Рішення № 29135829, 04.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5017/2641/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Правекс-Банк"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління юстиції в Одеській області

про визнання звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна недійсним, про зобов`язання оцінити нерухоме майно

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Гоцуляк К.С., довіреність №962 від 02.04.2012р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №09.1-14888 від 24.07.2012р.

В судовому засіданні 04.02.2013 р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Гоцуляк К.С., довіреність №962 від 02.04.2012р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №09.1-14888 від 24.07.2012р.

СУТЬ СПОРУ: про визнання звіту про експертну оцінку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 11.06.2012р., проведену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, недійсним;

про зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 оцінити нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до чинного законодавства, а саме в сумі не менше 280 000 дол. США.

Ухвалою суду від 22.10.2012р. (суддя Лічман Л.В.) провадження у справі №5017/2641/2012 припинено.

Постановою ОАГС від 13.11.2012р. ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, справу №5017/2641/2012 передано на розгляд судді Малячук І.А., у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.11.2012р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в засіданні суду.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав пояснення від 01.10.2012р. за вх.№29799/2012, від 10.12.2012р. за вх.№37601/2012, від 04.02.2013р. за вх.№3836/2013, заяву про уточнення позовних вимог від 08.01.2013р. за вх.№396/2013, де виклав позовні вимоги у вищенаведеній судом редакції, яка прийнята до розгляду.

Так, позовні вимоги обґрунтовано позивачем тим, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №В-10/472 з виконання виконавчого напису №224, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 06.04.2009р. про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, для задоволення вимог АКБ „Правекс-Банк" на суму 410 248 дол. США та 1700 грн. на користь АКБ „Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ „КБ „Правекс-Банк". Вказане майно було передано позивачу в іпотеку на підставі договору іпотеки №3175-012/07Ф, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17.04.2007р. за №1191.

Також, позивач зазначає, що постановою державного виконавця для визначення оцінки зазначеного майна було призначено експерта, за результатами проведеної оцінки яким вартість майна визначено в сумі 1 480 590 грн. У зв'язку із незгодою із результатами оцінки, що містять суттєве зниження ринкової вартості майна, за заявою позивача, державним виконавцем було призначено рецензію звіту експертної оцінки відповідно до якої оспорюваний звіт експерта визначено як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на результати оцінки.

Між тим, на думку позивача, звіт про експертну оцінку майна містить невідповідність, зокрема, складений в порушення вимог Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п.п.13-16, 51-52 Національного стандарту „Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440.

Разом з цим, позивач вважає, що за умови визнання недійсним звіту відповідачу слід оцінити майно в розмірі, не меншому ніж 280 000 дол. США.

Клопотання позивача від 14.12.2012р. за вх.№38156/2012 про вжиття заходів до забезпечення позову ухвалою суду від 17.12.2012р. було залишено без розгляду.

Під час нового розгляду справи відповідач у судові засідання не з'являвся, однак, матеріали справи містять пояснення відповідача, де зазначено, що ним проводилась оцінка нерухомого майна згідно діючих стандартів та нормативно-правових актів, які встановлені чинним законодавством і збоку оцінювача не було жодного порушення проведення оцінки які могли б ставити під сумнів реальну вартість описаного й арештованого майна.

Третя особа заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, однак, письмових пояснень суду не надала, в усній формі її представник відзначив, що державна виконавча служба у відповідності до вимог законодавства проводила виконавчі дії по виконанню виконавчого провадження №224.

Ухвалою суду від 21.01.2013р. за клопотанням позивача та третьої особи від 09.01.2013р. за вх.№591/2013, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 06.02.2013р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

За договором іпотеки №3175-012/07Ф від 17.04.2007р., укладеним між АКБ „Правекс-Банк" та гр. ОСОБА_7, остання для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед банком за договором про відкриття кредитної лінії №3175-012/07Ф від 17.04.2007р. передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою №В-3/67 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Калашниковим Р.В. 12.06.2009р. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №224, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9. 06.04.2009р., про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 10.05.2012р., який 17.04.2012р. прийняв до виконання виконавче провадження №224, призначено оцінювача майна боржника.

Експертом СПД ОСОБА_10 23.05.2011р. проведено оцінку ринкової вартості предмету іпотеки, який оцінено у сумі 1 438 029 грн. (180 238 дол. США), про що складено відповідний звіт.

У зв'язку із наявними у ПАТ КБ „Правекс-Банк" запереченнями стосовно оцінки, проведеної 23.05.2011р., постановою державного виконавця від 20.07.2012р. було призначено рецензування спірного звіту про оцінку нерухомості. За результатами проведеної рецензії від 13.08.2012р. встановлено відповідність кваліфікації експерта-оцінювача ОСОБА_11, достатність даних для проведення експертизи, та попри незначні недоліки звіту - відповідність методології проведення оцінки національним стандартам та діючим нормативно-правовим актам, та зроблено висновок, що спірний звіт може бути використаний за вказаною у ньому метою.

Не погоджуючись із зазначеним звітом, його рецензією позивач звернувся до суду із даним позовом щодо визнання звіту недійсним і як наслідок цього зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 оцінити нерухоме майно відповідно до чинного законодавства, а саме в сумі не менше 280 000 дол. США.

Так, оцінивши позиції сторін та наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання звіту про експертну оцінку нерухомого майна, проведену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, недійсним, з врахуванням наступного.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту, передбачені ст.16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Положеннями п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України сформульовано загальне правило про можливість пред'явлення на захист порушеного цивільного права вимоги про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може також захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна - це документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. ст. 3, 12) свідчить про те, що звіт про оцінку майна по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, юридичною формою рішень цих органів, тобто офіційним письмовим документом, який може бути предметом оскарження в господарському суді.

Тобто, юридичний акт є офіційний письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Законодавство України не надає звіту про оцінку майна статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів, а тому такий звіт не може вважатися актом державного чи іншого органу і оскаржуватися в судовому порядку.

Отже, згідно ст.15, 16 ЦК України, ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Таким чином, нормами діючого ГПК України, ГК України, ЦК України не передбачено розгляд господарськими судами спорів пов'язаних з визнанням недійсними актів експертних установ, спеціалістів оціночної діяльності в самостійному провадженні.

Однак, статтею 58 Закону України „Про виконавче провадження" визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.

При цьому, відповідно до преамбули Закону України „Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень вищенаведеного закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця. Приписи вищезгаданої норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, з врахуванням процесуального законодавства, в межах якого провадиться таке оскарження, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та приймає його висновки до вчинення наступних виконавчих процедур.

Разом з цим, реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Під час проведення торгів з реалізації відповідного майна воно може бути продано за ціною, яка може бути як вища, так і нижча від експертної.

Згідно з ст. 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Звідси, відсутність у вказаній нормі положень про оскарження оцінки в порядку позовного провадження підтверджує право позивача на оскарження в господарському суді звіту про оцінку майна, проведеного в рамках виконавчого провадження, в порядку ст.121-2 ГПК України.

Цієї ж позиції притримується Вищий господарський суд України у п.25 Інформаційного листа №01-8/164 від 18.03.2008 р. „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", згідно якого законодавство України не надає висновку судового експерта статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів, а отже такий висновок не може вважатися актом державного чи іншого органу і оспорюватися в судовому порядку.

У пункті 1 і в підпункті 6.2.5 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, зокрема, що: нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані; господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.

Також, абз.2 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Таким чином, оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна від 23.08.2012р., є результатом практичної діяльності оцінювача з визначених питань, не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований. Отже, позивачем фактично оскаржуються дії експерта-оцінювача, що виходить за межі підвідомчості справ, встановленої ст.12 ГПК України, тому даний спір є непідвідомчим господарському суду.

З огляду на вищезазначене, суд припиняє провадження у справі №5017/2641/2012 в порядку п.1 ст.80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Даної позиції суд дійшов ще й з врахуванням судової практики, яка склалась, наприклад, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2012р. у справі №5017/628/2012, де суд апеляційної інстанції встановив, що у справі №5017/628/2012 місцевий суд „...правомірно визначив, що оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює, не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та якому не адресований".

Також, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені позивачем позовні вимоги в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 оцінити нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до чинного законодавства, а саме в сумі не менше 280 000 дол. США. такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За положеннями п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові...

З врахуванням вище проаналізованих судом положень ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.12 ГПК України, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання оцінювача оцінити нерухоме майно у сумі не меншій, від визначеної позивачем не відповідає встановленим ст.33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.58 Закону України „Про виконавче провадження", способам захисту прав, та більш того зміст позовних вимог містить у собі елементи привласнення функцій оцінювача, не притаманних суду, що є втручанням у господарську діяльність відповідача та тягне за собою порушення Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 оцінити нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до чинного законодавства, а саме в сумі не менше 280 000 дол. США, слід відмовити.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вбачає недоведеними та необґрунтованими заявлені позовні вимоги позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 оцінити нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до чинного законодавства, а саме в сумі не менше 280 000 дол. США, у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні. Провадження у справі в частині позовних вимог позивача про визнання звіту про експертну оцінку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 11.06.2012р., проведену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, недійсним, підлягає судом припиненню.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору в сумі 536,50 грн. відносяться за рахунок позивача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір, сплачений позивачем за платіжним дорученням №10764 від 05.09.2012р. в сумі 536,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 04.02.2013р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1 ст.80, ст.ст. 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ „Правекс-Банк" до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним звіту про експертну оцінку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 11.06.2012р., проведену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

2. Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку „Правекс-Банк" у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

3.Винести ухвалу про повернення ПАТ КБ „Правекс-Банк" з державного бюджету судовий збір в сумі 536,50 грн., сплачений за платіжним дорученням №10764 від 05.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 07.02.2013р.

Суддя Малярчук І.А.