Ухвала суду № 29111446, 01.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р.справа № 2а-2659/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. , Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Шкуропадська В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства

Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 11 серпня 2010 року

у справі № 2а-2659/10/0870

за позовом Комунального підприємства

Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»,

вул. Димитрова, 34, м. Бердянськ Запорізької області, 71101;

до відповідача Бердянської об'єднаної

Державної податкової інспекції Запорізької області,

пр. Праці, 20, м. Бердянськ Запорізької області, 71100;

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив: Комунальним підприємством Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»подано позов до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2009р. № 0001702310/0, від 15.12.2009р. № 0001702310/1, від 25.02.2010р. № 0001702310/2.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Лазаренко М.С.) своєю постановою від 11 серпня 2010 року у позові відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що до бази оподаткування ПДВ у підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, включаються всі суми коштів, отримані у зв'язку з компенсацією вартості житлово-комунальних послуг, враховуючи ті, що отримані безпосередньо від громадян, та ті, що отримані з бюджету.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Житлосервіс-7», Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що виплата субсидій, дотацій за рахунок бюджетів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, з огляду на приписи підпункту 3.2.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку. З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обставини справи: Як встановлено судом першої інстанції, уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-7», код за ЄДРПОУ 32581100, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складений Акт № 173/23-108/32581100 від 19.09.2009р.

В акті перевірки вчинено запис про порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) -підприємством занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91.943,00 грн. внаслідок не включення до бази оподаткування частини тарифу, відшкодованої з місцевого бюджету.

На підставі Акту перевірки, та в результаті апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), керівником контролюючого органу 30.09.2009р., 15.12.2009р. і 25.02.2010р. прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0001702310/0, 0001702310/1 та № 0001702310/2, відповідно.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Комунальному підприємству Бердянської міської ради «Житлосервіс-7»визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3014010100, податок на додану вартість, у розмірі 137.902,50 грн. В їх числі 91.935,00 грн. за основним платежем.

Скасування податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) в редакції, чинній до 31.03.2005р., базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) було визначено їх договірну вартість, визначену за вільними або регульованими цінами (тарифами).

При цьому, враховуючи те, що житлово-комунальні послуги підлягають державному регулюванню та реалізуються за встановленими тарифами, то база оподаткування таких послуг визначалась виходячи із розміру встановленого тарифу незалежно від того, з яких джерел такий тариф отримувався в повному розмірі чи частково (від громадянина чи від бюджету).

Крім бюджетних субсидій і дотацій для пільгових категорій населення, житлово-комунальні підприємства отримують з бюджету дотації на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами. Така бюджетна дотація не включається до бази оподаткування, оскільки не є частиною регульованого тарифу.

Кошти, які бюджет у вигляді субсидії оплачує замість громадянина як частку плати за житлово-комунальні послуги, підприємство не може класифікувати як такі, що на них поширюються норми підпункту 3.2.7, оскільки частка плати за житлово-комунальні послуги, яку бюджет у вигляді субсидії оплачує замість громадянина, є субсидією з бюджету, наданою бюджетом безпосередньо громадянину - споживачу таких послуг, а не підприємству.

Для підприємства ці кошти є складовою частиною тарифу, отриманою з іншого джерела.

3 31 березня 2005 року, та із змінами, внесеними Законом від 07.07.2005 р. N 2771-IV, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. При цьому, до складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, як до 31.03.2005р., так і після цієї дати, до бази оподаткування податком на додану вартість у підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, включались всі суми коштів, отримані в зв'язку з компенсацією вартості житлово-комунальних послуг, враховуючи ті, що отримані безпосередньо від громадян, та ті, що отримані з бюджету як субсидія, надана громадянам.

Саме така позиція викладена і в листі ДПА України від 29.11.2000р. N 6579/6/16-1220-26 «Про податок на додану вартість», на який посилається заявник апеляційної скарги, в Рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 09.12.2004р. N 04-5/3359 та в ряді листів ДПА України, направлених на адресу як окремих платників податку, так і на адресу регіональних податкових адміністрацій України, зокрема від 04.11.99р. N 16-1121 (пункт 12), від 16.11.2000р. N 15251/7/16-1201 (пункт 40), від 23.03.2006р. N 5485/7/16-1517-13.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-7» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у справі № 2а-2659/10/0870 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: М.А. Руденко