Ухвала суду № 2921761, 27.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Могільницький М.С.

Суддя-доповідач Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

27серпня 2008 року справа № 22-а-8823/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Літвіновій Л.О.за участю представників: від позивача:Безуєвський Ю.М. за довіреністю від 20.03.2008 року від відповідача:

Грішакова Н.Є. за довіреністю від 10.01.2008 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Азовмонтажстрой»м. Маріуполь

2) Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполяна постанову Донецького окружного адміністративного суду

від

по адміністративній справі 18 червня 2008р.

№ 2-а-7760/08за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Азовмонтажстрой»м. Маріуполь

до

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про

визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року по справі № 2-а-7760/08 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Азовмонтажстрой»м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, в наслідок чого визнані недійсними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 09.11. 2007 року № 0009762342/2, від 15.01.2008 року № 0009762342/3 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 2715грн., визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 09.11.07р. № 0009752342/2, від 15.01.08р. № 0009752342/3 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням (фінансових) санкцій) х податку на прибуток підприємств в частині нарахування основного платежу на суму 2262,5грн., та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 850,55грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «НПФ Азовмонтажстрой» просить змінити постанову суду першої інстанції, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.11.2005р. по 31.03.2007р., за результатами якої складений акт від 10.07.2007р. № 1536/23-3/33852322 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2007року № 0009242342/0 та №0009232342/0.

За результатами оскарження позивачем наведених рішень в адміністративному порядку відповідачем складені податкові-повідомлення рішення від 09.11.2007 року №0009762342/2 та від 09.11.2007 року №0009752342/2.

Податковим повідомлення-рішення від 09.11.2007р. № 0009752342/2 позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 5143 грн., у тому числі основний платіж 3824 грн., штрафні (фінансові) санкції 1319 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту перевірки, однією підставою для донарахування суми податкового зобовязання послужив висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат 2 4 кварталах 2006р., віднесено витрати з транспортних послуг, отриманих від ПП «Гранд», код ЄДРПОУ 24467228 1875 грн. по акту виконаних робіт ПП «Гранд-Г» без номеру та без дати.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Надання послуг по перевезенню вантажу ПП “Гранд-Г”, а також їх оплату позивачем підтверджується відповідними актами приймання здачі робіт (послуг), податковими накладними, складеними належним чином, платіжними дорученнями №129 від 27 квітня 2006 року, № 182 від 03 липня 2006 року, № 236 від 15 серпня 2006 року, №290 від 23 жовтня 2006 року, №285 від 13 жовтня 2006 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по сплаті послуг по перевезенню вантажу ПП “Гранд-Г”, які повязані із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Підставою для донарахування податку на прибуток послужив також висновок суду першої інстанції про те, що позивачем в порушення п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат зайво віднесено суму орендної плати у розмірі 6246 грн.

За договором оренди від 28.02.06р. №18/06 (термін дії до 31.12.06р.) з ВАТ «Трапспрогрес» щомісячна сума орендної плати складала 1505,00грн. з урахуванням ПДВ: тобто до складу валових витрат щомісячно підлягає віднесенню сума у розмірі 1254.17грн.: 1505грн. 250,83грн.(сума ПДВ).

У зворотній відомості по рах.631 за листопад 2006р., сальдо по розрахункам з ВАТ «Транспрогрес» станом на 01.11.06р. дорівнювало 0,00грн.

Згідно рахунку ВАТ «Транспрогрес» від 06.11.2006р. №СФ0000-892 на загальну суму 1505.00грн., у т.ч. ПДВ 250,83грн. позивачем було сплачено цю суму платіжним дорученням від 06.11.06р., а суму без урахування ПДВ у розмірі 1254.14грн. віднесено до складу валових витрат.

Крім того у цьому ж місяці підприємством було сплачено ВАТ «Транспрогрес» в рахунок орендної плати суму у розмірі 9000грн. (у т.ч. ПДВ - 1500грн.) з віднесенням суми без урахування ПДВ у розмірі 7500грн. до складу валових витрат цього кварталу як орендна плата за наступний місяць - грудень, в якому було одержано рахунок від 06.12.06р. №000104 на суму 1 505грн. у т.ч. ПДВ - 250,83грн.

Відповідно п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо завищення позивачем валових витрат стосовно витрат з оренди приміщення за 2006рік на суму 6246 грн. та правомірність донарахування відповідачем суми податку на прибуток в розмірі 1561,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 468,45 грн.

Податковим повідомлення-рішення від 09.11.2007р. №0009762342/2 позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2715 грн., у тому числі основний платіж 1810 грн., штрафні (фінансові) санкції 905 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту перевірки підставою для донарахування суми податку на додану вартість послужив висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від витрат, про використання яких у господарській діяльності підприємства до перевірки не надано відповідних первинних документів, а саме: підприємством віднесено витрати з транспортних послуг, отриманих від ПП «Гранд-Г» по акту виконаних робіт без номеру та без дати.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Витрати по сплаті податку ПП “Гранд-Г” за отримані послуги по перевезенню підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, ці витрати повязані з використанням у господарській діяльності, а тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та безпідставності донарахування відповідачем суми податку на додану вартість.

На підставі вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної Товариства з обмеженою відповідальністю «НПФ Азовмонтажстрой» м. Маріуполь, та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року по справі № 2-а-7760/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року по справі № 2-а-7760/08 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 серпня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 29 серпня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Білак С.В.

Сухарьок М.Г.