Ухвала суду № 29121457, 30.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.

Справа № 2-а-6683/09/1470

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого – судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (раніше ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.09 р. № 0001242301/0,

В С Т А Н О В И В :

27 листопада 2009 року комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2009 р. № 0001242301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 67169,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33 783,0 грн. (а.с. 3-5).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що на його думку відповідач прийняв спірне рішення поза межами строків, встановлених законодавством. У подальшому позивач доповнив свої доводи посиланням на наступні обставини. У перевіряємому періоді ним виконувався капітальний ремонт електротранспорту. Витрати, понесені під час ремонту, були віднесені ним до складу валових витрат та обліковувались у бухгалтерському обліку підприємства за строкою 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин», у той час як відповідач вважає, що такі витрати необхідно обліковувати за строкою 01.2. «Приріст балансовою вартості запасів». Таким же чином позивач доводить правомірність відображення у обліку поліпшення основних засобів. Крім того, позивач зазначив, що відповідач під час перевірки дійшов помилкового висновку про необхідність включення до складу валового доходу коштів, отриманих як субвенція, адже у подальшому ця субвенція була повністю повернута на рахунок казначейства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року позов був задоволений. Податкове повідомлення-рішення № 0001242301/0, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 20 листопада 2009 р., визнано протиправним та скасовано (а.с. 250-254).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, (далі - Порядок № 327), чинного на момент проведення перевірки позивача та складання акту перевірки, у випадку наявності заперечень на акт перевірки, податкове повідомлення-рішення приймається протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що на акт перевірки позивачем були подані заперечення, які розглянуті 17 листопада 2009 р., а спірне рішення датовано 20 листопада, тобто прийнято у межах триденного строку, встановленого п. 4.11. Порядку № 327. Також суд керувався тим, що чинне на момент виникнення правовідносин між сторонами законодавство не містило норм, які б встановлюють неможливість або обмежують право податкового органу на прийняття рішення поза межами таких строків.

Однак перевірка позивача проводилась протягом 29 вересня - 26 жовтня 2009 р. Її результати оформлені актом від 9 листопада 2009 р. № 5439/232-00/03328468 (далі – акт перевірки) (а. с. 90-164). Як зазначає сам позивач, акт перевірки ним отриманий та підписаний того ж дня.

Відповідно до п. 4.4. Порядку № 327, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Позивач скористався своїм правом та 12 листопада 2009 р. подав до відповідача заперечення, які того ж дня отримані ДПІ, що вбачається з вхідного штампу (а. с. 86-89).

За правилами п. 4.4. абз. 3, 5 Порядку № 327, органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

17 листопада 2009 р. ДПІ заперечення позивача були розглянуті та складено відповідь (а. с. 33-40). При цьому, відповідач, всупереч вимогам п. 1.8. абз. 4 Порядку № 327, яким встановлено, що в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних, вже після підписання акту перевірки, вніс суттєві виправлення до нього та разом з відповіддю надіслав позивачу 42 сторінки акту перевірки, з виправленими даними (а. с. 41-84). Так, наприклад, відповідач вніс виправлення навіть у висновок акту перевірки, зокрема у підписаному сторонами примірнику відповідач навів, що позивачем завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на суму 11060,0 грн. (а. с. 151), тоді як разом із відповіддю на заперечення, надіслав примірник, у якому ця сума змінена та вказано 13047,0 грн. (а. с. 84).

Таким чином суд першої інстанції правильно зазначив, що наведені обставини є суттєвим порушенням Порядку № 327.

Як вбачається з вхідного штампу позивача, відповідь на його заперечення разом з виправленими даними акту перевірки отримана ним тільки 25 листопада 2009 р., тоді як спірне рішення прийнято відповідачем 20 листопада. Тобто прийнявши податкове повідомлення-рішення до фактичного отримання позивачем виправленого акту перевірки, відповідач позбавив його можливості ознайомитись із виправленнями та подати на них заперечення.

Крім того, 20 листопада 2009 р., у день прийняття податкового повідомлення-рішення, позивач надіслав відповідачу листа, у якому послався на помилки, допущені відповідачем у додатках до акту перевірки, чим фактично доповнив свої заперечення на акт перевірки. Цей лист був отриманий відповідачем 20 листопада 2009 р., але він залишився нерозглянутим на момент винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 4.11. Порядку № 327, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Отже думка суду першої інстанції про те, що право на прийняття податкового повідомлення-рішення у ДПІ з’являється виключно після розгляду заперечень платника податку та надання на них письмової відповіді є вірною. Тобто наявність заперечень, які не розглянуті, унеможливлює прийняття такого рішення.

Таким чином внесення відповідачем до акту перевірки виправлень після його підписання і прийняття рішення до їх отримання позивачем та за наявності нерозглянутих заперечень, є суттєвим порушення Порядку № 327, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, як того, яке прийнято із суттєвими порушеннями встановленої процедури.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, суд першої інстанції керувався наступним.

Одним з порушень, виявлених під час перевірки, на думку ДПІ, є невірне відображення у бухгалтерському обліку позивача витрат на ремонт вагонів електротранспорту, яке виявилось у тому, що в порушення ст. 5 п. 5.9. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, чинного на час проведення перевірки, позивач не здійснював розрахунок приросту (убутку) балансової вартості товарів, які знаходяться в незавершеному будівництві.

Згідно вказаної статті Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як слідує з наведеної норми, вона зобов’язує платника податків вести облік приросту або убутку балансової вартості товарів, але не встановлює порядку такого обліку.

Спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин є ст. 8 п. 8.7. пп. 8.7.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірними дії позивача, який, витрати, пов’язані з ремонтом, у тому числі вартість матеріальних цінностей, витрачених під час ремонту, відобразив у рядку 04.10 “Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин”, що узгоджується із ст. 8 п. 8.7. пп. 8.7.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

За правилами ст. 11 п. 11.2. пп. 11.2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач витрати на ремонт відображав за датою списання товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення об’єкта основних засобів - прохідної на суму 669097,0 грн., відображено позивачем у податковому обліку за строкою “інші доходи від операційної діяльності”.

Також не може бути підставою для збільшення валових доходів підприємства отримання позивачем субвенції у сумі 620024,0 грн., яка у звітньому періоді була повернута до головного управління державного казначейства України у Миколаївській області. Факт повернення субвенції відповідачем не заперечується.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки допустив суттєві порушення Порядку № 327 і не довів наявність самих порушень з боку позивача. Отже наявні підстави для задоволення позову комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс".

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов