Ухвала суду № 2921756, 03.09.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Могильницький М.С.

Суддя-доповідач  Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

03 вересня 2008 року                                                                               справа № 22-а-8984/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                        Сіваченко І.В.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання     

Літвіновій Л.О.за участю представників: від позивача:Горб І.В. – довіреність 

Волков Г.В. – довіреність від відповідача:

Савицька В.В. – довіреність від 04.02.08р.

Антощук О.С. – довіреність від 09.01.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від

по адміністративній справі09 липня 2008 року   

№2-а-2972/08   (суддя Могильницький М.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Квітень» м. Маріуполь

до

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про

скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.07р. № 0000222344/0, визнання нечинним (протиправним) рішення про самостійне зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року  по справі  №2-а-2972/08  частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітень» м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, в наслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007 року № 00000222344/0.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя  просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

             Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.08.2007 року по 30.09.2007 року за результатами якої складений акт від 28.11.2007р.    № 2962/23-7/31132432 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007р.      №00000222344/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007р. на 48791  грн.

           Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2007р. на  48791 грн.

Між позивачем ( Замовник) та ТОВ “Майстер-Буд-Південь” був укладений договір генподряду №14 від 16.05.2007р. на будівництво житлового комплексу з об’єктами громадського призначення по проспекту Будівельників, 141-а в м. Маріуполі. На виконання певних обсягів робот по будівництву наведеного вище об’єкту позивачем додатково були укладені договори, а саме від 28.08.2007 року №28/08-1 з ТОВ «Тепла Хата Майбутнього», від 06.08.2007 року № 0806-71 з ТОВ «Гидроспецфундаментстрой».

Крім того, позивачем (Забудовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Фінанс» (Управитель), 05.07.2007 року було укладено договір про спорудження та фінансування об'єкту будівництва № 1 -ФОН/577, відповідно до якого Управитель з використанням залучених їм шляхом емісій Сертифікатів ФОН та створення Фонду операцій з нерухомістю «Піонер»  в довірчу власність коштів здійснює фінансування, а забудовник зобов'язується збудувати (організувати спорудження) об'єкті будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування у складі цього об'єкту будівництва в довірчу власність правителю ФОН у порядку, в строки та на умовах, визначених договором, правилами ФОН та законодавством України. Під об'єктом будівництва Сторони договору розуміють житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників 141-А в місті Маріуполі «Піонер», розташований на земельній ділянці (кадастровий номер № 1412300000:04:012:0333) площею 0,7318 га.

Відповідач вважає, що оскільки позивач відповідно до укладеної угоди з ТОВ „Майстер-Буд-Південь" від 16.05.2007 року № 14, зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик з винесеними межами земельної ділянки 22.06.2007 року, передати по акту 2 екземпляри проектно-кошторисної документації та в установлений угодою строк прийняти закінчені будівництвом роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх, то першою поставкою житла, відповідно до закону вважається поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника. Таким чином, операції з поставки житла (об'єкту житлового фонду) позивача на адресу будь-якого покупця не є першою поставкою в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та відповідно до пп. 5.1.20 цього ж Закону є звільненими від оподаткування, а тому відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 цього Закону до складу податкового кредиту позивач має право віднести ту частку сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку із спорудженням жилого комплексу, яка відповідає частці використання житлового комплексу в оподатковуваних операціях, а саме в частині об'єктів загального призначення.

Відповідно до п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки  житла  (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється:

а) перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.

Норми цього підпункту поширюються також на першу поставку дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках;

Статтею 4 Житлового кодексу  Української РСР встановлено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

     - жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

     - жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

     - жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

     - квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно до ст.380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.     

            З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що норми п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть застосовуватися тільки відносно операцій з об’єктами, які відповідають за своїми ознаками об’єктам житлового фонду, а саме уявляють собою капітальні споруди, споруджені з  дотриманням вимог законодавства і призначені для постійного в них проживання.       

З метою вирішення питання щодо відповідності житлового комплексу з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників 141-А в м. Маріуполі «Піонер», забудовником якого виступає позивач у справі, та встановлення документальної обґрунтованості висновків акту перевірки Жовтневої міжрайонної ДПІ  м. Маріуполя від 28.11.2007 року №2962/23-7/31132432, судом було призначено проведення комплексної судово-будівельної та судово-економічної експертизи. 

Висновком №180/24 від 14.05.2008р. комплексної судової експертизи  встановлено, що об’єкт будівництва, який розташований за адресою м. Маріуполь, пр. Будівельників 141а, є фактично котлованом і частково фундаментом майбутнього будинку. Виконані роботи на даному етапі будівництва відповідають проектній документації й державним будівельним нормам. Наведений об’єкт може бути використана у майбутньому як складова частина адміністративної споруди так і як складова частина житлового об’єкту, на момент огляду об’єкт, що оглядається не може використовуватись як об’єкт житлового призначення.

Проведеною експертизою також не підтверджені висновки акту перевірки  про порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що наведений висновок судової експертизи правомірно був прийнятий судом першої інстанції в якості належного доказу по справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним оспореного податкового повідомлення-рішення.

            Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції                       м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року  по справі  №2-а-2972/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року  по справі  №2-а-2972/08  залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 вересня 2008 року. Ухвала  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 05 вересня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                              Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                           Білак С.В.

                                                                                                      Сіваченко І.В.