Ухвала суду № 29211079, 12.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р.

справа № 2а-3163/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства “Лікарівка-2” на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року по справі за позовом дочірнього сільськогосподарського підприємства “Лікарівка-2” до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 31 серпня 2005 року № 0000182620/0, яким визначено податкове зобов’язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 970 374,20 грн. – основне зобов’язання та 1 695 558,55 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем в період з 08.08.2005 року по 29.08.2005 року була проведена документальна виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДСГП “Лікарівка-2” за період з 01.10.2002 року по 01.03.2005 року за результатами якої був складений акт від 29 серпня 2005 р. № 349/26-20-23680894.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2005 р. № 0000182620/0, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 970 374,20 грн. – за основним платежем та 1 695 558,55 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 2 665 932,75 грн.

За результатами перевірки встановлено наступні порушення: - п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4, п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України № 189/97-ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість”, підприємством занижено чисту суму податкового зобов’язання на суму 970 374,2 грн. за рахунок неправомірного застосування “0”ставки податку на реалізоване переробному підприємству молока не власного виробництва;

- п.11.21, п.11.29 ст.11 Закону України № 189/97-ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість”, абз.3 п.1, п.8 Порядку нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м’яса в живій вазі”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. за № 805, в результаті чого не за цільовим призначенням використано дотацію в сумі 1 210 371,45 грн.

Судом встановлено, що позивач позивач є сільськогосподарським підприємством та платником фіксованого податку.

В ході своєї господарської діяльності здійснював реалізацію молока, як виробник молока, ВАТ «Кременчукцький міськмолокозавод».

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявність у позивача права застосовувати “0” ставку оподаткування щодо операцій з реалізації молока можливо лише щодо молочної продукції власного виробництва. Проте, відсутність власного дійного стада великої рогатої худоби унеможливлює виробництво молочної продукції, а відповідно і оподаткування операцій з реалізації молока за “0” ставку оподаткування.

Абзацом 2 пунктом 1.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Згідно з пункту 1 Указу Президента України “Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників”від 02.12.1998 р. № 1328/98 (який був чинним на час виникнення правовідносин), встановлено, що з 1 січня 1999 року і до 1 січня 2004 року не підлягають сплаті до бюджету суми податку на додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Відповідно до пункту 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 (який був чинним на час виникнення правовідносин), сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.

Обґрунтовуючи свій висновок про відсутність у позивача власного дійного стада великої рогатої худоби, суд першої інстанції обґрунтовано послався на листи сільського голови с. Лікарівка, головного державного інспектора ветеринарної медицини Олександрійського району Кіровоградської області.

Крім того, оцінюючи надані до матеріалів справи документи, які на думку позивача підтверджують факт наявності власного дійного стада великої рогатої худоби суд апеляційної інстанції зазначає, що дані документи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на суперечність інформації, що міститься в них.

Так, з оборотних відомостей по рахунку № 2111, 10 – основні засоби робоча продуктивна худоба за 2002, 2003, 2004 роки видно, що кількість поголів’я корів складає 170 голів, а у звітах про стан тваринництва за цей період кількість поголів’я корів молочного стада кожного місяця різна та не відповідає кількості зазначеної в рахунках щодо основних засобів.

Також, на невідповідність даних, наданих позивачем свідчить той факт, що у звітах про стан тваринництва кількість надоєного коров’ячого молока, в тому числі від корів молочного стада щомісячно зростає з одночасним зменшенням поголів’я корів.

Так, наприклад, у звіті про стан тваринництва за січень 2003 року кількість надоєного молока складає 1127 л. при зазначеному поголів’ї – 360 корів, а у звіті за листопад кількість надоєного молока складає 22752 л. при поголів’ї – 231 корова.

Також безпідставні і доводи позивача щодо незастосування податковим органом непрямого методу визначення податкового зобов’язання з огляду на застосування ст. 4 Закону

України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» «конфлікт інтересів».

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства “Лікарівка-2” – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її постановлення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту виготовлення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 20.12.2012 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко