Постанова № 29202242, 01.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. справа № 2а-837/10 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної адміністрації Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в:

У липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. в розмірі 14271,00; стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім ям з дітьми" (в редакції станом на 10 липня 2007 р.), з врахуванням сплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить частково скасувати оскаржувану постанову та постановити ухвалу про задоволення адміністративного позову повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітню доньку -ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ним трирічного віку.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено наступне:

- абзац 3 частини 2 ст. 56 Закону: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач проводив відповідні виплати до вищезазначеного порядку та розмірів.

Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційним. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідачу слід було керуватися ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з урахуванням рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 -з 09.07.2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.

Так, на час виникнення публічно-правового спору до суду ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України був встановлений річний строк для звернення до суду.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, а позивач не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання допомоги, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.

На час ухвалення рішення положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначали необхідність залишення позовних вимог без розгляду за відсутності поважних причин пропуску строку. Тому з урахуванням положення ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 01.07.2009 року необхідно залишити без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду у липні 2010 року.

Щодо позовних вимог за період з 01 серпня 2009 року, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до положень п. 23 пп. 7 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" стаття 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" була викладена в наступній редакції: "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення п. 23 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі по 130 грн. щомісячно з серпня 2009 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 року по 01.07.2009 року залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення постанови.

В повному обсязі постанова виготовлена 02.11.2011 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко