Постанова № 29145089, 27.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2012 року Справа № 2а-4089/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представників позивача: Зіміна М.В., Кізік А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд»до проБроварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.02.2012 № 0000132301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 718009 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 179502 грн. 25 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 20 листопада 2012 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, було оголошено у справі перерву до 27 листопада 2012 року о 13 год. 30 хв.

У судове засідання, призначене на 27 листопада 2012 року, з`явились представники позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про вручення йому судової повістки.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» (ідентифікаційний номер 30356126, місцезнаходження: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, буд. 28) зареєстроване державним реєстратором Броварської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 30.07.1999 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 800655 (т. 1 а.с. 32).

Позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з будівництвом житлових і нежитлових будівель, діяльністю у сфері архітектури, інжинірингу, геології, геодезії та наданням послуг технічного консультування в цих сферах. Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці відповідача від 25.01.2008 № 1967 (т. 2 а.с. 246) та довідці Управління статистики у Броварському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 472696 (т. 1 а.с. 31).

Судом встановлено, що у січні 2012 року посадовими особами Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт від 27.01.2012 № 110/232/30356126 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» не дотримано вимог частин першої, пятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статтей 228, 626, 629, 650, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання», які не спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених.

На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем податкового кредиту за вересень, листопад, грудень 2009 року та березень, травень - липень 2010 року у загальному розмірі 718009 грн. 00 коп., оскільки правочини з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» будівельних робіт фактично не відбулись та не створюють жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаної операції до об`єкту оподаткування податком на додану вартість суперечить приписам підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди у загальному розмірі 718009 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.02.2012 № 0000132301, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 897511 грн. 25 коп., з яких: 718009 грн. 00 коп. - за основним платежем; 179502 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Київській області та Державної податкової служби України.

Рішеннями Державної податкової служби в Київській області від 13.04.2012 № 708/10/10-206/145-361 та Державної податкової служби України від 27.06.2012 № 11639/6/10/2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.02.2012 № 0000132301- без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та нарахування податкового кредиту визначалось Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Так, Законом України № 168/97-ВР визначено, зокрема, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2009 року та березень, травень - липень 2010 року у загальному розмірі 718009 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання», що здійснювались ним як покупцем та постачальником послуг.

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що протягом серпня 2009 року - липня 2010 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» договори від 17.08.2009 № 17/08/09/1, 06.10.2009 № 06/10/09, 02.03.2010 № 02/03/10, 09.02.2010 № 09/02/10, 05.04.2010 № 05/04/2010, 03.05.2010 № 03/05/2010, 06.04.2010 № 06/04/2010, 07.05.2010 № 07/05/2010 та 09.07.2010 № 09/07/2010, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем роботи з влаштування внутрішніх та зовнішніх мереж енергопостачання, електропостачання та сантехнічних мереж, комплексу робіт з електрозабезпечення та розробці проектно-кошторисної документації об'єктів нерухомості (складського комплексу в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області (друга черга, склади «А» та «В»), учбового спортивно - розважального комплексу, розташованого за адресою: вул. Лагунової, 1-А, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, медично-офісного центру «Діла», розташованого за адресою: вул. Глибочицька, м. Київ, заводу з виробництва МДФ в м. Коростень Житомирської області, гіпермаркету будівельних матеріалів «Епіцентр», розташованого за адресою: вул. Берковецька, 6, м. Київ, гіпермаркету «Foxmart» в с. Сокольники Львівської області), а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

У період з 2009 року по липень 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» та позивачем підписано акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в згідно з вказаними вище договорами, відповідно до яких позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» роботи, пов`язані з влаштуванням внутрішніх та зовнішніх мереж енергопостачання, електропостачання та сантехнічних мереж, та оцінив їх вартість за узгодженими з контрагентом довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 на загальну суму 4108053 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 684675 грн. 53 коп.

У свою чергу, прийняття наданих контрагентом позивача послуг з проектування будівельних робіт згідно договору від 09.07.2010 № 09/07/10 на суму 200000 грн. 00 коп.. у тому числі ПДВ - 33333 грн. 33 коп. здійснено у липні 2010 року шляхом підписання сторонами правочину акту здачі - прийняття робіт від 31.07.2010.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни виконаних робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» виписано податкові накладні № 154 від 30.09.2009 на суму 581916 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 96986 грн. 00 коп., № 929 від 30.11.2009 на загальну суму 421872 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 70312 грн. 00 коп., № 1409 від 30.12.2009 на суму 118128 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 19688 грн. 00 коп., № 1083 від 16.03.2010 на суму 70000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 11666 грн. 67 коп., № 1144 від 23.03.2010 на загальну суму 114400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 19066 грн. 67 коп., № 1259 від 31.03.2010 на загальну суму 419 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 69 грн. 87 коп., № 1260 від 31.03.2010 на загальну суму 1072476 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 178746 грн. 00 коп., № 1767 від 31.05.2010 на загальну суму 300076 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 50012 грн. 67 коп., № 211651 від 30.06.2010 на загальну суму 802704 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 133784 грн. 00 коп., № 211652 від 30.06.2010 на загальну суму 65406 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10901 грн. 00 коп., № 211650 від 30.06.2010 на загальну суму 412362 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 68727 грн. 00 коп., № 2799 від 31.07.2010 на загальну суму 14000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2333 грн. 33 коп., № 2798 від 31.07.2010 на загальну суму 134294 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 22382 грн. 00 коп. та № 2800 від 31.07.2010 на загальну суму 200000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 33333 грн. 33 коп.

Оплату за придбані послуги здійснено позивачем у період листопад 2009 року - серпень 2010 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання», про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 177-216) та банківських виписок (т. 2 а.с. 33-51).

Податок на додану вартість у сумі 718008 грн. 90 коп., сплачений у складі ціни придбаних робіт, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за вересень, листопад, грудень 2009 року та березень, травень-липень 2010 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з його контрагентом ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово-господарської діяльності постачальника робіт.

Зокрема, під час проведення контролюючого заходу посадовими особами податкового органу виявлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» за юридичною адресою не знаходиться, свідоцтво про реєстрацію вказаної юридичної особи платником податку на додану вартість анульовано 28.01.2011.

Відповідачем також прийнято до уваги наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 у справі № 1-366/11, яким директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 205 та частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану виконанням робіт та наданням послуг, у зв`язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 718008 грн. 90 коп., сформовано позивачем за правочинами, що фактично не здійснювались, а відтак позивач не мав на меті використовувати виконані на його користь ремонтні роботи в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» з податку на додану вартість за вказані звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, актом здачі-прийняття робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, платіжними дорученнями, банківськими виписками тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що свідоцтво про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» платником податку на додану вартість було анульовано за ініціативою податкового органу 28.01.2011.

Суд звертає увагу відповідача на те, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Враховуючи, що анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» платником податку на додану вартість відбулось лише у січні 2011 року, контрагент позивача протягом вересня 2009 - липня 2010 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Слід зазначити, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних, актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, платіжних доручень, банківських виписок, є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника послуг.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання послуг за господарськими операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» робіт з влаштування внутрішніх та зовнішніх мереж енергопостачання та сантехнічних мереж, комплексу робіт з електрозабезпечення та розробці проектно-кошторисної документації, за результатами здійснення яких позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт надання позивачу послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім того, судом під час дослідження зв'язку між фактом придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» послуг із господарською діяльністю позивача, встановлено, що вказані вище послуги використані Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» під час виконання ним ремонтних робіт на користь, зокрема, ТОВ «БФ Склад 2», ТОВ «Л.С.І. ЛТД», ТОВ «Оргбудмонтаж», ТОВ «Арт-прогрес», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Фокстрот» відповідно до умов укладених ними договорів від 23.06.2009 № 23/06/09, 23.10.2009 № 23/10/09, 02.02.2010 №02/02/10, 21.08.2009 № 1БЕ, 03.03.2010 № 03/03-10, 06.04.2010 № 6/04/10, 13.07.2009 № 1976/Бр, 25.01.2010 № 25/01/10 та додаткових угод до нього від 25.02.2010 № 1 та 23.03.2010 №3.

Так, з даних вказаних договорів, додаткових угод до них, актів приймання виконаних підрядних робіт вбачається, що виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» робіт на користь позивача проведено на об`єктах ТОВ «БФ Склад 2» (складський комплекс в с. Мартусівка Бориспільського району Київської області (друга черга, склади «А» та «В»), ТОВ «Л.С.І. ЛТД» (учбовий спортивно-розважальний комплекс, розташований за адресою: вул. Лагунової, 1-А, с. Княжичі, Броварський район, Київська область), ТОВ «Оргбудмонтаж» (медично-офісний комплекс «Діла», розташований за адресою: вул. Глибочицька, м. Київ), ТОВ «Арт-прогрес» (завод з виробництва МДФ в м. Коростень Житомирської області), ТОВ «Епіцентр К» (гіпермаркет будівельних матеріалів «Епіцентр», розташований за адресою: вул. Берковецька, 6, м. Київ) та ТОВ «Фокстрот» (гіпермаркет «Foxmart» в с. Сокольники Львівської області).

Про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» будівельних робіт на користь позивача свідчать також докази прийняття об'єктів будівництва до експлуатації, а саме: акти готовності об`єкта до експлуатації, рішення державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та сертифікати відповідності закінчених будівництвом об`єктів.

Наведені вище обставини свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» ремонтних робіт, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з його контрагентом.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність у сфері архітектури, інжинірингу, геології та геодезії та надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Водночас, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АВ № 409320 та додатків до неї (т. 2 а.с. 88-90), Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» надано дозвіл на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, електропостачання, електрообладнання, електроосвітлення тощо.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» робіт з влаштування внутрішніх та зовнішніх мереж енергопостачання та сантехнічних мереж, комплексу робіт з електрозабезпечення та розробці проектно-кошторисної документації з урахуванням видів їх економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що в силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вже зазначалось судом вище, під час проведення контролюючого заходу податковим органом було прийнято до уваги наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 у справі № 1-366/11, яким директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 205 та частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України.

Водночас, за інформацією Печерського районного суду м. Києва (лист від 10.10.2012 № 1-366/11 (т. 1 а.с. 176), отриманою на запит Київського окружного адміністративного суду стосовно результату розгляду Печерським районним судом м. Києва справи № 1-366/11 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 і частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України, ухвалою Апеляційного суду м. Києва вирок Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2011 скасовано, справу направлено до прокуратури Печерського району м. Києва на додаткове розслідування.

Відтак, на час прийняття рішення у даній справі вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» та провадження ним фіктивного підприємництва, не існує.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем за за вересень, листопад, грудень 2009 року та березень, травень - липень 2010 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.02.2012 № 0000132301, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 718009 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 179502 грн. 25 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками сторін, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2146 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.02.2012 № 0000132301, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 3 грудня 2012 року.