Ухвала суду № 29205784, 26.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2012 р. справа № 2а-2082/10 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Нагорної Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

В липні 2010 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за період 2008-2010 роки в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на рік, з розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої на відповідний період за виключенням суми отриманої щорічної допомоги.

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області -відносно нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації та допомоги в розмірах нижчих ніж передбачено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 2008-2010 років. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за період 2008-2010 років в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на рік, в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, що склався на відповідний період, з обов'язковим включенням вже отриманої за вказаний період щомісячної допомоги.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову суду.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 3 групи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону №796 учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати;

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої розмір допомоги на оздоровлення скадає 100 грн.

Зі змісту ст. 1 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ.

Враховуючи, що Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то відповідач повинен був виплатити щорічну допомогу на оздоровлення позивачу виходячи з розмірів, встановлених даним Законом.

Дане право позивача у 2008 році обмежувалось положеннями Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік.

Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення даного закону визнані неконституційними.

Отже, права відповідача відновлені відповідно з 22.05.2008 року.

При цьому, на час звернення позивача до суду ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України був встановлений річний строк для звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.

Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час кожного отримання компенсації, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. Тому його позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку звернення до суду, тобто за 2009-2010 роки, оскільки позивач звернувся до суду у липні 2010 року.

На час ухвалення рішення положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначали необхідність залишення позовних вимог без розгляду за відсутності поважних причин пропуску строку. Тому з урахуванням положення ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги за 2008 рік необхідно залишити без розгляду.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»в частині надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань не можуть бути застосовані до визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки Кабінет Міністрів України не скористався правом, наданим Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не прийняв у 2009 та у 2010 році відповідну постанову, а постанова КМУ № 562 від 12.07.2005 року не ґрунтується на положеннях Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2009 та 2010 році в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, в частині задоволення позовних вимог за 2008 рік та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області -задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 жовтня 2010 року -скасувати, в частині задоволення позовних вимог за 2008 рік та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Л.М. Нагорна