Ухвала суду № 29120304, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-22516/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.Всуддів Вербицької О.В. Кошіля В.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки»на постановуГосподарського суду Київської області від 31.05.2007та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008у справі № А20/108-07 (22-а-2897/08) за позовомПрокурора Таращанського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Таращанському районі доВиробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки»простягнення податку на доходи фізичних осіб,- ВСТАНОВИВ:

Прокурор Таращанського району звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Таращанського відділення Рокитнянської МДПІ (правонаступником якої є ДПІ у Таращанському районі), у якому просив стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки»заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у сумі 144 444,62 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 31.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 у даній справі, позов задоволено повністю, стягнуто в дохід державного бюджету 144444,62 грн. заборгованості з податку на доходи фізичних.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх визнати такими, що втратили законну силу, і закрити провадження у справі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- податковим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання відповідачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 01.01.2006;

- за результатами перевірки складено акт №20/23-05391399 від 26.07.2006, за висновками якого відповідачем порушено вимоги ст. ст. 8, 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-IV, оскільки станом на 01.10.2006 не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 228429,79 грн., за несвоєчасність сплати якого у 2004-2005 р.р. нараховано пеню в розмірі 16623,06 грн. згідно пп.16.1.2., 16.3.1., 16.4.1. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

- на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково сплачено суму боргу по податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим заборгованість склала 144444,62 грн., яку він, в свою чергу, визнав в судовому засіданні 31.05.2007.

Оскільки заборгованість з податку на доходи фізичних осіб своєчасно не була сплачена відповідачем прокурор в інтересах держави в особі податкового органу звернувся за його стягненням до суду.

Задовольняючи позов в повному обсязі в розмірі 144444,62 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Згідно пп.3.2.1 п.3.2. ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

З огляду на зміст викладених норм, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення податковим органом за місцезнаходженням відповідача, саме на його рахунки, створені від його імені, в дохід державного бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб, що обліковувалась за відповідачем на момент прийняття судом першої інстанції рішення у справі.

В силу ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Таким чином, аналіз даної норми дає підстави для висновку, що відкладення апеляційного розгляду справи, за умови визнання судом апеляційної інстанції обов'язкової участі у судовому засіданні осіб, є його правом, а не обов'язком.

У зв'язку з чим, а також беручи до уваги, що відповідач у телеграмі від 23.10.2008 (а.с.110) обґрунтовував своє клопотання про перенесення апеляційного розгляду справи лише неможливістю прибуття в засідання суду (без будь-яких посилань на намір подати додаткові докази на підтвердження повного погашення ним заборгованості), то судова колегія касаційної інстанції не вбачає, що при постановленні рішення судом апеляційної інстанції допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

В свою чергу, вирішуючи питання про визнання рішень судів попередніх інстанцій такими, що втратили законну силу і закриття провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

Серед повноважень суду касаційної інстанцій, передбачених п.8 ч.1 ст.223 КАС України, передбачено, зокрема, визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу одночасно з закриттям провадження по справі.

У відповідності до ч.2 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Згідно ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Поряд з цим, наявності жодної з обставин, які є підставою для закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги вимоги ч.1 ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчинення процесуальної дії.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Київської області від 31.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіО.В. Вербицька В.В. Кошіль