Ухвала суду № 29203706, 20.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.

справа № 2а-3009/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року по справі за позовом Українсько-угорського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Веста-Дніпро" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000018811/0 від 18.01.2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000018811/0 від 18.01.2010 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, яку в подальшому доповнив та в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 червня 2009 року між позивачем та нерезидентом було укладено контракт про поставку позивачу редуктору RAP110 для проведення випробувань на безоплатній основі на умовах DDU - Італія відповідно до положень Інкотермс 2000 (а.с.17-20).

Відповідно до Вантажної митної декларації 110000001/9/1249969 про ввезення вказаного обладнання було нараховане та сплачено ПДВ в сумі 4913,03 грн. (а.с.26).

Дана сума була включена до рядка 12.1 декларації з ПДВ (податковий кредит, сплачений митним органам) за вересень 2009 року.

11 січня 2010 року відповідачем було складено акт № 5/08-02/1-31950849 "Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.09.2009 по 30.09.2009 року" яким встановлено, що на порушення пп. 7.4.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. позивачем у вересні 2009 року до складу податкового кредиту включено ПДВ сплачений на митниці при безоплатному ввезенні зубчастих передач у сумі 4913 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2009 року на суму 4913 грн. (а.с.9-17).

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000018811/0 від 18.01.2010 року, яким було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (а.с.8).

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закону) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи суд вбачає, що підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування та винесення податкового повідомлення-рішення стало неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ плаченого на митниці при безоплатному ввезенні редуктора.

Пункт 7.4.1. Закону передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що висновки відповідача про відсутність факту придбання товару є невірними, оскільки умовами контракту не передбачалось повернення зазначеного в контракті товару.

Доводи відповідача щодо відсутності права на податковий кредит у зв’язку з не використанням позивачем поставленого товару у господарській діяльності судом не приймаються, оскільки відповідно до пункту 7.4.1 Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо не доведення відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення-повідомлення.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську –залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 25.01.2012 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим