Ухвала суду № 29149459, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/41743/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів - Сороки М.О.

Калашникової О.В.

Мироненка О.В.

провівши письмовий розгляд справи за позовом Державного підприємства "Первомайськвугілля" до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною вимоги за касаційними скаргами Державного підприємства «Первомайськвугілля»та Контрольно-ревізійного управління в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2010 року позивач звернувся в суд із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про усунення порушень від 14 вересня 2010 року №12-05-14-14-8767.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та недійсною вимогу про усунення порушень від 14.09.2010 року №1»2-05-14-14-8767 в частинах:

- п.3 внести зміни до Плану використання бюджетних коштів на 2010 рік та погодити з головним розпорядником бюджетних коштів -Міністерством вугільної промисловості зменшення бюджетних асигнувань по КПКВ 1301090 «Державна підтримка вугледобувних підприємств (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції»- повністю.

- п.4 стягнути з винних осіб суму 97,20 тис. грн., що допустили зайві грошові виплати, в порядку та розмірах встановлених (ст.ст.130-136 КЗпП України) та провести коригування в бік зменшення заборгованості перед фондами соціального страхування на суму зайво нарахованих внесків -частково в розмірі 79,6 тис. грн.. (зменшити на 17,6 тис. грн..);

- п.6 стягнути з винних осіб суму 31,47 тис. грн., що допустили зайві грошові виплати, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-П6 КЗпП України та провести коригування в бік зменшення заборгованості перед фондами соціального страхування на суму зайво нарахованих внесків -повністю;

- п.7 привести штатні розписи спеціального апарату Державного підприємства «Первомайськвугілля»Виробниче підприємство «ш. Карбоніт», Виробниче підприємство «ш. Первомайська»у відповідність до вимог Типової структури та штатному розпису -повністю.

- п.11 стягнути з винних осіб нестачу вугілля на суму 102677,91 тис. грн. в порядку та розмірах, встановлених ст.ст.130, 133, 136 КЗпП України, постановою КМ України від 22 січня 1996 року, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 51338,95 тис. грн. -повністю. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Відповідач звернувся із клопотанням про поновлення пропущеного строку та скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року відмовлено в задоволенні клопотанні відповідача, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою суду першої, ухвалами суду апеляційної інстанцій, позивач та відповідач звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, Державне підприємство «Первомайськвугілля»(далі -ДП «Первомайськвугілля») є юридичною особою. Зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32320594, діє на підставі статуту, затвердженого наказом Мінвуглепрому України №556 від 24 жовтня 2008 року.

В період з 26.07.2010 року по 13.08.2010 року спеціалістами Контрольно-ревізійного управління в Луганській області (далі КРУ в Луганській області) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Первомайськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, про що складений акт ревізії від 30 липня 2010 року №05-21/024 (т.1 а.с.42-196).

На підставі зазначеного акту ревізії керівником КРУ в Луганській області було пред'явлено вимогу керівництву ДП «Первомайськвугілля»№12-05-14-14-8767 від 14 вересня 2010 року (т.№1 а.с.20-23) про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії.

При розгляді справи, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині визнання недійсною п.9 вимоги щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за невиконані роботи на 48,06 грн. (т.2 а.с. 82, 83).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року (т.2 а.с. 104) на підставі заяви представника позивача було закрито провадження у справі за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля»до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправною та недійсною вимоги про усунення порушень від 14.09.2010 року №12-05-14-14-8767 в частині позовних вимог щодо п.9 про відображення в обліку дебіторської заборговані за не виконані роботи на 48,06 тис. грн.. та ненадані послуги на 303,41 тис. грн. та проведення претензійно-позовної роботи з підрядником та вжиття заходів щодо відшкодування зайвих виплат ПАТ «Трест ЛШП» шляхом повернення коштів на розрахунковий рахунок та виконання підрядником відповідного обсягу робіт.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними пунктів 1, 10, 12, 13 вимоги КРУ в Луганській області, суд виходив з того, що позивачем було допущено порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, і відповідач законно та обґрунтовано прийняв вимогу про зобов'язання позивача усунути їх. Так, щодо п.1 вимоги, суд виходив з того, що позивачем необґрунтовано не здійснювалось відповідне підвищення тарифних ставок і посадових окладів своїм працівникам у зв'язку із збільшенням на законодавчому рівні розміру мінімальної заробітної платні. Щодо п.10 вимоги, суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б обґрунтовували перевитрати використання вугілля через суб'єктивні причини. Щодо п.12 вимоги, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на обґрунтування причин нестачі матеріальних цінностей на 3,04 тис. грн.., крім 1,65 м. куб. лісу на 446,86 грн., які були оприбутковані під час проведення ревізії. Щодо п.13 вимоги, суд виходив з того, що внаслідок включення до обсягу видобутого вугілля гірничої маси, отриманої від підготовчих та ремонтних робіт, є незаконною, тому відповідачем правильно розцінено як приписки обсягу видобутку вугілля.

