Ухвала суду № 2921753, 15.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Христофоров  А. Б.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2008 року                                                                                       справа № 22-а-10220/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                             Яманко В. Г.

суддів:                                                   Міронова Г. М.

при секретарі судового засідання Горбенко К. П.

 Білоус К. І.за участю представників: від позивача: Максимчук С. П.  за дов. № 1/190 від 26 березня 2008 р.від відповідача: Малахова І. Г. за дов. від 12 червня 2008 року,

 Фортель М. Л. за дов. від 8 січня 2008 року,

 Тіняєва В. А. за дов. від 8 жовтня 2008 року,розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Красноармійської об'єднаної державної податкової

                                                                інспекції, м. Красноармійськ

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                          9 липня 2008 року (складена у повному обсязі

                                                               13 липня 2008 року)

по адміністративній справі               № 2-а-12417/08 (суддя Христофоров А. Б.)

за позовом                                            Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове

до                                                           Красноармійської об'єднаної державної податкової

                                                               інспекції, м. Красноармійськ

про                                                         визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Селидіввугілля" звернулося 13 червня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи  2-5) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними повністю податкових повідомлень-рішень Красноармійської ОДПІ від 11 червня 2008 року № 0000181640/0 про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафної санкції з податку на додану вартість на загальну суму 14194241 грн. 50 коп. та № 0000171640/0 про визначення податкового зобов'язання у вигляді штрафної санкції з податку на прибуток на загальну суму 8578251 грн. 44 коп. Постановою Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 113-117) від 9 липня 2008 року вказаний позов державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської ОДПІ був задоволений повністю, визнані недійсними повністю податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2008 року № 0000181640/0 на суму 14194241 грн. 50 коп. та № 0000171640/0 на суму 8578251 грн. 44 коп.

В апеляційній скарзі (арк. справи 121-122) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового розгляду представники відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції від 9 липня 2008 року залишити без змін (арк. справи 130-131).

В судовому засіданні 8 жовтня 2008 року оголошувалася перерва до 15 жовтня 2008 року для надання сторонами витребуваних судом доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на скаргу,  встановила наступне.

Державне підприємство "Селидіввугілля" є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію – арк. справи 13, статут – арк. справи 6-12), яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 33426253, що підтверджується довідкою (арк. справи 14), є  платником податку на додану вартість.  

9 червня 2008 року Красноармійською ОДПІ була здійснена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності погашення податкових зобов'язань  по податку на додану вартість та податку на прибуток державного підприємства "Селидіввугілля". За результатами перевірки був складений акт від 9 червня 2008 року № 85/15-33426253 (арк. справи  15-17, 41-43). За актом перевірки посадовими особами відповідача були складені розрахунки штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на  прибуток та податку а додану вартість за період з червня 2005 року по травень 2007 року (арк. справи 18-21).

На підставі вказаного акту перевірки 11 червня 2008 року відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000181640/0 (арк. справи 22) про застосування штрафних санкцій  в розмірі 50 % на загальну суму 14194241 грн. 50 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",  

- 0000171640/0 (арк. справи 23) про застосування штрафних санкцій в розмірі 50 %  на загальну суму 8578251 грн. 44 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В акті перевірки (арк. справи 42-43) посадові особи Красноармійської ОДПІ зазначили, що в результаті реорганізації державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України № 237 від 26 травня 2005 року (арк. справи 139) було створене державне підприємство "Селидіввугілля" шляхом виділення зі складу ДП "Донецька вугільна енергетична компанія". За вказаним наказом позивач прийняв як правонаступник частину податкових зобов'язань, зокрема з податку на додану вартість у сумі 43053495 грн. 69 коп. та з податку на прибуток у сумі 32709321 грн. 75 коп. Підставами для нарахування платежів та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 17156502 грн. 44  коп. та податку на додану вартість на загальну суму 28388482 грн. 76 коп. посадові особи Красноармійської ОДПІ визначили в акті перевірки та доданих до нього розрахунках (арк. справи 41-47) рішення про правонаступництво № 5 від 30 червня 2005 року з податку на додану вартість та рішення про правонаступництво № 6/2, 6/3, 6/4, 6/5 від 1 липня 2005 року з податку на прибуток. На вимогу апеляційного суду відповідач надав документи, які вважає рішеннями про правонаступництво та за якими визначив податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість та відповідальність за їх несвоєчасне погашення. Як встановлено колегією суддів та підтверджено представниками Красноармійської ОДПІ вказаними рішеннями про правонаступництво фактично є роздруковані таблиці від 2 липня 2005 року з комп'ютерної програми обліку податків, яка ведеться податковим органом, в яких дописані номери рішень № 6/2, 6/3, 6/4, 6/5 (арк. справи 143-146) та  тільки за кодом платежу 11020100 можливо зрозуміти, що вони стосуються податку на прибуток. Рішення про правонаступництво № 5 від 30 червня 2005 року з податку на додану вартість відповідачами надане не було. В матеріалах справи наявний акт (арк. справи 142) приймання-передачі податкового боргу станом на 30 червня 2005 року від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) до Красноармійської ОДПІ, в якому податкові борги також визначені лише за кодами платежів, у тому числі за кодом 14010100 відповідному податку на додану вартість. Відповідач в судовому засіданні усно пояснив, що під рішенням про правонаступництво № 5 від 30 червня 2005 року розумів саме вказаний акт приймання-передачі боргів з особового рахунку ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", що вівся в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, на особовий рахунок ДП "Селидіввугілля", який був створений в Красноармійській ОДПІ. Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищенаведені рішення про правонаступництво визначені Красноармійською ОДПІ такими не являються з огляду також на наступне.

За частиною 1 статті 106 Цивільного кодексу України перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Пунктом 12 наказу Міністерства палива та енергетики України № 237 від 26 травня 2005 року "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (арк. справи 139) було встановлено, що ДП "Орджонікідзевугілля", ДП "Шахтарськантрацит", ДП "Торезантрацит",  ДП "Сніжнеантрацит", ДП "Селидіввугілля", ДП "Макіїввугілля", ДП "Добропіллявугілля" є правонаступниками усіх прав та обов'язків ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", пов'язаних з діяльністю виділених з її складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць відповідно до розподільчих балансів.

Відповідно до частин 2, 3 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.  Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Позивачем, на вимогу апеляційного суду, був наданий розподільчий баланс (арк. справи 183-186) складений між ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" станом на 31 травня 2005 року, за яким були визначені платежі, майно, інші параметри, за якими відбулося правонаступництво.

Відповідач зазначив, що згідно пункту 13.3 статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації. В той же час, в акті перевірки та розрахунках штрафних санкцій відповідач не зазначив строків до настання яких реорганізоване державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" повинно було погасити податкові зобов'язання та за якими деклараціями ці зобов'язання були визначенні. До того ж відповідач вказав, що не має можливості відслідкувати історію виникнення податкового боргу, який був розподілений позивачу, тому самостійно, виходячи з власного обліку визначив строки погашення податкового боргу позивачем, терміни затримки, документи які вважав підставою для цього, суми податків та відповідно штрафних санкцій, власно порушуючи приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на який посилався.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) податковим періодом для визначення податку на додану вартість є один календарний місяць.

Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року викладеного в новій редакції Законом України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) податок на прибуток за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або  у розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

За підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з наведених правових норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” рішення про правонаступництво не є в розумінні цього закону документом, в якому визначаються податкові зобов'язання, узгодження та несплата яких призводить до утворення податкового боргу.

Позивач в обгрунтування позовних вимог вказував на те, що платіжні дорученні перелічені відповідачем в розрахунках штрафних санкцій, як докази сплати боргу прийнятого ДП "Селидіввугілля" від ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", наявні в матеріалах справи (арк. справи 57-104) фактично за призначенням платежу, в них зазначеному, є доказами сплати в період з грудня 2005 року по травень 2007 року податку на прибуток самостійно визначеного позивачем у деклараціях з податку на прибуток  за 1 квартал 2006 року, 2 квартали (1півріччя) 2006 року (арк. справи  179-182), за 3 квартали (9 місяців) 2006 року (арк. справи 30-31), та податку на додану вартість визначеного в податкових деклараціях з податку на додану вартість  за грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2006 року, а також сплачених за договорами розстрочки податку на прибуток № 8/24 від 22 травня 2006 року та податку на додану вартість № 7 від 31 серпня 2005 року (арк. справи 148-154).  Наявні на аркушах справи 57-104 платіжні доручення надані позивачем суду першої інстанції  були визначені відповідачем в розрахунках штрафних санкцій з зарахуванням сплачених за ними податків в погашення сум заборгованості отриманих підприємством при реорганізації. В розрахунку штрафних санкцій по податку на прибуток (арк. справи 18-19) з 85 записів про платіжні доручення підтверджуються лише 12, в розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість (арк. справи 20-21) з 50 записів про платіжні доручення підтверджуються 35, інші записи не підтверджуються, за твердженням позивача, у зв’язку з відсутністю таких не тільки платіжних документів, але й взагалі таких платежів (арк. справи 147). Відповідач в обґрунтування розрахунку штрафних санкцій бездоказово посилається лише на власний облік. Слід зазначити, що суми вказані до сплати в платіжних дорученнях та зараховані самостійно податковим органом в погашення податкового боргу не співпадають, оскільки відбувалося як зарахування в погашення боргу сплаченого підприємством податку, так і пені, яка автоматично нараховувалася відповідачем та погашалася в облікових картках позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість з суми, яка перераховувалася позивачем  (арк.. справи 147) .

