Ухвала суду № 29202373, 01.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. справа № 2а-1406/10 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на постанову Марганецького міського суду дніпропетровської області від 19 листопада 2010 року по справі за позовом прокурора м. Марганця Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати бездіяльність відповідачів неправомірною та зобов'язати відповідачів доплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008, 2009, 2010 роки, виходячи з розміру 3 мінімальних пенсій за віком, визначеного законом на дату виплати, з врахуванням виплачених сум, в сумі 5975 грн. 18 коп.

Постановою Марганецького міського суду дніпропетровської області від 19 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року незаконною. Зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_2 разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі, передбаченому ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням суми, сплаченої за цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову в цій частині.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с.4).

Тому позивач користується правом на отримання грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком до 5 травня щорічно відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради позивачу було виплачена разова грошова допомога до 5 травня за 2007 рік -55,00 грн., за 2008 рік -65,00 грн., за 2009 рік -70 грн., за 2010 рік -120 грн.

Суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права, відмовивши в задоволенні позовних вимог за 2007-2009 роки, замість того, щоб залишити їх без розгляду.

Так, на час виникнення публічно-правового спору ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України був встановлений річний строк для звернення до суду.

На час ухвалення рішення положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначали необхідність залишення позовних вимог без розгляду за відсутності поважних причин пропуску строку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.

Тому з урахуванням положення ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку зі зверненням позивача до суду у серпні 2010 року позовні вимоги за 2007-2009 роки підлягають залишенню без розгляду.

У 2010 році розмір разової грошової допомоги, який визначено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не змінювався.

Отже, при нарахуванні разової грошової допомоги у 2010 році відповідач мав керуватися вимогами зазначеного Закону.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, розмір разової грошової допомоги, який передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, у 2010 році Кабінет Міністрів України не мав права щодо встановлення розміру разової грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня учасникам війни.

Отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"», якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом (Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299).

При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 2007-2009 роки та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації -задовольнити частково.

Постанову Марганецького міського суду дніпропетровської області від 19 листопада 2010 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 2007-2009 роки та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим