Ухвала суду № 29212460, 05.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р. Справа № 9104/4194/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року у справі за позовом ВАТ «Орлан-Транс» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У серпні 2007 року ВАТ «Орлан-Транс» звернулося з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Ормал-Транс» з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТзОВ «Золотий Гепард», ЗАТ «Гефест», ТзОВ «Новойл», ТзОВ «ІнКонТелм» за листопад-грудень 2004 року за результатами якої складено акт №97/23-0/05461378 від 12.12.2006 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на 53 409,45 грн., за грудень 2004 року на 33 848,37 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004132310/0 від 12.12.2006 року, яким відповідачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 87 257,82 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду та просив його скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2006 року №0004132310/0.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Ормал-Транс» з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТзОВ «Золотий Гепард», ЗАТ «Гефест», ТзОВ «Новойл», ТзОВ «ІнКонТелм» за листопад-грудень 2004 року за результатами якої складено акт №97/23-0/05461378 від 12.12.2006 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на 53 409,45 грн., за грудень 2004 року на 33 848,37 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004132310/0 від 12.12.2006 року, яким відповідачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 87 257,82 грн.

З акту перевірки №97/23-0/05461378 від 12.12.2006 року вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2004 року ПДВ у сумі 53 409,45 грн. та за грудень 2004 року ПДВ у сумі 33 848,37 грн. оскільки при перевірці 4-ого ланцюга постачальників виявлено, що ТзОВ «ІнКомТелм» (постачальник 4-ого ланцюга) визнано банкрутом 13.06.2005 року, а при заповненні декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2004 року товариство не декларувало ПДВ, а вказувало обсяг продажу як такі, що звільнені від оподаткування.

Встановлено, що ВАТ «Орлан-Транс»було придбано дизельне паливо в ТОВ «Золотий Гепард», яке є основним постачальником. З цією юридичною особою укладено договір на поставку продукції, відповідно до законодавства оформлено податкові накладні. Актом №97/23-0/05461378 від 12.12.2006р. підтверджено декларування ТОВ «Золотий Гепард» податкового зобов'язання з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Орлан Транс». З постачальниками 2, 3, 4-го ланцюгів ВАТ «Орлан-Транс» договорів на поставку не укладало, жодних господарських операцій не проводило.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів, що підтверджують факт придбання ВАТ «Орлан-Транс»товару (нафтопродуктів) в ТзОВ «Золотий Гепард»: договір купівлі продажу № 24 від 01.06.2001 р.; податкові накладні № 133987 від 30.11.2004 року на суму 696644,97 грн. (в т.ч. ПДВ - 116107,50 грн.) та № 138788 від 31.12.2004 року на суму 700311,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 116718,53 грн.); видаткові накладні № 133987 від 30.11.2004 року, № 133985 від 30.11.2004 року, №133986 від 30.11.2004 року, № 138788 від 31.12.2004 року, № 138785 від 31.12.2004 року, № 138787 від 31.12.2004 року;

оборотні відомості за період з 10.11.2004 року по 30.11.2004 року та з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року; банківські виписки про рух коштів.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.5. статті 7 цього ж Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до цього та враховуючи ту обставину, що податкові накладні, видані позивачу його контрагентом містили всі, встановлені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР реквізити, податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з вказаною особою, вважається підтвердженим.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні, оборотні відомості є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування товару не заслуговують на увагу виходячи з того, що ВАТ «Орлан Транс» отримував дане пальне на автозаправних станціях заправляючи автомобілі при здійсненні транспортних перевезень для подальшого його використання у господарській діяльності і даний факт підтверджується подорожними листами, які долучені до матеріалів справи.

Щодо реального характеру операцій з реалізації дизельного палива, то суд зазначає наступне: основним предметом діяльності ВАТ «Орлан Транс» відповідно до його статуту від 12.02.1999 року затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Львів-Укртранс» є здійснення перевезень вантажів у міжнародному, міжміському та місцевих автомобільних сполученнях. Оскільки такі перевезення виконуються автомобілями, здійснення основного виду діяльності супроводжується використанням нафтопродуктів. На підтвердження факту отримання позивачем таких товарів та використання їх у власній господарській діяльності позивач надав оригінали подорожніх листів та роздруківок до них на транспортні засоби, що виконували у листопаді-грудні 2004 року перевезення вантажів, тобто здійснювали основний вид діяльності підприємства.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте у відповідності з чинним законодавством.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року у справі №2а-9498/11/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.02.2013 року