Ухвала суду № 29130129, 04.02.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/6930/2012

Категорія ч.1 ст.149 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Томенчука Б.М.,

суддів Ткачук Н.В., Флісака Р.Й.,

з участю прокурора Рибки Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду від 09 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, зареєстровану в АДРЕСА_2, з неповною середньою освітою, непрацюючу, неодружену, має одну неповнолітню дитину, українку, громадянку України, не судиму, засуджено:

за ч.2 ст.302 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі;

за ч.1 ст.149 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду.

Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_3 рахується з 09.11.2012 року.

Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання речових доказів.

Постановлено стягнути із засудженої на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 882,72 грн. судових витрат по справі за проведення експертиз.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою та засуджено за те, що вона вчинила звідництво для розпусти з метою наживи, а також вчинила торгівлю людьми та здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи. Злочин вчинено за таких обставин.

У лютому 2012 року ОСОБА_3 з метою наживи виступила звідником для розпусти. З цією метою вона залучила доньку ОСОБА_4, яку схилила до надання чоловікам платних сексуальних послуг. 24.02.2012 року о 17 годині ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 приїхали в м. Івано-Франківськ, де ОСОБА_3 виступила посередником у розпусті, підшукавши для ОСОБА_4, як клієнта, ОСОБА_5 Того ж дня в одному із номерів готельно-відпочинкового комплексу "Формула", що по вул. Коновальця, 433, в м. Івано-Франківську, ОСОБА_4 надала ОСОБА_5 сексуальні послуги. За посередництво для розпусти ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 гроші в сумі 400 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену проти волі, честі і гідності особи, вчинені з метою експлуатації з використанням уразливого стану особи, ОСОБА_3 з метою наживи незаконно уклала угоду про передачу в оренду своєї доньки ОСОБА_4 з метою сексуальної експлуатації. Для цього 28.02.2012 року о 14:30 ОСОБА_3 з використанням уразливого стану своєї доньки ОСОБА_4 приїхала разом з нею в м. Івано-Франківськ, де в приміщенні кафе готельно-відпочинкового комплексу "Формула", що по вул. Коновальця, 433, незаконно передала ОСОБА_6 в оренду для подальшої сексуальної експлуатації терміном на три місяці свою доньку ОСОБА_4 За вказану незаконну угоду ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 гроші в сумі 15000 грн.

В апеляційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_2 покликається на незаконність та необґрунтованість вироку Івано-Франківського міського суду від 09.11.2012 року внаслідок суворості призначеного їй покарання, не оспорюючи вину засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Покликається на те, що судом не в повній мірі враховано сукупність пом'якшуючих вину обставин, зокрема те, що злочин є результатом збігу тяжких особистих та матеріальних обставин, засуджена самостійно утримує та виховує неповнолітню дитину і здійснює догляд за престарілою родичкою, яка потребує постійної допомоги, потерпіла не має претензій до засудженої, яка визнала свою вину та щиро розкаялась. Вважає, що вказані обставини істотно зменшують ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_3 злочинів, яка, на думку апелянта, позитивно характеризується, що є підставою для застосування ст.75 КК України. Просить змінити вирок Івано-Франківського міського суду від 09.11.2012 року, звільнивши засуджену від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України із випробуванням із встановленням іспитового строку.

У запереченні, прокурор, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить залишити апеляцію без задоволення, оскільки судом при призначенні покарання враховано ступінь тяжкості злочину та особу засудженої.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Оскільки за клопотанням засудженої розгляд кримінальної справи проводився у порядку ч.3 ст.299 КПК України, при повному визнанні нею своєї вини у скоєному, тому фактичні обставини справи апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_3, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України у повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, зокрема те, що засуджена вчинила злочини, один з яких є тяжким та корисливим, що посягає на честь, гідність, інші права та інтереси її власної дитини, а також дані про особу засудженої, яка раніше не судима, посередньо характеризується за місцем проживання (а.с.152), не працює, має одну неповнолітню дитину.

Як вбачається із вироку, єдиною обставиною, що пом,якшує покарання судом визнано щире каяття засудженої, обставин, що обтяжують покарання - не встановлено. Зважаючи на вище викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення засудженої неможливе без її ізоляції від суспільства і підстав для застосування більш м,якого покарання немає. При цьому призначив їй мінімальний термін покарання передбачений санкцією ч.1 ст.149 КК України.

Таким чином, суд першої інстанції призначив покарання, необхідне і достатнє для виправлення засудженої, а доводи апеляційної скарги її захисника є необґрунтованими, тому підстав для зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 09 листопада 2012 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді Н.В. Ткачук

Р.Й. Флісак

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук