Ухвала суду № 29111357, 01.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р.справа № 18/119-13/259/08-АП-11/73/10-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Шкуропадська В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «СВЕМОН-ДНІПРО»

в особі Запорізької філії ВАТ «СВЕМОН-ДНІПРО»,

на постанову господарського суду Запорізької області

від 24 березня 2010 року

у справі № 18/119 -13/259/08-АП -11/73/10-АП

за позовом Державної податкової інспекції

у Жовтневому районі м. Запоріжжя,

вул. Леппіка, 34, м. Запоріжжя, 69063;

до відповідача - 1 Відкритого акціонерного товариства «СВЕМОН-ДНІПРО»

вул. Казакова, 7, м. Дніпропетровськ, 49050;

в особі Запорізької філії ВАТ «СВЕМОН-ДНІПРО»,

вул. Ілліча, 35, м. Запоріжжя, 69063;

до відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД»,

вул. Декабристів, 27, м. Алчевськ Луганської області, 94200;

про визнання угоди недійсною, -

встановив: ДПІ у Жовтневому районі міста Запоріжжя подано позов до Відкритого акціонерного товариства «СВЕМОН-ДНІПРО»в особі Запорізької філії та до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД»про визнання недійсною (мнимою) угоди, оформленої договором № НД-20/02/01-03 від 20.02.2003р., на підставі статей 58, 49 Цивільного кодексу Української РСР;

та застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним -стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД»в доход держави отриманого за договором.

Господарський суд Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) своєю постановою від 24 березня 2010 року позов задовольнив частково.

Визнав недійсною (мнимою) угоду, оформлену договором № НД-20/02/01-03 від 20.02.2003р., на підставі статті 58 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на момент укладення спірної угоди).

В іншій частині позову відмовив.

В цій частині постанова суду мотивована тим, що приписи статті 58 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на момент укладення спірної угоди) не передбачали стягнення в доход держави коштів, отриманих за такими угодами.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «СВЕМОН-ДНІПРО»в особі Запорізької філії, Відповідач 1, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на відсутність компетенції звернення з позовом про визнання недійсною (мнимою) угоди.

Крім того:

факт передачі майна та сплати визначеної грошової суми по спірній угоді підтверджені первинними бухгалтерськими документами;

експертний висновок не є первинним документом, який може підтверджувати або спростовувати факт вчинення угоди;

намір юридичної особи на вчинення угоди з метою, яка б завідомо суперечила інтересам держави і суспільства, визначається як умисел тієї чи іншої посадової особи, що має бути підтверджено належними засобами доказування.

Просить постанову господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нову постанову. У позові відмовити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні Сторони не скористались. В силу частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обставини справи: Уповноваженими фахівцями держподаткінспекції було проведено додаткову позапланову документальну перевірку Запорізької філії Акціонерного товариства відкритого типу «СВЕМОН-ДНІПРО»з питання дотримання вимог податкового законодавства при відображенні у податковому обліку операції з придбання резонаторів кварцових РК-391 частотою 11934,448кГц ГШЖК.433.510.001 ТУ, виробництва ЗАТ «Завод «Інтеграл».

За результатами перевірки складений Акт № 37-Д/26-20/01190407 від 06.10.2004р.

Перевіркою встановлено (зворотна сторона а. с. 10 -а. с. 11 т. 1) -на підставі договору купівлі-продажу № НД-20/02/01-03 від 20.02.2003р. Акціонерним товариством придбано у ТОВ «НОРД», місто Алчевськ Луганської області, 7695 штук резонаторів кварцових РК-391 частотою 11934,448кГц ГШЖК.433510.001 ТУ за ціною 32,50 грн. без ПДВ. Загальна сума по договору (з урахуванням ПДВ) склала 300.105,00 грн.

Розрахунки проведені векселем та у безготівковій формі.

В подальшому, резонатори кварцові реалізовані Акціонерним товариством відкритого типу «СВЕМОН-ДНІПРО»на експорт.

Комісіонер -Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеволод плюс»

Отримувач - нерезидент Компанія I.V.», Латвія.

Згідно з ВМД <…> виробником резонаторів кварцових РК-391 частотою 11934,448кГц ГШЖК.433510.001 ТУ є ЗАТ «Завод Інтеграл», м. Київ.

В той же час,

ТОВ «НОРД»знято з податкового обліку 26.08.2003р. у зв'язку з ліквідацією за рішенням власника;

ТОВ «Всеволод плюс»знято з податкового обліку 15.09.2003р. у зв'язку з ліквідацією за рішенням власника;

Компанія I.V.», Латвія, є фіктивною, що підтверджено відповідним повідомленням фінансової поліції Латвії;

відповідно до експертного висновку Харківського Національного Університету Радіоелектроніки від 06.02.2004р., внаслідок обстеження виробничих потужностей Заводу «Кратон», які орендував ЗАТ «Завод Інтеграл», випуск резонаторів кварцових РК-391 частотою 11934,448кГц ГШЖК.433510.001 ТУ на обладнанні ЗАТ «Завод Інтеграл»не можливий та і не виконувався через відсутність технологічних умов для виготовлення резонаторів кварцових РК-391 частотою 11934,448кГц ГШЖК.433510.001 ТУ.

Визнання недійсною (мнимою) угоди, оформленої договором НД-20/02/01-03 від 20.02.2003р. було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

У відповідності з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII Державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (их) суб'єкта (ів). А ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, дана справа є справою адміністративної юрисдикції. Звернення Позивача до суду і є здійсненням ним владних управлінських функцій, причому ці функції здійснюються саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Так, в силу частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

І головною особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.

Надається можливість просто відмовитися від виконання зобов'язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо цього.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з частиною 1 статті 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, будь-які дії всупереч нормам, що склалися у суспільстві, використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, приховування юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, суперечить засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України у пункті 6 Постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»роз'яснював, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

І у відповідності з приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання.

Договір є угодою сторін, які ще до його укладення узгодили свої інтереси, домовились про взаємні права та обов'язки, та відобразили їх у зовнішній формі.

Умисел тієї чи іншої посадової особи, що мало б бути підтверджено належними засобами доказування, є суттєвим, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.

Якщо зазначені положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Договір вчинено в належній формі. Господарську операцію відображено в податковому обліку належним чином.

Але ж, за визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV господарська операція, це, перш за все, дія або подія <…>

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А бухгалтерський, як наслідок і податковий облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації.

Отже, з огляду на обставини справи, колегія суддів вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги відносно достатності виключно первинного документа як такого. Визначальною все ж має бути подія, підтверджена документально. При цьому, такі принципи фінансової звітності як послідовність та безперервність слід розуміти дещо ширше - як документальне забезпечення (підтвердження) від виробника продукції до кінцевого споживача.

Відкрите акціонерне товариство «СВЕМОН-ДНІПРО»в особі Запорізької філії не мав можливості придбати продукцію виробництва Закритого акціонерного товариства «Завод Інтеграл». Мав місце документообіг задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку.

За встановлених у справі обставин, та в межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни правильної по суті постанови господарського суду про задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «СВЕМОН-ДНІПРО»в особі Запорізької філії залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24 березня 2010 року у справі № 18/119 -13/259/08-АП -11/73/10-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: М.А. Руденко