Ухвала суду № 29216370, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-9606/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. по справі № 2а-9606/12/2070 за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі по тексту -позивач, ДП «ХМЗ «ФЕД») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України (далі по тексту -відповідач, СДПІ ВПП у м. Харкові), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 09.08.2012 року № 0000450041 про зменшення Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 45405, 00 грн. за основним платежем і застосування 22702, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 р. адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 року № 0000450041 про зменшення суми бюджетного відшкодування Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з податку на додану вартість на суму 45405, 00 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста п'ять гривень) і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 22702, 50 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «ХМЗ «ФЕД» діє на підставі нової редакції Статуту, зареєстрованого виконкомом Харківської міської ради 04.05.2012 р. та затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром»від 23.02.2012 № 86.

ДП «ХМЗ «ФЕД» є юридичною особою (про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 504666 від 27.12.1991 р.), включено до ЄДР ЮО та ФОП згідно витягу серії ААВ № 577773 від 04.05.2012 р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.09.2000 р. за № 64, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 14.11.202 р. № 150, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.09.2000 р. №30006923, виданого СДПІ ВПП у м. Харкові, індивідуальний податковий номер - 143100520391.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було здійснено перевірку відповідача за результатами якої було складено акт від 10.05.2011р. № 98/41-018/14310052 «Про результати камеральної перевірки Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" код ЄДРПОУ 14310052 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за березень 2012 року» (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог:

- п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. за № 2755- VI, ДП «ХМЗ «ФЕД» завищено у березні 2012 р. суму податкового кредиту у розмірі 114062, 0 грн.

- п. 200.1, п. 200.3, абз. «а»ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, завищено суму бюджетного відшкодування заявленого підприємством на рахунок платника у банку на загальну суму 114062, 0 грн. в т. ч. по періодах: березень 2012 р. на суму 114062,0 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення -рішення від 18.05.2012 року № 0000240041 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 114062, 00 грн. за основним платежем та застосовано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 57031, 00 грн.

На винесене податкове повідомлення - рішення позивачем було подано скаргу № 236/12-295 від 30.05.2012 р. до Державної податкової служби у Харківській області, за результатами розгляду якої рішенням ДПС у Харківській області № 3816/10/10.2-17 від 27.07.2012 р. скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 18.05.2012 року № 0000240041 в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 68656, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 34329, 00 грн. (по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Укртехснаб»), в іншій частині вказане повідомлення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі рішення ДПС у Харківській області № 3816/10/10.2-17 від 27.07.2012 р. відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення, а саме: від 09.08.2012 року № 0000450041 про зменшення Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 45405, 00 грн. за основним платежем і застосування 22702, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погодившись із винесеним рішенням ДПС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 18.05.2012 року № 0000240041 було оскаржене до Державної податкової служби України до якої було направлено повторну скаргу № 236/12-415 від 09.08.12 р.

Рішенням ДПС України від 31.08.2012 року № 1177/0/61-12/10-205 скаргу було залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 10.05.2011р. № 98/41-018/14310052, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що позивачем до податкового кредиту за березень 2012 р. віднесено суму ПДВ по контрагенту ТОВ "НВП Пульсар Плюс", яким не було відображено суму ПДВ у податкових зобов'язаннях за відповідний період у розмірі 45405,17 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» зареєстровано як юридичну особу 24.07.2009 року та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14831284 станом на 05.10.2012 року включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, місцезнаходження: 61080, м. Харків, вул. Сохора, 1-А.

19.05.2010 р. між ДП «ХМЗ» «ФЕД» та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» було укладено договір № 23д/10-205 купівлі-продажу металопродукції.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець (ТОВ «НВП «Пульсар Плюс») продає, а покупець (ДП «ХМЗ «ФЕД») купує металопрокат в номенклатурі, в кількості по ціні та на суму, згідно специфікацій №№ 1, 2, 3, 4 (Додатки №№1, 2, 3, 4), що є невід'ємною частиною договору на умовах, передбачених цим договором. Загальна сума договору складає 7378200, 00 грн. (п. 1.2. договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року.

Згідно з п. 2.3. оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно рахунку-фактури.

Постачання товару здійснюється на умовах FCA -м. Київ (Інкотермс-2000), або транспортними компаніями - перевізниками (п. 3.1).

Виконання сторонами цього договору його умов підтверджується належним чином оформленими у перевіряємий період первинними документами, а саме: копіями рахунків-фактур, копіями видаткових накладних, приходних ордерів, лімітних карток, платіжних доручень, податкових накладних; копією журналу реєстрації довіреностей за 2011 р.-2012 р.; виписками з оборотно-сальдової відомості.

Транспортування продукції підтверджується копією договору перевезення вантажів №3448 від 10.01.2011 року між ТОВ «Транспортна компанія «САТ»та позивачем; копією повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Транспортна компанія «САТ»за березень 2011 р.; копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг); копією платіжного доручення; копією товарно-транспортної накладної; копіями наказів про прийняття водіїв на роботу до ДП «ХМЗ «ФЕД»; копією подорожнього листа вантажного автомобіля, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем.

ДП «ХМЗ «ФЕД» суми податку на додану вартість віднесло до податкового кредиту за перевіряємий період та включило до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, що підтверджується копіями податкової декларації та додатками №№1-6, 8 до неї.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі ПРИ їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції те, що укладений правочини є дійсними, виконаний сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскаржений та у судовому порядку не визнаний не дійсними.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновків СДПІ ВПП у м. Харкові стосовно порушення ДП «ХМЗ «ФЕД» вимог п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1, п. 200.3, абз. «а»ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Також, колегія судів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. по справі № 2а-9606/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.