Крім того, як доказ сплати позивачем отриманого від реорганізованого підприємства податкового боргу з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідач посилається на уточнюючі розрахунки з податку на прибуток за 2004 рік вх. № 4786 від 10 травня 2006 року  (арк. справи 28-29),  податку на додану вартість за  лютий 2006 року  вх. № 3683 від 19 квітня 2006 року  (арк. справи 24-25),  вх. № 5300 від 6 червня 2006 року (помилково зазначеного відповідачем в розрахунку за номерами 5500, 5504, 5544) (арк. справи 26-27), за якими суми податкових зобов'язань з податків на прибуток та додану вартість були зазначені до зменшення з сум, які підлягали сплаті до бюджету, у зв'язку з неправильним їх визначенням у деклараціях та переплату.

Щодо зазначеного відповідачем в розрахунках штрафних санкцій (арк. справи 18-21) з податку на прибуток та податку на додану вартість в графі "№ платіжного документу, дата сплати" уточнюючого розрахунку з податку на прибуток № 5860 від 21 травня 2007 року, то за поясненням позивача (арк. справи 147), такий звіт підприємством не подавався. Рішення № 3891 від 26 грудня 2005 року зазначене як документ про сплату  податку на додану вартість позивачем не приймалося та від відповідача не отримувалося.

Посадові особи Красноармійської ОДПІ помилково ототожнюють подані уточнюючі розрахунки про зменшення суми податкових зобов'язань зі сплатою цих зобов'язань, що суперечить вимогам підпункту  7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за яким  джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Крім того, посадовими особами відповідача в порушення наведеної норми в розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 45)  в якості документів, які свідчать про сплату податку на прибуток були зазначені декларації з податку на прибуток за  3 квартали 2006 року вх. № 12842 від 9 листопада 2006 року (арк. справи 30-31), за 11 місяців 2006 року вх. № 14031 від 20 грудня 2006 року  (арк. справи 51-52), за 2006 рік вх. № 16969 від 9 лютого 2007 року (арк. справи 53-54). Декларації містять дані про нараховані податкові зобов’язання за звітний період, а не про сплачені податки за цей же період.   До того ж штрафні санкції з податку на прибуток формувалися по факту погашення податкових зобов’язань, як зазначив відповідач, несплачених по строку 1 липня 2005 року, тому податкові зобов’язання 2006 року до визначеного податковим органом податкового періоду взагалі відношення не мають.

Щодо актів інвентаризації № U209037 від 2 серпня 2006 року, № 1 від 30 жовтня 2006 року, № 1/1 від 30 жовтня 2006 року, № 1/2 від 30 жовтня 2006 року, № 2995199 від 31 жовтня 2006 року зазначених як джерело погашення податку на прибуток в розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 19) по строку 1 липня 2005 року, то на вимогу апеляційного суду посадові особи відповідача надати ці акти інвентаризації не змогли, пояснивши, що ці записи внесені відділом обліку податкового органу та їм окремо взяті паперові документи не відповідають. Позивач зазначає (арк. справи 147), що таких актів інвентаризації не існує та податковим обліком вони взагалі не передбачені.

За підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів просрочки.

З наведеного аналізу вбачається, що суд першої інстанції правильно визначив про своєчасність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наявних доказів у справі та призначення платежу самостійно визначеного позивачем, та правомірно визнав недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду також на  приведений аналіз апеляційного суду, за яким в наданих відповідачем розрахунках застосованих до позивача штрафних санкцій не співпадають ні дані як за  первинними документами, так і за підставами їх  зарахування в погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що пункт 7.7  статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на який посилається відповідач, не встановлює право чи обов’язок органу податкової служби при веденні обліку сплати податків та зборів  змінювати напрямок зарахування сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення узгоджених податкових зобов’язань. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими законами з питань оподаткування.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Красноармійська ОДПІ перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність,  фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України. 

Згідно статті 19 Конституції України  посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.      

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-12417/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-12417/08 за позовом державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень Красноармійської ОДПІ від 11 червня 2008 року № 0000181640/0 про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість на загальну суму 14194241 грн. 50 коп. та № 0000171640/0 про застосування штрафної санкції з податку на прибуток на загальну суму 8578251 грн. 44 коп. - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 жовтня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 20 жовтня 2008 року.

Головуючий:                                           /підпис/                                                       В.Г.Яманко

Судді                                                        /підпис/                                                         Г.М.Міронова

                                                              /підпис/                                                         К.П.Горбенко