Ухвала суду № 29119760, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-4399/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. по справі № 2а-4399/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Енерго"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. позов ТОВ "МТС Енерго" задоволено.

Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова №0000102307 від 02.03.2012 р. та №0000112307 від 02.03.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою в позові відмовити, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "МТС Енерго" з питань взаємовідносин з:

-ТОВ "Ліон" за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р.;

-ТОВ "Будівництво пан Україна" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.;

-ПП "ОВД трейд" за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

10.02.2012 р. відповідачем складено акт перевірки №447/23-506/35477163, за виносками якого позивачем порушено:

-ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "МТС Енерго" з підприємствами-постачальниками, а саме: ТОВ "Ліон", ТОВ "Будівництво пан Україна", ПП "ОВД трейд" та підприємствами покупцями, внаслідок чого операції є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

-п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення позивачем витрат на суму 36 935,00 грн., в тому числі по періодам 1-3 кварталу 2011.

- п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем ПДВ до сплати всього у сумі 7387,00 грн., а саме, за періоди з березня по вересень 2011р. ( а. с. 9-24).

02.03.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000102307 на суму 2 674,00 грн., яким позивачу збільшено податок на прибуток приватних підприємств;

№0000112307 на суму 2 906,00 грн., яким ТОВ "МТС Енерго" збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а. с. 7-8).

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що постачальники позивача не мають основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, а їх місцезнаходження встановити не має можливості, посилаючись на акти перевірок контрагентів іншими податковими органами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу нікчемність укладених позивачем господарських операцій з контрагентами та про порушення позивачем податкового та іншого законодавства не підтвердженні належними доказами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції ТОВ « МТС Енерго» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Ліон» послуг по очищенню внутрішньої поверхні труб підігрівача, у ТОВ « Будівництво Пан -Україна» отримання в оренду обладнання (водострумний апарат), у ПП «ОВД-Трейд» товарно -матеріальних цінностей (раму) , на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, на момент виписки на адресу позивача вказаних податкових накладних його постачальники були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідне Свідоцтво.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність спірних договорів, то відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Поряд з цим, за змістом частини 2 статті 215 ЦК України головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними договорами, наявності факту узгодженості його дій з ТОВ «Ліон» ТОВ « Будівництво Пан -Україна», ПП «ОВД-Трейд» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальників.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З огляду зазначене посилання податкового органу на акти перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №2843/23-212/30590155 від 31.08.2011 р. щодо ТОВ „Ліон" , акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 748/2305/37091177 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП „ОВД трейд"; акт ДПІ у Московському районі м. Харкова №126/18/34859292 від 15.11.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ „Будівництво пан Україна" в яких міститься посилання на нікчемність правочинів не є належними доказами в підтвердження нікчемності угод.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Ліон» ТОВ « Будівництво Пан -Україна», ПП «ОВД-Трейд» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. по справі № 2а-4399/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.