Ухвала суду № 29120302, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року м. Київ К-24796/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р.

у справі № 2-а-312/07

за позовом Приватного підприємства «Ірина»

до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Ірина»(далі -позивач, ПП «Ірина») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області (далі -ДПІ) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0000062340/0 та № 0000072340/0 від 17.01.2007 р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2007 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008р., позов задоволено частково, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малинському районі від 17.01.2007 р. № 0000062340/0 визнано частково протиправним. Визначено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ПП «Ірина»за цим повідомленням-рішенням, становить 246 грн., сума штрафних санкцій -123 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № 1/23-10/31106402 від 10.01.2007 р., та встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000062340/0 від 17.01.2007 р. -яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 788 грн.; № 0000072340/0 від 17.01.2007 р. -яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 306 грн.

Частково задовольнивши позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про правомірність формування податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач надавав послуги по транспортуванню вантажів замовникам ПП «Галич», ПП «Дистриб'ютор», ПП «Арболіт»та ТОВ «ТПК БерКон». Переміщення частини вантажів для ПП «Галич»здійснювалось позивачем залізницею на підставі договору, укладеного ним з Коростенською дирекцією залізничних перевезень ДТГО «Південно-західна залізниця».

Відповідно до укладених позивачем договорів, вартість послуг визначалась та оформлювалась сторонами актами виконаних робіт за місяць, які позивач розцінював як підтвердження події надання послуг транспортування і з часу виставлення рахунку на підставі такого акту збільшував податкові зобов'язання з ПДВ.

При цьому доводи відповідача що податкові зобов'язання повинні були збільшуватись на підставі первинних документів про надані транспортні послуги, зокрема на підставі товарно-транспортних накладних, правомірно не було прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки товарно-транспортні накладні та подорожні листи є лише підставою для складання актів виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину та за наявності доказів: податковими накладними, розрахунковими документами, що відображені в податковому обліку у відповідних податкових (звітних) періодах, податковими накладними, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Отже податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість з боку позивача.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000062340/0 від 17.01.2007 р., позовні вимоги щодо часткового визнання протиправним зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р. у справі № 2-а-312/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська