Ухвала суду № 29119751, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-9829/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Русанової В.Б.

представника позивача Плужник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-9829/12/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Автоторгова группа"Спецтехніка"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р. задоволено позов ЗАТ "Автоторгова группа "СПЕЦТЕХНІКА".

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000222210 від 20.08.2012 р., прийняте на підставі акту перевірки №1411/2210/30884849 від 06.08.2012 р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000232210 від 20.08.2012 р., прийняте на підставі акту перевірки №1411/2210/30884849 від 06.08.2012 р.

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному і неправильному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "АТГ "СПЕЦТЕХНІКА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №1411/2210/30884849 від 06.08.2012 р. (т.1, а.с. 17-78).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

п. 137.16 ст.137 Податкового кодексу України, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті заниження податку на прибуток у податковому періоді - 2010 рік на суму 143 374,00 грн., у податковому періоді - 2-4 квартали 2011 року на суму 44 637,00 грн. та завищено податок на прибуток у податковому періоді 1 квартал 2011 року у сумі 25 023,00 грн.;

- п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 44 573, 00 грн., за липень 2010 року у сумі 156 000,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 3 000,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 156 233,00 грн., за грудень 2011 року у сумі 210 884,00 грн. та завищення у січні 2012 року у сумі 58 грн.

Фактичною підставною для донарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ІНТЕХЛІС", ТОВ "Брокер-класік", ТОВ "ТЕХЦЕНТР "ВЕКТОР", ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" за період з березня 2010 року по січень 2012 року.

20.08.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000222210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 973 533,50 грн., у тому числі за основним платежем 705 991,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 267 542,50 грн.;

-№ 0000232210, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 198 831,00 грн., у тому числі за основним платежем 162 988,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35 843,50 грн. (т.1, а.с. 15-16).

Задовольняючи позив, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу щодо порушення позивачем вимог закону при формуванні показників податкового кредиту з ПДВ і валових витрат є необґрунтованими, податкові повідомлення-рішення, винесені щодо позивача на підстав таких доводів, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.03.2010 р. позивач (покупець) та ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" (продавець) уклали договір № 15/03, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю запчастини на авто техніку (т.1, а.с. 79).

На виконання угоди позивачу передано ТМЦ у кількості та номенклатурі згідно видаткових накладних (т. 1, а.с. 80). Від імені позивача вказаний товар отримано вповноваженою особою на підставі довіреності № 72 від 15.03.2010 р.

Оплата за даним договором на час проведення перевірки не була здійснена.

В межах проведеної господарської операції ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 688194,00грн., у т.ч. ПДВ - 114699,0 грн., яка включена позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду (т. 1, а.с. 81).

Операція відображена у виписках із розрахункових рахунків, в журналах-ордерах, оборотно-сальдових відомостях. Вказані документи підтверджують фактичне надходження ТМЦ до позивача (т.2, а.с. 67-68).

Подальше використання в господарській діяльності придбаних позивачем ТМЦ підтверджено належними доказами, а саме реалізацією ВАТ "Полтаваобленерго". Залишок товару зберігається на складі позивача, згідно оборотно-сальдової відомісті по рахунку 281 (т.2, а.с. 14-15).

Суми витрат та суми ПДВ за наслідками виконання угоди включені позивачем у 1 кварталі 2010 року до складу валових витрат та до складу податкового кредиту, що відображено в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року.

Крім того, 27.09.2010 р. позивач (покупець) та ТОВ "ТЕХЦЕНТР "ВЕКТОР" (продавець) уклали договір № 27/09 предметом якого є продаж платформи ГАЗ -3309 (1 од.), борту, тенту, каркасу на ГАЗ -3302 (1 од.) (т. 2 а.с. 11-12).

На підтвердження виконання угоди позивачем надано як до перевірки так і до суду копію договору, видаткові накладні , податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду (т. 1, а.с. 82,83). Товар за даним договором отриманий Корнієнко В.С. - головним інженером ЗАТ "АТГ "СПЕЦТЕХНІКА".

Проведена між сторонами операція відображена у виписках із розрахункових рахунків та журналів - ордерів, оборотно-сальдових відомостях.

Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту, що в наступному відображено в податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

Товар використано позивачем у власній господарській діяльності (реалізований АТ "Спецстрой 3", що підтверджується видатковою накладною №12/11-01 від 12.11.2010 р.).

Також 14.07.2010 р. позивач (покупець) та ТОВ "Брокер-класік" (продавець) уклали договір № 14/07 (т.1, а.с. 84-85) предметом якого є поставка запчастини на автотехніку.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні, копії довіреностей про отримання товару , податкові накладні, які включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду (т.1, а.с. 86-93).

Господарські операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів - ордерів, оборотно-сальдових відомостях по підприємству.

Суми ПДВ сплачені позивачем в ціні товару за угодою, включені позивачем до складу податкового кредиту, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за липень-серпень 2010 року.

На час розгляду справи в суді першої інстанції ТМЦ частково реалізовано ДП "Укртрансгаз" та ВАТ "Полтаваобленерго", залишок товару знаходиться на складі позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281, та не заперечується сторонами.

01.12.2011 р. позивач (замовник) та ТОВ "ІНТЕХЛІС" (виконавець) уклали договір № 01-Д/12, предметом якого є роботи (послуги) з передпродажної підготовки та доукомплектації, переобладнанню автотехніки(т. 1, а.с. 94-96).

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії угод, акти виконаних робіт, видаткові накладні та податкові накладні , які включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду, виписки із розрахункових рахунків та журналів - ордерів, оборотно-сальдових відомостей.(а.с. 97-112 том 1).

Позивачем здійснено часткову оплату за виконані роботи, що підтверджується виписками по рахунку позивача (т.1, а.с. 113-118).

05.12.2011 р. позивачем (покупець) та ТОВ "ІНТЕХЛІС" (постачальник) укладено договір поставки № 05-Б/12 бортової платформи на автомобіль ГАЗ-3309 комплект (2 од.) та бортової платформи на автомобіль ГАЗ-3309 (10 од.)(т.1, а.с. 119-121),

Фактичне виконання зобов'язань підтверджується наданими видатковими накладними, згідно яких здійснено поставку ТМЦ позивачу, довіреністю на отримання товару, податковими накладними , які включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду. Господарські операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів - ордерів, оборотно-сальдових відомостей. (т.1, а.с. 122-127).

Оплата поставленого товару здійснена позивачем у повному обсязі та у безготівковий спосіб, що підтверджується випискою по рахунку за 25.01.12 р. (т. 1, а.с. 128).

В подальшому отриманий від постачальника товар реалізований позивачем ТОВ "ТЦ Грузавтосервіс", на підтвердження чого позивачем надано належні докази.

10.08.2011 р. позивач (покупець) та ТОВ "ІНТЕХЛІС" (постачальник) уклали договір № 7872 (т. 1, а.с. 129-131) про поставку ТМЦ визначений у п.1.1 договору.

На виконання угоди позивачем здійснено 100% попередню оплату за товар у розмірі 700 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку (т. 1, а.с. 135-138).

Поставка товару за вищезазначеним договором на момент звернення до суду з позовом не відбувалась.

ТОВ "ІНТЕХЛІС" виписано позивачу податкові накладні які включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду, що приєднані до матеріалів справи. (т. 1, а.с. 132-134),

Операції за угодою відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів - ордерів, оборотно-сальдових відомостей.

Крім того, позивачем згідно рахунків № 8/Н від 13.09.2011 р., № 0110 від 01.10.2011 року видано ТОВ "ІНТЕХЛІС" (т.1, а.с. 144, 164) здійснено 100% попередню оплату за товар у розмірі 237 400,00 грн. та 394500,00 грн. (відповідно), що підтверджується виписками по рахунку за відповідні календарні дати (т. 1, а.с. 157-163, 174-186).

Поставка товару на момент розгляду справи у суді першої інстанції не відбувалась.

В межах виконання операцій ТОВ "ІНТЕХЛІС" виписано податкові накладні, які включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей. (т.1, а.с. 145-151, 165-173)

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "ІНТЕХЛІС" (постачальник) укладено договір № 5/Б від 19.01.2012 р. (т.1, а.с. 187-189), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар визначений п.1.1.

Фактичне виконання зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджується видатковою накладною (т.1, а.с. 190).

Товар за даним договором був отриманий Корнієнко В.С. (головний інженер ЗАТ "АТГ "СПЕЦТЕХНІКА"), що діяв на підставі довіреності № 12-1 від 20.01.2012 р.

Позивачем здійснено оплату за придбаний товар за вищезазначеним договором, що підтверджується випискою по рахунку за 26.04.2012 р. (т. 1, а.с. 192).

ТОВ "ІНТЕХЛІС" було виписано та надано позивачу податкову накладну (т.1., а.с. 191), що включена позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду. Проведені операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів - ордерів, оборотно-сальдових відомостей.

Суми ПДВ за угодою включені позивачем до складу податкового кредиту, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вересень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року.

В подальшому отриманий товар був реалізований ТОВ "ТЦ Грузавтосервіс" згідно видаткової накладної, проти чого сторони не заперечують.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що всі вище наведені операції, предметом яких є поставка ТМЦ згідно угод, укладених позивачем з ТОВ "ІНТЕХЛІС", ТОВ "Брокер-класік", ТОВ "ТЕХЦЕНТР "ВЕКТОР", ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" здійснювалась транспортом постачальників.

На час здійснення вищевказаних фінансово-господарських операцій позивач та його контрагенти ТОВ "ІНТЕХЛІС", ТОВ "Брокер-класік", ТОВ "ТЕХЦЕНТР "ВЕКТОР", ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" були зареєстрованими як платники податку на додану вартість, а отже, мали право на складання податкових накладних та нарахування податку.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Вказані господарські операції пов'язані з основними напрямками діяльності ЗАТ "АТГ "СПЕЦТЕХНІКА", зокрема, якими є оптова торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства тощо.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач має у користуванні земельні ділянки, нежитлові приміщення за адресою м. Харків, вул. Шевченка, 111, що підтверджується копіями договорів оренди землі від 05.03.2005 року та від 18.10.2005 та свідоцтвом на право власності від 05.08.2008 року.

ЗАТ "АТГ "СПЕЦТЕХНІКА" має дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування за адресою м. Харків, вул. Шевченка, 111.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії , з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 цього Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Так, відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закону України «Про ПДВ») податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Витрати, понесені позивачем за наслідками господарських операцій з контрагентами, правомірно віднесено ним до складу валових витрат відповідного періоду, що так само є підставою для висновку про вірне визначення суми податку на прибуток позивача за відповідні періоди. Суми ПДВ, сплачені позивачем при виконанні зобов'язань перед контрагентами, законно віднесено ним до податкового кредиту відповідних періодів.

Судом встановлено, що єдиною підставою висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового закону, є дані актів перевірок контрагентів - ТОВ "ІНТЕХЛІС", ТОВ "Брокер-класік", ТОВ "ТЕХЦЕНТР "ВЕКТОР", ПП "Дім споживчого побуту - Бріз" в яких міститься висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та нікчемність укладених з покупцями угод з посиланням на те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби; правовідносини вказаних господарюючих осіб з іншими контрагентами порушують п.п. 1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу, не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно є нікчемними; не знаходяться за юридичною адресою, мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вище вказані підстави і обставини, покладені відповідачем в основу висновків податкової перевірки позивача, та, винесених на їх підставі, спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з такого.

Акти податкових перевірок, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод, укладених між цими контрагентами та позивачем.

Окремо взяті дані актів органів ДПС щодо контрагентів позивача та інших господарюючих суб'єктів, не є підставою для визнання податкового кредиту або валових витрат позивача непідтвердженим. Доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту (валових витрат) у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на початок перевірки (звірки) по контрагентів позивача, рівно, як і факт анулювання їх свідоцтв платників ПДВ, не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям із вказаними контрагентами у момент їх укладення та виконання, що відбувалося раніше моменту таких перевірок (звірок) і відповідного рішення про анулювання.

Господарська діяльності контрагентів позивача, не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Надаючи оцінку правочинам між позивачем та контрагентами, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними судом.

Доказів недійсності угод на підставі закону контролюючим органом не наведено. Суду не надано доказів умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача не підтверджений доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновків податкової перевірки, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012р. по справі № 2а-9829/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.