Постанова № 29142644, 07.02.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.02.2013 р. справа №905/42/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Черноти Л.Ф.за участю представників від позивача:Рабіна О.А. за довіреністю б/н від 18.12.2012р., Ровенський О.В. за довіреністю б/н від 14.12.2012р.від відповідача:Пеліхос Є.М. за довіреністю №429 від 18.12.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглеенергомонтаж», м. Донецькна ухвалу господарського суду Донецької областіпровідмову у прийнятті позовної заявивід04.01.2013р.у справі№905/42/13-г (суддя Величко Н.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вуглеенергомонтаж», м. Донецькдо Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецькпровизнання невірними розрахунків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», які відображені в акті №7321-Г від 30.11.2012р. приймання-передачі природного газу за договором від 01.11.2012р. №7321-Г та в акті прийому-передачі природного газу від 30.11.2012р. за листопад 2012 року; визнання недійсними акту №7321-Г від 30.01.2012р. приймання-передачі природного газу за договором від 01.11.2012р. №7321-Г та акту прийому-передачі природного газу від 30.11.2012р.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглеенергомонтаж», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», м. Донецьк, про визнання невірними розрахунків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», які відображені в акті №7321-Г від 30.11.2012р. приймання-передачі природного газу за договором від 01.11.2012р. №7321-Г та в акті прийому-передачі природного газу від 30.11.2012р. за листопад 2012 року; визнання недійсними акту №7321-Г від 30.01.2012р. приймання-передачі природного газу за договором від 01.11.2012р. №7321-Г та акту прийому-передачі природного газу від 30.11.2012р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. у справі №905/42/13-г відмовлено у прийнятті позовної заяви ТОВ «Вуглеенергомонтаж» до ПАТ «Донецькміськгаз» про визнання недійсним акту приймання-передачі природного газу та розрахунку на підставі п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ «Вуглеенергомонтаж» не погодившись з ухвалою господарського суду від 04.01.2013р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірну ухвалу та передати справу для розгляду до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.20 Господарського кодексу України, ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. у справі №905/42/13-г відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення 25.01.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Судовою колегією було враховано, що згідно відбитку календарного штемпелю, наявного на поштовому конверті (копія, арк. спр.15), ухвала від 04.01.2013р. була надіслана на адресу відповідача 09.01.2013р., тобто з порушенням трьохденного терміну, встановленого ч.2 ст.62 ГПК України. Також апеляційним судом враховано, що апеляційна скарга подана ТОВ «Вуглеенергомонтаж» 15.01.2013р., згідно відбитку календарного штемпелю, наявного на поштовому конверті (арк. спр.17), з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України та до неї додано заяву про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із викладенням причин з яких пропущено строк. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому незначний пропуск строку подання апеляційної скарги у даному випадку не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Донецькміськгаз» зазначило, що оспорювана ухвала винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.

У судовому засіданні 06.02.2013р. представники скаржника пояснили, що ухвалу господарського суду вважають такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу скасувати та передати позовну заяву на розгляд до господарського суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2013р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно частини 5 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012р. між ТОВ «Вуглеенергомонтаж» (споживач) та ПАТ «Донецькміськгаз» (постачальник) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №7321, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами, а споживач - оплачувати вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.6. договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Пунктом 2.8 сторони встановили порядок підписання акту приймання-передачі газу. Згідно п.2.9 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п.5.1.5. договору постачальник зобов'язаний складати та надавати на погодження споживачу акт приймання-передачі газу.

ТОВ «Вуглеенергомонтаж» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ «Донецькміськгаз» про визнання невірними розрахунків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», які відображені в акті №7321-Г від 30.11.2012р. приймання-передачі природного газу за договором від 01.11.2012р. №7321-Г та в акті прийому-передачі природного газу від 30.11.2012р. за листопад 2012 року, а також визнання недійсними акту №7321-Г від 30.01.2012р. приймання-передачі природного газу за договором від 01.11.2012р. №7321-Г та акту прийому-передачі природного газу від 30.11.2012р.

У позовній заяві позивач не погодився з порядком визначення відповідачем вихідних даних для складання акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. та рахунку на оплату обсягів газу у період з 07.11.2012р. по 30.11.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Обраний позивачем спосіб захисту - визнання недійсним акту приймання-передачі природного газу та розрахунку, з огляду на приписи ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки вимога позивача за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту, а саме: факту відсутності права у відповідача вимагати у позивача сплати суми у розмірі 66057,78грн. за спожитий газ об`ємом 14,14тис.куб.м за період з 07.11.2013р. по 30.11.2012р., у зв'язку з тим, що ця сума є помилково нарахованою, а не вимогою про захист порушеного або оспорюваного права чи інтересу.

Так, акти приймання-передачі за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету договору, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, визнання недійсними актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, що входять до підстав позову, та підлягають оцінці судом відповідно до ст.43 ГПК України.

За статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, визнання недійсними актів приймання-передачі постачальником споживачу природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його волевиявлення.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що факт відсутності права у відповідача вимагати у позивача сплати суми у розмірі 66057,78грн. за спожитий газ об`ємом 14,14тис.куб.м за період з 07.11.2013р. по 30.11.2012р. може встановлюватися господарським судом при існуванні та розгляді спору про право, серед яких у даному випадку, спір про стягнення заборгованості за спожитий газ або спір про скасування оперативно-господарської санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Відповідно п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої юрисдикції» від 26.12.2011р. №18, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 ГПК. На підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. у справі №905/42/13-г про відмову у прийнятті позовної заяви ТОВ «Вуглеенергомонтаж» та доданих до неї документів відповідає чинному законодавству, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.

Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок сплати та повернення судового збору, ставки судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору» №01-06/1260/2012 від 17.09.2012р. платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

ТОВ «Вуглеенергомонтаж» не надано доказів в підтвердження перерахування судового збору до Державного бюджету України за подачу позовної заяви, про що робітниками відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду складено акт №02-09/27 від 04.02.2013р.

Враховуючи положення ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст.49 ГПК України, судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає віднесенню на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглеенергомонтаж», м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. у справі №905/42/13-г - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. у справі №905/42/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 4 примірників: 1 - позивачу (додаток: позовна заява з доданими до неї документами, окрім позовної заяви сторонам по справі, квитанції про сплату судового збору, підтвердження про відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, всього на 57 арк., акт №02-09/27 від 04.02.2013р. на 1 арк.); 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС, 1 - ГС