Ухвалюючи рішення, суд обгрунтовано зазначив про те, що економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, регулюються Законом України «Про оплату праці»№108/95-ВР від 24.03.1995 року.

Відповідно до вимог ст.8 Закон України «Про оплату праці»передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Статтею 11 Закон України «Про оплату праці»визначено, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою. Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»визначено, що форми і системи оплати праці, норми пращ, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмір надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій. передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 року №835-УІ на 2009 рік установлений розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня -625 гривень, з 1 липня - 630 гривень, з 1 жовтня -650 гривень, з 1 грудня 669 гривень на місяць.

Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року №2154-УІ установлений на 2010 рік розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня -869 гривень,«з 1 квітня -884 гривні, з 1 липня -888 гривень, з 1 жовтня -907 гривень, з 1 грудня -922 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня -5,2 гривні, з 1 квітня -5,29 гривні, з 1 липня -5,32 гривні, з 1 жовтня -5,43 гривні, з 1 грудня -5,52 гривні.

Пунктами 9.4.1, 9.4.2 та 9.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 із змінами та доповненнями, передбачено, що на підприємствах встановлюється мінімальна тарифна ставка робітника І розряду на рівні не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Перегляд діючих і встановлення нових тарифних ставок (окладів), посадових окладів працівників підприємств проводиться у порядку та терміни встановлені законодавством, шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), встановленої Мінвуглепромом за згодою з профспілками, на коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів) робітників і посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, передбачених Додатком до розділу 9.

При підвищенні державного розміру мінімальної заробітної плати розміри тарифних ставок, посадових окладів і соціальних гарантій, передбачених цією Угодою, підлягають підвищенню в установленому законодавством порядку з обов'язковим підвищенням величини планового фонду оплати праці.

Відповідно до пункту 2.1. наказу Мінвуглепрому від 28.01.2009 року №17 «Про розробку заходів щодо переведення працівників вугледобувних підприємств на оплату праці за тарифними ставками, встановленими відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»генеральні директори державних підприємств з видобутку вугілля та директори шахт, що належать до сфери управління Мінвуглепрому та щодо яких Міністерство здійснює корпоративне управління, були зобов'язані разом з підготовкою економічної програми забезпечити до 31 січня 2009 року, за участю профспілок і трудового колективу, розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі: 605 грн. з 01 січня; 625 грн. -01 квітня; 630 грн. з 01 липня; 650 грн. з 01 жовтня; 669 грн. з 01 грудня, а також постійно запроваджувати необхідні заходи для унеможливлення виникнення або збільшення заборгованості із заробітної плати (п.2.4 цього наказу).

Згідно пункту 1.1. наказу Мінвуглепрому від 20.05.2010 року №161 «Про розробку заходів щодо переведення працівників вугледобувних підприємств на оплату праці за тарифними ставками, встановленими відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»генеральні директори державних підприємств з видобутку вугілля та директори шахт, що належать до сфери управління Мінвуглепрому та щодо яких Міністерство здійснює корпоративне управління, були зобов'язані разом з підготовкою економічної програми забезпечити до 28 травня 2010 року, за участю профспілок і трудового колективу, здійснення розробки встановлення у 2010 році тарифних ставок на посадові оклади, розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі: 884 грн. з 01 квітня; 888 грн. з 01 липня; 907 грн. з 01 жовтня; 922 грн. з 01 грудня.

У погодинному розмірі: 5,29 грн. з 01 квітня; 5,32 грн. з 01 липня; 5,43 грн. з 01 жовтня; 5,52 грн. з 01 грудня, а також постійно запроваджувати необхідні заходи для унеможливлення виникнення або збільшення заборгованості із заробітної плати (п.1.4. цього наказу).

Судом встановлено, що в продовж 2009 року тарифні ставки (посадові оклади) щ підприємству позивача розраховувались виходячи з мінімальної заробітної плати 605 грн. тоді як за вимогами п. 9.4.1 Галузевої угоди з урахуванням фінансових труднощів тарифна ставка робітника І розряду повинна була складати: з 01 квітня 2009 -625,00 грн., з 01 липня 2009 -630,00 грн., з 01 листопада 2009 -744,00 грн.

У 1 кварталі 2010 року тарифні ставки (посадові оклади) по підприємству розраховувались виходячи з мінімальної заробітної плати 630 грн., тоді як за вимогами чинного законодавства України та п. 9.4.1 Галузевої угоди з урахуванням фінансових труднощів тарифна ставка робітника І розряду повинна була складати: з 01 січня 2010 -869,00 грн., з 01 квітня 2010 -884,00 грн.

Таким чином, ревізією виявлено, що на порушення Колективного договору нарахування заробітної плати за тарифними ставками та посадовими окладами в ДП «Первомайськвугілля»протягом 2009 та 1 кварталі 2010 року здійснювалось в розмірі, який є нижчим за рівень від встановленого чинним законодавством України та Галузевою угодою.

Щодо оскарження п.10 вимоги від 14.09.2010 року, суд дійшов правильного висновку про те, що проведеною ревізією встановлено понаднормативне списання вугілля для внутрішніх потреб, що не оспорюється сторонами. Спірним в цій частині є наявність суб'єктивних факторів, які стали причиною цього.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог і наявності суб'єктивних чинників, які вплинули на понаднормативну витрату вугілля.

Щодо оскарження п. 12 вимоги віл 14 вересня 2010 року, суд вірно виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які б спростовували висновки відповідача щодо недостачі матеріальних цінностей у матеріально-відповідальних осіб за перевірений період, а тому вимога позивача щодо визнання протиправним та недійсним цього пункту припису визнана необґрунтованою і такою що задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що усунення недостачі в ході ревізії не звільняє від застосування наслідків, встановлених Постановою КМ України від 22 січня 1996 року №116.

Щодо оскарження п.13 вимоги від 14.09.2010 року, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що вона є правомірною з огляду на те, що в результаті проведеного в ході ревізії дослідження причин виникнення некондиційного вугілля встановлено, що із загальної кількості 43706т на загальну суму 56114623,61 грн., некондиційного вугілля (з якісним показником зольності, який перевищує граничні норми) 18461,0т на суму 29441378,32 грн. виникло в наслідок включення до обсягу видобутого рядового вугілля, зазначеного у даних книги «Обліку руху видобутого рядового вугілля»(ф.УПД-41), гірничої маси, отриманої від підготовчих та ремонтних робіт (ф. УПД -21), що є приписками обсягу видобутку рядового вугілля в натуральному виразі та зарахування на бухгалтерський рахунок 25 «Напівфабрикати».

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач обґрунтовано вимагав від позивача провести корегування обсягу видобутого вугілля, оскільки вимога ґрунтується на припіках «Інструкції з обліку обсягів видобутку рядового вугілля та готової вугільної продукції а шахтах», затвердженої наказом Міністра вугільної промисловості від 17 вересня 1996 року № 466, п.п. 4, 5 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 1999 року №246.

Що стосується ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційна скарга відповідача була повернута ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року (т. 3 а.с. 5), у зв'язку з порушенням строків її подання та відсутністю заяви про поновлення строку апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга позивача була прийнята та розглянута апеляційним судом по суті 21 квітня 2011 року (т. 3 а.с. 11-13) та набрала законної сили.

В даному випадку повторний перегляд в апеляційному порядку судового рішення першої інстанції не передбачений.

29 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача (т. 3 а.с. 16-17) про поновлення строку апеляційного оскарження, яка була призначена до розгляду на 31 травня 2011 року.

Залишаючи без розгляду скаргу, суд апеляційної інстанції вірно керувався ч.3 ст.254 254 КАС України, якою передбачено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів правомірно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, постанова, ухвала суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державного підприємства «Первомайськвугілля»та Контрольно-ревізійного управління в Луганській області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді