Ухвала суду № 29121453, 30.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.Справа № 2-а/1570/1905/11

Категорія: 8.2.7 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Гончарука А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Гемопласт» до Південної митниці, за участю Прокуратури м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

01 березня 2011 року ВАТ «Гемопласт» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» №29 та № 30 від 14.02.2011 року (а.с. 3-8).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також висновки акту перевірки ВАТ «Гемопласт» №К/0022/10/500000000/0000480922 від 20.12.2010 р. про заниження розміру об'єктів оподаткування і донарахування податкових зобов'язань суперечать вимогам діючого, в тому числі і митного законодавства України. Відповідно до цього, вищезазначені податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі цього акту камеральної перевірки, є незаконними і підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року адміністративний позов був задоволений. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» №29 та № 30 від 14.02.2011 року, винесені Південною митницею (а.с. 134-138).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Південна митниця подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити ВАТ «Гемопласт» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ВАТ «Гемопласт» було оформлено вантажні митні декларації №512000008/2010/000116 від 01.02.2010 року, №512000008/2010/000332 від 01.03.2010 року, №512000008/2010/000805 від 19.04.2010 року, №512000008/2010/001089 від 18.05.2010 року, №512000008/2010/001460 від 06.07.2010 року, №512000008/2010/001594 від 28.07.2010 року, №512000008/2010/001773 від 18.08.2010 року, №512060001/2010/000308 від 07.10.2010 року на «манжети гумові нестерильні в груповій упаковці для шприців» та «трубка латексна для ін'єкційного вузла типу А для комплектації виробів» із зазначенням коду товару відповідно до товарної номенклатури УКТ ЗЕД 4014909000, які були прийняті Південною митницею та по ним сплачені всі нараховані платежі.

28.10.2010 року відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Південної митниці було винесено класифікаційне рішення про визначення коду товару № КТ-500-0430-30. Відповідно до зазначеного рішення заявлені ВАТ «Гемопласт» коди товарів 4014909000 (ставка ввізного мита складає 2%) змінені на 4016998890 (ставка ввізного мита складає 10%).

20 грудня 2010 року відповідачем була проведена камеральна перевірка стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо повноти нарахування та сплати до Державного бюджету України податків та зборів при митному оформленні товарів за вантажними митними деклараціями №512000008/2010/000116 від 01.02.2010 року, №512000008/2010/000332 від 01.03.2010 року, №512000008/2010/000805 від 19.04.2010 року, №512000008/2010/001089 від 18.05.2010 року, №512000008/2010/001460 від 06.07.2010 року, №512000008/2010/001594 від 28.07.2010 року, №512000008/2010/001773 від 18.08.2010 року, №512060001/2010/000308 від 07.10.2010 року ВАТ «Гемопласт» (код ЄДРПОУ: 00480922) у зоні діяльності Південної митниці.

З акту вбачається, що відповідачем, з метою можливого виявлення випадків невірної класифікації товарів був проведений поглиблений аналіз митних оформлень товарів: «манжети гумові нестерильні в груповій упаковці для шприців» та «трубка латексна для ін'єкційного вузла типу А для комплектації виробів» згідно бази даних електронних копій вантажних митних декларації Південної митниці у товарній підкатегорії 4014909000 за УКТ ЗЕД.

Під час перевірки спеціалістами Південної митниці було зроблено висновок, відповідно до якого виявлено методологічну помилку в частині класифікації імпортованих товарів: «манжети гумові нестерильні в груповій упаковці для шприців» та «трубка латексна для ін'єкційного вузла типу А для комплектації виробів», які були задекларовані за кодом УКТ ЗЕД 401490900 (ставка ввізного мита 2%) замість коду 4016998890 (ставка ввізного мита 10%) та випущені у вільний обіг, що відповідно до підпункту «в» п.п 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.00 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» призвело до виникнення у підприємства податкового зобов'язання у сумі 144988, 29 грн., у тому числі з ввізного мита 120823, 57 грн. та податку на додану вартість 24164, 72 грн.

Не погодившись із висновком перевірки позивач подав на нього заперечення. Заперечення позивача не були прийнятті до уваги, у висновку на них Південна митниця зазначила, що висновки перевірки цілком відповідають чинному законодавству.

На підставі акту №К/0022/10/500000000/0000480922 відповідачем 14 лютого 2011 були прийнятті податкові повідомлення форми «Р» №29 та №30, якими позивачу було визначено податкове зобов'язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 151 029, 46 грн. та з податку на додану вартість в сумі 30 205, 90 грн.

Не погодившись із прийнятими Південною митницею податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з метою їх оскарження із даними позовними вимогами.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

У п. 35 ст. 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Ст. 72 МК України передбачає, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 78 МК України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Однією з митних процедур є визначення коду товару, такі повноваження має відділ номенклатури та класифікації товарів Південної митниці. Згідно з Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України контроль правильності класифікації товарів при митному оформленні здійснюється посадовими особами вказаного відділу, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами ПМО, які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у ВНКТ (ВКМВН), посадовими особами ВНКТ (ВКМВН), які перебувають в ПМО).

Керуючись вищевикладеним суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як митний орган, під час здійснення митного оформлення вантажних митних декларацій та находження товарів під митним контролем товарів провів усі митні процедури, необхідні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Апеляційний суд погоджується з цим з огляду на те, що відповідач мав можливість самостійно визначити інший код товару, ніж той, що зазначений у вантажних митних деклараціях ВАТ «Гемопласт», проте він цього не зробив, а рішення стосовно зміни коду товарів, що імпортуються позивачем, було прийнято відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Південної митниці тільки 28.10.2010 року, тобто після закінчення митного оформлення та проведення всіх необхідних митних процедур.

Відповідно до п.п.2.1.1 п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України відносяться до контролюючих.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III, проте дія наведеної норми закону не поширюється на відповідача.

Згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо цей орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорювані ж податкові повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-III.

Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 р. №667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007 р. за № 968/14235 визначено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішення по зміні коду переміщуваного товару було прийнято відділом контролю митної вартості і номенклатури тільки після прийняття митним органом вантажних митних декларацій та відповідного митного оформлення товарів, що імпортується на територію України, що не заперечувалось відповідачем у ході судового розгляду, тобто в час проведення митного оформлення ВАТ «Гемопласт» відповідно до існуючого на той час коду товару УКТ ЗЕД 401490900 й було оформлено та подано вантажні митні декларації до митного органу.

Митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером, то відповідно до п.10.3 ст.10 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону №2181-III митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вірно та в повному обсязі визначив та сплатив зобов'язання перед бюджетом. Таким чином підстав для їх донарахування не має.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Отже апеляційна скарга Південної митниці задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Південної митниці - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов