Ухвала суду № 29149458, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-38374/10

№ К-38374/10, № К-41141/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Любецького сільського споживчого товариства та Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010

у справі № 2а-9615/09/2570 Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Любецького сільського споживчого товариства (ССТ)

до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області (ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 № 0000542330/0 про визначення Люберецькому ССТ податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7333,00 грн. (у тому числі: 4880,00 грн. - основний платіж та 2453,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) на суму 852,00 грн. за основним платежем та 426,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.11.2008 № 0000552330/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 6123,00 грн. (в тому числі 4082,00 грн. -основний платіж, 2041,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), від 20.11.2008 № 00986173/0 про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2520,75 грн. (в тому числі 840,25 грн. -основний платіж, 1680,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції), від 19.11.2008 № 0000542330/0 на решту суми податкового зобов'язання -відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 в частині відмови в задоволенні позову Любецького ССТ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.11.2008 № 0000542330/0 та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.11.2008 № 0000542330/0. В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2009 залишено без змін.

У касаційній скарзі Любецьке ССТ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, вважаючи, що судами порушені норми матеріального та процесуального права.

У свою чергу ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.07.2009, вважаючи, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріально права.

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги ДПІ, вважаючи її безпідставною.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги позивача.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 13.11.2008 № 657/23-104/01776984, про порушення підприємством норм пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 4905,00 грн. (у тому числі за 2006 рік на 740,00 грн., 2007 рік -4165,00 грн.) та завищено податок на прибуток за І півріччя 2008 рік на 25,00 грн.; норми пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), що мало наслідком заниження податку на додану вартість на 4082,00 грн. (у тому числі, за березень 2007 року на 824,00 грн., за липень 2007 року -2406,00 грн., серпень 2007 року -730,00 грн., листопад 2007 року -122,00 грн.) та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , підпункту «г»пункту 4.2.9 статті 4, підпункту 6.3.3 пункту 6.3, підпункту 6.5.1, підпункту «в»пункту 6.5.2 пункту 6.5 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 (Закон № 889-ІV).

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2008 № 0000542330/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 7333,00 грн. (у тому числі 4880,00 грн. -основний платіж та 2453,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000552330/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 6123,00 грн. (у тому числі 4082,00 грн. -основний платіж та 2041,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та від 20.11.2008 № 0009861730/0 про донарахування податкових зобов`язань з доходів фізичних осіб у сумі 2520,75 грн. (у тому числі 840,25 грн. -основний платіж та 1680,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції)

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закон № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готівкової продукції ,витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно із цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Враховуючи те, що у судовому процесі встановлено, що позивачем при обчисленні приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів занижено приріст балансової вартості товарних запасів (документально не підтверджено, ані наказами по підприємству, ані бухгалтерською звітністю мету, з якою позивачем придбавались матеріали в податкових періодах, за які донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток),суд обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Пунктом 6.1 статті 6 Закон № 889-ІV передбачено, що з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (ділі -заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону № 889-ІV визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів самозайнятої особи, одержаних від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Згідно із підпунктом 6.3.5 пункту 6.3 статті 6 Закону № 889-ІV працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами.

Відповідно до пункту 1.26 статті 1 Закон № 334/94-ВР пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-який з наведених ознак, зокрема: фізична особа, яка здійснює контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Оскільки директор ОСОБА_4 та бухгалтер ОСОБА_5Г Любецького ССТ, які водночас були членами ССТ та здійснили пайові внески на формування фінансових ресурсів товариства, тобто є пов'язаними особами по відношенню до товариства, здійснювали підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим не мали права на податкову соціальну пільгу, то відповідно до вимог підпункту 6.3.5 пункту 6.3 ст. 6 Закону № 889-ІV відповідальність за недоотримання в квітні 2008 року податку із доходів, виплачених цим особам як заробітна плата внаслідок застосування податкової соціальної пільги покладається на підприємство.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норму пункту 11.20 ст. 11 Закону № 168/97-ВР до встановлених в судовому процесі обставин щодо реалізації позивачем сільськогосподарської продукції, придбаної у фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість, та дійшов обґрунтованого висновку, що база оподаткування із здійснених позивачем операцій з поставки повинна визначатися не з усієї вартості реалізації, а з торгової націнки (надбавки). З огляду на це правильним є висновок суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2008 № 0000542330/0.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційних скарг відповідно до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Любецького сільського споживчого товариства та Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак