Постанова № 2921748, 17.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Бахар С. В.                                                                                                             Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2008 року                                                                                   справа № 22-а-11649/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26, корпус 3

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                            Яманко В. Г.

суддів:                                                  Міронової Г. М.

при секретарі судового засіданняГорбенко К. П.

Білоус К. І.за участю представників: від позивача:Стиценко І. А. за дов. № 18 від 8 липня 2008 року,від відповідача:Колотова І. М. за дов. від 2 жовтня 2008 року,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргуДержавного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр"на постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі7 серпня 2008 року (складена у повному обсязі 11 серпня 2008 року)

№ 2-а-12819/08 (суддя Бахар  С. В.)за позовомДержавного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр"доУправління Пенсійного фонду України в м. Харцизькупровизнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИЛА:

20 червня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 1-3) звернулося державне підприємство "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр"  до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення УПФУ в м. Харцизьку  № 25 від 14 січня 2008 року про застосування фінансових санкцій  у розмірі 3213 грн. 50 коп. та пені в розмірі 950 грн. 58 коп.   Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2008 року по справі № 2-а-12819/08  (арк. справи 96-97) у задоволенні позовних вимог державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр"  було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі (арк. справи 100-102) позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечував проти апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення (арк. справи 113-117).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Державне підприємство "Шахтарськантрацит" за свідоцтвом про державну реєстрацію  є юридичною особою (арк. справи 13). Відокремлений підрозділ "Інформаційно-обчислювальний центр" державного підприємства "Шахтарськантрацит" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьку та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34594787 як суб'єкт без права юридичної особи, що підтверджується довідкою статистики  (арк. справи 14).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),

- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць  (частина 6);

- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);

- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду,  у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);

- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"   передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідач також посилається на Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо сплати страхових внесків гірничими підприємствами" № 364-Vвід 16 листопада 2006 року, який набрав чинності з дати опублікування – 7 грудня 2006 року, за яким розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений новим пунктом такого змісту: "14. Установити, що у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду".

14 січня 2008 року начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку було прийняте оспорюване рішення № 25  (арк. справи 5), яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату відокремленим підрозділом  "Інформаційно-обчислювальний центр" державного підприємства "Шахтарськантрацит" страхових внесків за період з 20 жовтня 2007 року по 27 грудня 2007 року були застосовані фінансові санкції на загальну суму 3213 грн. 50 коп. та пеня в розмірі 950 грн. 58 коп. В розрахунку (арк. справи 35) фінансових санкцій відповідач зазначив, що сума зобов'язання по страховим внескам (33,2+4 %) 16067 грн. 49 коп. була визначена позивачем самостійно в рядку 8.1 розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень 2007 року, з додатком 23 (арк. справи 6-7) по строку 20 жовтня 2007 року та була сплачена  ВП "Інформаційно-обчислювальний центр" 30 листопада, 19, 27 грудня 2007 року. При цьому, доказів сплати відокремленим підрозділом позивача страхових внесків за вересень 2007 року  саме 30 листопада, 19, 27  грудня 2007 року відповідач не надав. Строк прострочки платежу, за висновком відповідача, склав 41 день з 20 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року, 60 днів з 20 жовтня 2007 року по 19 грудня 2007 року, 68 днів з 20 жовтня 2007 року по 27 грудня 2007 року  та відповідно фінансові санкції були вирахувані відповідачем у розмірах 478 грн. 32 грн., 1936 грн., 799 грн. 17 коп., усього на загальну суму 3213 грн. 50 коп. (20 відсотків від суми несплачених страхових внесків за кожний вказаний період) та пеня на загальну суму 950 грн. 58 коп. (0,1 % за кожний день прострочки).  

Позивач зазначає, що фактично страхові внески за вересень 2007 року були сплачені ВП "Інформаційно-обчислювальний центр" в межах строку до 20 жовтня 2007 року двома платіжними  дорученнями № 154 від 19 жовтня 2007 року в розмірі 5230 грн. та № 192 від 19 жовтня 2007 року (арк. справи 8), в яких чітко визначено призначення платежу, проте в порушення вимог законодавства відповідач зарахував вказаний платіж в порядку календарної черговості в погашення недоїмки позивача зі страхових внесків.

Крім того, позивач в підтвердження своєчасності сплати страхових внесків загалом у період  з січня по грудень 2007 року,  з січня по травень 2008 року надав власні розрахунки (арк. справи 46-49) з доданням розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, платіжних доручень та листа про зарахування страхових внесків (арк. справи 50-87), з яких вбачається, що у вказаному періоді сплата страхових внесків з урахуванням призначення платежу відбувалася своєчасно та відповідач протилежного не встановлював і під час судового засідання не доводив.

Частиною 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що  за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Колегія суддів вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов’язок органу Пенсійного фонду  при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Стосовно визначення суду першої інстанції про не застосування норм Господарського кодексу України до спірних правовідносин, то наведені норми мають загальний характер та приводяться як засіб гарантії держави щодо захисту законних інтересів господарюючих суб’єктів від незаконних дій органів державної влади та захисту права власності, а не з точки зору регулювання відносин між органом Пенсійного фонду та платником страхових внесків.

УПФУ в м. Харцизьку перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність,  фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України. 

Згідно статті 19 Конституції України  посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів, враховує також те, що відповідач всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність прийнятого рішення № 25 від 14 січня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3213 грн. 50 коп. та пені у розмірі 950 грн. 58 коп., що є підставою для задоволення повністю позовних вимог державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" та відповідно для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача присуджується до стягнення з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору сплаченого по першій інстанції платіжним дорученням № 102 від 10 червня 2008 року (арк.. справи 15)  та 1 грн. 40 коп. – з суми судового збору сплаченого платіжним дорученням № 140 від 11 серпня 2008 року при поданні апеляційної скарги (арк.. справи 104).

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2008 року у справі № 2-а-12819/08  задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 серпня  2008 року у справі № 2-а-12819/08 за позовом державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр"  до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення УПФУ в м. Харцизьку  № 25 від 14 січня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3213 грн. 50 коп. та пені у розмірі 950 грн. 58 коп. – скасувати.

Позовні вимоги державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр"  до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення УПФУ в м. Харцизьку  № 25 від 14 січня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3213 грн. 50 коп. та пені у розмірі 950 грн. 58 коп. задовольнити.

Визнати повністю недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку № 25 від 14 січня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3213 грн. 50 коп. та пені у розмірі 950 грн. 58 коп.

Стягнути на користь державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр» судові витрати у вигляді судового збору на суму 5 грн. 10 коп.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17 жовтня  2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 22 жовтня 2008 року.

Головуючий:                                                                                                                В.Г.Яманко

Судді                                                                                                                              Г.М.Міронова

/                                                                                                                                    К.П.Горбенко