Ухвала суду № 29122171, 31.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5243/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представників позивача: Томенка Романа Вікторовича, Волошенюк Оксани Валеріївни,

представника відповідача: Герасименка Дмитра Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001042310/0 №0001052310/0 №0001072310/0 від 12 листопада 2010 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2012 року позов задовольнив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" взято на податковий облік в ДПІ м. Вінниці 26.11.1991 року за № 114/15-525. Позивач являється платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 1846641 від 06.03.2003 року виданого ДПІ у м. Вінниці.

19.08.2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором радником податкової служби ІІІ рангу Шаталюком С.В. та старшим державним податковим ревізором-інспектором радником податкової служби ІІ рангу Мельник О.В., на підставі направлення від 19.08.2010 року №1950/23 та від 22.10.2010 № 2710/23 було проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" з питань здійснення господарських операцій з ПСП "Каїсса", правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з вищевказаним контрагентом за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.

Результати зазначеної перевірки знайшли своє відображення в акті №2508/23-01/13304871 від 02.11.2010 року. (т.1 а. с. 117-131).

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у м. Вінниці були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 № 0001042310/0, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 6050112,00 грн., №0001052310/0 - по податку на додану вартість у сумі 1514721,00 грн., №0001072310/0 - по податку на додану вартість у сумі 1300191,00 грн. (т.1 а. с. 132-134).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що витрати понесені ТОВ "АВІС" на придбання олії соняшникової рафінованої дезодарованої у ПСП "Каїсса" правомірно відображені в бухгалтерському обліку товариства, а сплачені суми податку на додану вартість у складі вартості товару віднесено до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено Вінницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "АВІС" та ПСП "Каїсса" було укладено ряд договорів купівлі-продажу олії соняшникової рафінованої дезодорованої та додаткові угоди до них, що знайшло своє відображення у акті перевірки та підтверджується матеріалами справи.

Так, договори №30/07-01 від 30.07.2008 року, №01/08-01 від 01.09.2008 року та №19/08-02 від 19.09.2008 року є типовими. (т.1 а. с.135-140).

Відповідно до п. 1.1 вищезаначених договорів, продавець - ПСП "Каїсса" зобов'язувалось передати, а покупець - ТОВ "АВІС" зобов'язувалось прийняти та оплати олію рафіновану дезодоровану згідно умов цього договору.

Відповідно до п.3.1 договорів доставка товару здійснюється транспортом продавця на склад покупця.

Крім того, між сторонами також був укладений договір купівлі-продажу № 21/08-01 від 21.08.2008 року, відповідно до умов якого постачання кожної окремої партії товару здійснювалось за додатковими угодами. Так, відповідно до п. 3.1 та 4.2 цього договору між позивачем та ПСП "Каїсса" було укладено 36 додаткових угод.

Відповідно до п.4.2, 4.3 та п. 2 додаткових угод постачання товару здійснюється транспортом продавця на склад покупця.

Виконання зазначених договорів підтверджується видатковими та податковими накладними (т.2 а.с.40-119, 202-250; т.3 а.с.1-31), а також платіжними дорученнями про оплату товару.

На підтвердження реальності виконання договорів, позивачем до матеріалів справи надано також копії товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.120-201).

В матеріалах справи містяться договори позивача з охоронною ПП "Ельба-Інвест", яка в свою чергу надає послуги по охороні виробничих площ підприємства позивача та веде журнал контролю за переміщенням транспорту по ввозу та вивозу матеріальних цінностей. У зазначеному журналі містяться відомості про отримання олії рафінованої дезодорованої із м. Каховка від ЗАТ "Чумак" за реквізитами, зазначеними у товарно-транспортих накладних ( т.4 а.с.32-55).

Крім того у матеріалах справи містяться копії головної книги, оборотно-сальдових відомостей, журналів ордерів, карток-рахунків, аналіз рахунків за відповідні періоди 2008 та 2009 років, які підтверджують відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку товариства.

Основним видом діяльності ТОВ "Авіс" є виробництво прянощів та приправ, маргарину та аналогічних харчових жирів, мінеральних вод та прохолодних напоїв, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, а тому витрати понесені ТОВ "АВІС" на придбання олії соняшникової рафінованої дезодарованої у ПСП "Каїсса" пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на висновки акту ДПІ у м. Херсоні № 1653/23-4/14115089 від 09.04.2010 про результати перевірки ПСП "Каїсса", зокрема щодо не підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій між ПСП "Каїсса" та ПП "Муссон-2009" , ФОП ОСОБА_7, ПП "Фарас-Агротрейд" ПП ІБТ "Теза-А", "Ост-Вест-Компани АК", що в силу положень пп.1,2 ст.215 пп.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними та недійсними.

Судом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В матеріалах справи місяться висновки судово-бухгалтерської експертизи, яка була призначена з метою встановлення правомірності формування позивачем валових витрат з ПСП "Каїсса" за період 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, а також підтвердження або спростування доводів податкового органу про завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

Згідно з висновками експертизи документально не підтверджується:

заниження податку на прибуток за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року;

завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень-листопад 2009 року;

завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2009 року;

завищення позивачем дозволеної суми податкового кредиту за серпень-листопад 2008 року, за травень-жовтень 2009 року;

завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2009 року по 30 листопада 2009 року;

заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд.27 податкової декларації з ПДВ) на 1009814 грн.

Відповідно до висновків експертизи даними бухгалтерського та податкового обліку товариства підтверджується віднесення сум податку на додану вартість по податкових накладних, одержаних від ПСП "Каїсса" до податкового кредиту за серпень-листопад 2008 року, травень-жовтень 2009 року по придбаній олії рафінованій дезодорованій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001042310/0 №0001052310/0 №0001072310/0 від 12 листопада 2010 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 лютого 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.