Постанова № 29202388, 01.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. справа № 2а-477/10 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та стягнути з відповідача недоплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня як учаснику війни за 2008, 2009 та 2010 роки в розмірі 4800,00 грн.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_2 як учаснику війни у відповідних розмірах згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009-2010 рік протиправною. Зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни у розмірах, передбачених ст.14, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 22.10.1993 року за 2009-2010 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення Серії В-ІІ № 402152 (а.с.4).

Тому позивач користується правом на отримання грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком до 5 травня щорічно відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області позивачу було виплачена разова грошова допомога до 5 травня в квітні 2008 року -65,00 грн.; в квітні 2009 року -70,00 грн.; в квітні 2010 року -120 грн.

Задовольняючи позовні вимоги за 2009 рік та відмовивши в задоволенні позовних вимог за 2008 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права та безпідставно поновив строк звернення до суду.

Так, на час виникнення публічно-правового спору ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України був встановлений річний строк для звернення до суду.

На час ухвалення рішення положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначали необхідність залишення позовних вимог без розгляду за відсутності поважних причин пропуску строку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.

Тому з урахуванням положення ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки разова грошова допомога до 5 травня була отримана позивачем у квітні місяці відповідно 2008 року, 2009 року та 2010 року, то у зв'язку зі зверненням позивача до суду у вересні 2010 року позовні вимоги за 2008 та 2009 рік підлягають залишенню без розгляду.

У 2010 році розмір разової грошової допомоги, який визначено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не змінювався.

Отже, при нарахуванні разової грошової допомоги у 2010 році відповідач мав керуватися вимогами зазначеного Закону.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, розмір разової грошової допомоги, який передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, у 2010 році Кабінет Міністрів України не мав права щодо встановлення розміру разової грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня учасникам війни.

Отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"», якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом (Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299).

За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації -задовольнити частково.

Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2010 році в законодавчо встановленому розмірі.

Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2010 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням сум, які були виплачені в цей період.

Інші позовні вимоги залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим