штрафної санкції у розмірі 174177 грн. 33 коп.

12 січня 2006 року постановою (т. 1 арк. справи 159-162) господарського суду Донецької області по справі № 34/333а уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Імені Леніна були задоволені повністю, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції № 8/23-013 від 6 вересня 2005 року та № 8/23-013 від 12 жовтня 2005 року.

3 квітня 2006 року ухвалою Донецького апеляційного господарського суду (т. 1 арк. справи 194-197) постанова господарського суду Донецької області від 12 січня 2006 року по справі № 34/333а була залишена без змін, а апеляційна скарга Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції – без задоволення.

13 вересня 2007 року Вищим адміністративним судом України була постановлена ухвала (т. 1 арк. справи 220-223) якою касаційна скарга Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції була задоволена частково, скасована постанова господарського суду Донецької області від 12 січня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 3 квітня 2006 року в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Новоазовської МДПІ від 12 жовтня 2005 року № 8/23-013/1 на суму 6476 грн., справа в цій частині позовних вимог була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанова господарського суду Донецької області від 12 січня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 3 квітня 2006 року були залишені без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року (т. 1 арк. справи 246) на підставі наказу ДПА у Донецькій області № 20 від 24 січня 2006 року "Про реорганізацію державних податкових інспекцій Донецької області"  був замінений первинний відповідач – Новоазовська міжрайонна державна податкова інспекція на правонаступника - державну  податкову інспекцію у Тельманівському районі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2008 року по справі № 2-а-503/08 (т. 2 арк. справи 39-44) позов товариства з обмеженою відповідальністю імені Леніна був задоволений, визнано частково недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення Новоазовської МДПІ  від 12 жовтня 2005 року № 8/23-013/1 на суму 6476 грн.

Державна податкова інспекція у Тельманівському районі подала апеляційну скаргу (т. 2 арк. справи 47-49) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2008 року по справі № 2-а-503/08, в якій просила скасувати вказану постанову та в позові ТОВ Імені Леніна відмовити. Під час судового розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Імені Леніна є юридичною особою, яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №  30835545.

За актом № 46/23-114-1 від 2 вересня 2005 року (т. 1 арк. справи 8-29)  планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю Імені Леніна за період з 1 липня 2003 року по 30 червня 2005 року Новоазовською міжрайонною державною податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення № 8/23-013 від 6 вересня 2005 року (арк. справи 5) про застосування на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафної (фінансової) санкції  з податку на додану вартість у розмірі 174177 грн. 33 коп.  За результатами адміністративного оскарження рішенням Новоазовської ОДПІ (т. 1 арк. справи 100-102) скарга позивача (т. 1 арк. справи 98-99)  була залишена без задоволення та прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 8/23-013/1 від 12 жовтня 2005 року (т. 1 арк. справи 111) про визначення  штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 174177 грн. 33 коп.

Як вже зазначалося вище, вказані податкові повідомлення-рішення були судами визнанні нечинними, але при перегляді справи в Вищому адміністративному суді України в ухвалі від 13 вересня 2007 року (арк. справи 220-223) було зазначено, що суди попередніх інстанцій не перевірили обставини формування позивачем податкового кредиту в спеціальній декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року, на що посилалася податкова інспекція, як на підставу висновку про заниження позивачем податкових зобов’язань за липень 2003 року на суму 6476 грн., неперерахування коштів у цій сумі на спеціальний рахунок та використання їх не за цільовим призначенням відповідно до пункту 11.29 статті  11 Закону України «Про податок на додану вартість». В той же час Вищим адміністративним судом України було зазначено, що згідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Оскільки позивачу не було донараховано суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями № 8/23-013 від 6 вересня 2005 року та № 8/23-013 від 12 жовтня 2005 року є безпідставним, тому зазначенні податкові повідомлення-рішення правомірно судами визнанні нечинними на суму 174177 грн. 33 коп.

Донецьким окружним адміністративним судом після отримання справи на новий розгляд були дослідженні обставини, на які вказав Вищий адміністративний суд України та встановлено наступне.

Штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в сумі 6476 грн. були застосовані Новоазовською МДПІ з посиланням на порушення ТОВ Імені Леніна вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 3 квітня 1997 року   (в редакції станом на час існування спірних правовідносин – липень 2003 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду. Тобто, цим підпунктом встановлюється правило формування податкового кредиту звітного періоду з податку на додану вартість.  У випадку порушення цього пункту, а саме встановлення податковим органом неправильного формування податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість згідно прав наданих податковому органу  статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» за результатами перевірки проводиться донарахування податку та відповідно застосування штрафної (фінансової) санкції у порядку встановленому підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».  Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем були не виконані вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4   статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно занижена сума податкових зобов’язань по спеціальній (окремій) податковій декларації № 2 за липень 2003 року (т. 2 арк. справи 22-23) на суму 6476 грн., за висновком податкового органу вказану суму податку на додану вартість необхідно було включити до податкових зобов’язань та перерахувати на спеціальний рахунок.  Всупереч власним висновкам відповідач зазначає, що за дане порушення сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість не нараховувалася, а була  застосована штрафна (фінансова) санкція на цю ж суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 6476 грн., що суперечить не тільки приписам статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а й висновкам перевірки викладеним відповідачем в акті № 46/23-114-1 від 2 вересня 2005 року (пункт 2 абзацу 2 розділу 3 акту – т. 1 арк. справи 28).

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» на час спірних правовідносин було передбачено, що до 1 січня 2004 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з наведеного пункту ним регулюється напрямок використання сільськогосподарськими товаровиробниками сум податку на додану вартість, а не порядок формування або коригування податкового кредиту у випадку загибелі під час стихійного лиха посівів, до того ж цей пункт взагалі не містить приписів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за недотримання його вимог.  Також слід зазначити, що відповідачем доказів встановлення фактів не цільового використання позивачем акумульованих коштів не надано.

Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271,  у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 374, визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.Тобто, цей порядок також відношення до порядку формування податкового кредиту та застосування у випадку заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість штрафних (фінансових) санкцій не має.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що  загальна сума витрат ТОВ Імені Леніна пов’язаних із загибеллю посівів згідно документів наданих до перевірки становить 49079 грн. 71 коп. Зазначений склад витрат по посівам ячменя, які загинули,  підтверджується інформацією позивача № 30 від 15 серпня 2003 року (т. 2 арк. справи 21). Крім того, позивачем була виписана  податкова накладна № 100 від 31 жовтня 2003 року з позначкою «в рахунок  збитків» (т. 2 арк. справи 26), в якій серед іншого, була вказана сума 49079 грн. 71 коп. – посіви ячменя, яка була відображена в книзі обліку податкових накладних (т. 2 арк. справи 24, 25) та врахована при складенні скороченої податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року (т. 2 арк. справи 27-28).  Позивачем був здійснений перерозподіл витрат, пов’язаних із загибеллю посівів, а саме: витрати у сумі 16697 грн. 83 коп. (вспашка, культивація, заробітна плат та інше) віднесено на собівартість знову посіяних зернових культур на площі, де відбулася загибель посівів, та враховано на рахунку 23 «Витрати на виробництво», витрати у сумі 32381 грн. 88 коп., у тому числі ПДВ 20 % 6476 грн.  віднесено на рахунок 99 «Надзвичайні витрати» та у подальшому віднесено до дебету по рахунку 79 «Фінансові результати».  За висновком податкового органу, у зв’язку з тим, що витрати по придбаним товарно-матеріальним цінностям, які були використанні на посадку та обробку посівів, що загинули під час стихійного лиха, вартість яких віднесено до рахунку 99 «Надзвичайні витрати» є витратами, котрі враховуються як втрати від стихійного лиха за рахунок фінансових результатів та не враховуються у складі валових витрат на виробництво продукції, ТОВ Імені  Леніна в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту була віднесена сума податку на додану вартість 6476 грн. З цього приводу, колегія суддів зазначає, що податковим органом не наведені норми Закону України «Про податок на додану вартість» за якими при загибелі від стихійного лиха посівів податковий кредит повинен коригуватися шляхом  зменшення. До того ж в акті перевірки № 46/23-114-1 від 2 вересня 2005 року (т. 1 арк. справи 14) зазначено, що в період з 1 липня 2003 року по 30 червня 2005 року позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно не був платником податку на прибуток, оскільки згідно пункту 1 розділу І Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» № 974-ІVвід 19 червня 2003 року  до частини 1  статті  2 було додано наступне речення:  «Підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які підлягають оподаткуванню на загальних підставах". Відповідач зазначив про  перевірку формування позивачем валових витрат та валових доходів по загальній системі оподаткування в період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, в якому порушень не встановив.  Таким чином, посилання відповідача на заниження податкового зобов’язання у липні 2003 року на суму 6476 грн. у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту вартості товарно-матеріальних цінностей, яка не відноситься до складу валових витрат, суперечить  встановленим при перевірці вищенаведеним фактам та статусу позивача в цей період як платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Щодо обмежень формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями, наслідком яких були втрати від загибелі посівів на посадку та обробку  яких були витрачені позивачем кошти, колегія суддів зазначає, що згідно приписів статей 42, 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, що в силу статті 174 цього ж Кодексу є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань. З врахуванням наведеного слід зазначити, що діяльність сільськогосподарського підприємства на придбання товарно-матеріальних цінностей для підготовки землі, вирощування та обробці зернових культур тощо, направлена на отримання доходу, зокрема, в матеріальній формі, є звичайною господарською діяльністю підприємства та безпосереднє не отримання доходу за кожним господарським зобов’язанням  протягом звітного періоду не означає, що це зобов’язання не пов’язане з господарською діяльністю підприємства. Тобто, окрема господарська операція, направлена на отримання доходу, за результатами її здійснення, не завжди може мати економічний ефект у вигляді доходу, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності, для якої притаманно отримання не тільки прибутку але й збитків, з врахуванням також того, що сільське господарство віднесено до виробництв з підвищеним ризиком, що  пов’язано з певними погодними умовами та, зокрема, наявністю чи відсутністю стихійних лих.

 Згідно статті 19 Конституції України  посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.      

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Тельманівському районі  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-503/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-503/08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  Імені Леніна до державної податкової інспекції у Тельманівському районі про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2005 року  № 8/23-013/1 на суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість  6476 грн. - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 жовтня  2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 27 жовтня 2008 року.

Головуючий:                                           /підпис/                                                        В.Г.Яманко

Судді                                                        /підпис/                                                          Г.М.Міронова

                                                            /підпис/                                                          К.П.Горбенко