Ухвала суду № 29121416, 30.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.

Справа № 2-а-5543/11/1470

Категорія: 8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого – судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (раніше Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінтер" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним наказу №603 від 30.03.2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

21 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінтер" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним наказу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі по тексту ДПІ, відповідач) №603 від 30.03.2011 року, виданого на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АГРОІНТЕР», та визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ щодо організації та проведення позапланової виїзної перевірки відповідача, за результатами якої складено акт від 14.04.2011 року №446/23-300/32003950 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року, січень 2011 року.» (а.с. 4-12).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправним наказ №603 Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва від 30.03.2011 року, на підставі якого проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агроінтер». Визнано протиправними дії посадових осіб державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва щодо проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агроінтер», за результатами якої складено Акт від 14.04.2011 року №446/23-300/32003950 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агроінтер» (ідентифікаційний код 32003950) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року, січень 2011 року (а.с. 133-138).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АГРОІНТЕР».

В зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступне.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 04.05.2009 року.

15.03.2011 року позивач отримав від ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва запит за №1576/10/23-322 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР» за період березень, грудень 2010 року та січень 2011 року.

25.03.2011 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР» листом від №25/03-1 повідомило відповідача, що письмовий запит не містить інформації, в розрізі яких саме контрагентів встановлені розбіжності та просило надати необхідну інформацію для надання пояснень та документів. Проте, відповідачем не надано роз’яснення запиту та не надіслано суб’єкту господарювання іншого запиту.

30.03.2011 року начальником ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення, яке оформлене наказом № 603 про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР» з питань правових відносин з контрагентами за грудень 2010 року, січень 2011 року, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп78.1.4. п.78.1 ст.78 ПК України у зв’язку з ненаданням товариством протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 15.03.11 року № 1573/10/23-322.

14.04.2011 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року, січень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОІНТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період грудень 2010 року та січень 2011 року, згідно якого перевіркою встановлено порушення суб’єктом господарювання ст.ст.203, 215, 228, 662, 665, 656 ЦК України в частині недотримання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВИСОТА ПІВДЕНЬ» та ВК НВК «НАСКО» за період грудень 2010 року, січень 2011 року на загальну суму ПДВ 581744,38грн. та контрагентами-покупцями на загальну суму ПДВ 578321,32грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Так суд першої інстанції обґрунтовано вважає вірними доводи позивача про те, що запит відповідача від 15.03.2011 року складено ДПІ з порушенням діючого законодавства, а саме з вимогою надати пояснення та документальне підтвердження щодо факту виникнення податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентами за березень, грудень 2010 року та січень 2011 року без вказівки на конкретних контрагентів та з посиланням при цьому на пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України.

25.03.2011 року товариством було надано відповідь на запит до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

Враховуючи, що позивач надав відповідь контролюючому органу 25.03.2011 року з проханням уточнення запиту, також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що дії ДПІ по виданню наказу на проведення перевірки в даному випадку не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Так згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

в інших випадках, визначених цим Кодексом.

До інших випадків зокрема відносяться:

виявлення недостовірності відомостей у податкових деклараціях платника (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України);

отримання скарги від платника податків про ненадання податкової накладної з ПДВ або порушення порядку її заповнення (пп. 78.1.9 п.78.1 ст. 78 ПК України);

запит податкового керуючого при здійсненні ним операцій з майном, що перебуває у податковій заставі (п. 91.2 ст. 91 ПК України).

Отже, при складанні запиту про надання інформації стосовно виникнення податкового кредиту та податкового зобов'язання за березень, грудень 2010 року та січень 2011 року, в порушення вимог п. 73.3 ст. 73 ПК України та п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1245, податковий орган не навів жодної підтвердженої підстави, за наявності якої позивач повинен був надати відповідь.

Таким чином, оскільки підставою для проведення позапланової перевірки слугувало саме не надання суб’єктом господарювання відповіді на запит контролюючого органу, а ДПІ в запиті про надання інформації не наведено жодної із передбачених п.73.3 ст.73 ПК України обставин, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у контролюючого органу не було законних підстав на її проведення.

Водночас сам факт допущення представників контролюючого органу до проведення перевірки не є підтвердженням правомірності проведення такої перевірки.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки суд першої інстанції вірно зазначив про таке.

Викладені в акті перевірки судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, за загальним визначенням, компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Статею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Крім того, у зв'язку зі змінами, внесеними до ст. 228 ЦКУ з 1 січня 2011 року, порядок визнання недійсними правочинів, вчинених із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою, трансформувався. Норма ч.3 ст.228 ЦКУ встановлює окремий вид недійсних правочинів - правочини, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Ці правочини, як зазначено у відповідній статті, можуть бути визнані судом недійсними. Отже вони є не нікчемними, а оспорюваними, а висновок про недійсність правочину, вчиненого всупереч інтересам держави і суспільства, може бути зроблений лише на підставі судового рішення. Тобто, з 01.01.2011 року податкові органи не можуть самостійно робити висновок про недійсність правочинів під час проведення перевірки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на дату складання відповідачем акта перевірки податкові органи не були наділені законодавцем імперативними повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Оскільки в судовому порядку не було визнано недійсними угоди, укладені позивачем з контрагентами, посилання контролюючого органу на недійсність правочинів є незаконними.

Крім того, акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, що передбачені стст.203, 215, 228, 662, 665, 656 ЦК України як ознаки нікчемного правочину.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність дій відповідача.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов