Рішення № 29197875, 30.01.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 213/2444/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" січня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пороховий Г. І.

за участю секретаря Квашук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Україна», третя особа: реєстратор Липовецького районного виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК Кобзар Микола Іванович про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до фермерського господарства «Україна», третя особа: реєстратор Липовецького районного виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК Кобзар Микола Іванович про визнання договору оренди землі недійсним. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі №66, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та який зареєстровано в Липовецькому відділі Вінницької філії ДЗК №040904400124. Вважає, що даний договір укладений із порушенням істотних умов, а саме: не містить кадастровий номер та місце розташування земельної ділянки у договорі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Також у договорі має місце виправлення розміру орендної плати із 1,5% на 3%. Крім того, даний договір не містить його невід'ємних частин, а саме: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди. Посилаючись на викладенні обставини, просить суд скасувати договір оренди земельної ділянки №66 укладений між ОСОБА_1 до фермерським господарством «Україна».

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлена в судове засідання не з'явилась, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Представник позивача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві, просить суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві, суду пояснив, що у договорі наявні виправлення, а також він не містить усіх істотних умов. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача Ладан Олексій Анатолійович, діючий на підставі довіреності від 15 січня 2013 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позову, у зв'язку із його безпідставністю та необґрунтованістю посилаючись на подане письмове заперечення тадокази. Просить суд застосувати строки позовної давності до виниклих правовідносин.

Представник третьої особи будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, вважає вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Україна» укладено договір оренди землі №66 від 17 березня 2009 року (а.с. 6-7), згідно якого відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,1253 га, яка знаходиться на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що не заперечується сторонами, а відтак не потребує доказування.

Вищевказана земельна ділянка належить позивачеві на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ВН №217598 (а.с. 9).

Правовідносини, що є предметом спору регулюються ЗУ «Про оренду землі», Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, що узгоджується із положеннями ст. ст. 93, 124 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 13 ЗУ «Про оренду землі».

Таким чином, на момент укладення спірного договору сторонам слід керуватись відповідними положеннями ЗУ «Про оренду землі».

Статтею 15 ЗУ «Про оренду землі», в редакції на момент укладення між сторонами договору оренди, встановлено істотні умови договору оренди землі, а саме:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки,

а також невід'ємні частини договору оренди, а саме: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як на підставу для визнання недійсним договору оренди позивач посилається на порушення істотних умов при його укладанні, а саме договір не містить кадастровий номер та місце розташування земельної ділянки у договорі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Також у договорі має місце виправлення розміру орендної плати із 1,5% на 3%. Крім того, даний договір не містить його невід'ємних частин, а саме: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до ст. ст. 10-11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши доводи сторін та подані докази, суд прийшов до наступних висновків:

Як випливає зі змісту ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», в редакції на момент укладення між сторонами договору оренди, дана норма не встановлює умови щодо зазначення кадастрового номера об'єкта оренди, то була встановлена після внесення змін та викладення абзацу другого частини першої статті 15 в редакції Закону N 3613-VI ( 3613-17 ) від 07.07.2011 року.

Не відповідає дійсності і твердження позивача, про відсутність у договорі умов про місце розташування земельної ділянки та строку договору оренди, оскільки в п.1 Договору оренди землі № 66 від 17 березня 2009 року чітко зазначено, що земельна ділянка для товарного сільськогосподарського виробництва, що передається в оренду знаходиться на території Лукашівської сільської ради, за межами населеного пункту с.Нарцизівка, а у п.8 Договору вказано, що договір укладено строком на 5 років. При цьому слід зазначити, що кадастровий номер земельної ділянки наявний у кадастровому плані, що являється невід'ємною частиною договору.

Доводи позивача щодо відсутності невід'ємних частин договору також не знайшли свого підтвердження, оскільки представником відповідача подано до суду план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди наявність яких підтверджується також проведенням державної реєстрації спірного договору оренди та легітимність яких не заперечувалась сторонами.

Щодо не застереженого виправлення розміру орендної плати із 1,5% на 3%, то суд критично відноситься до даних доводів, оскільки дана обставина не встановлена законом як підстава для визнання договору недійсним, а порушення умов договору в частині внесення орендної плати не являється підставою позову.

Підстави визнання правочинів недійсними встановлені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про оренду землі», типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши спірний договір оренди, судом встановлено, що він відповідає типовій формі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220, а відтак відповідає вимогам закону, що підтверджується також фактом проведення державної реєстрації даного договору.

Таким чином, дослідивши спірний договір, а також доводи позивача, судом не встановлено наявності підстав встановлених ст. 215 ЦК України для визнання правочину недійсним, оскільки при його укладенні сторони досягли згоди щодо умов договору, а його зміст відповідає типові формі договору оренди землі відповідно до ст. 14 ЗУ «Про оренду землі», при цьому договір був укладений та виконувався сторонами в повному обсязі, а позивач звертаючись до суду не обґрунтував, яким чином укладений договір та його умови порушують його права як власника земельної ділянки та орендодавця.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, захисту в судовому порядку підлягають порушенні, невизнанні або оспорюванні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Проте, вищевказаних підстав судом не встановлено із змісту позовної заяви, доводів позивача та поданих доказів.

Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування до даних правовідносин строків позовної давності.

Як встановлено судом сторони 17 березня 2009 року шляхом проставлення підписів у договорі оренди землі №66 погодили його умови, а отже про зміст договору позивачеві було відомо з 17 березня 2009 року.

Згідно ст. ст. 57, 68 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом, тобто, всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Враховуючи положення Конституції України, позивачеві з 17 березня 2009 року мало б бути відомо про обставини, що стали підставою звернення до суду.

Позовна заява за підписом позивача надійшла до суду 28 грудня 2012 року (а.с. 27-30).

У п. 28 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, при цьому надавши оцінку доводам позивача та поданим доказам, суд не находить поважних причин пропущення даного строку.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем залишаються без відшкодування.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 1, 13, 14,15 ЗУ «Про оренду землі», ст. ст. 6, 203, 215, 261, 267, 627, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 57, 68 Конституції України, ст. 93, 124 Земельного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до фермерського господарства «Україна» про визнання договору оренди землі недійсним.

Судові витрати понесені позивачем залишити без відшкодування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Г. І. Пороховий