Ухвала суду № 29102829, 30.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-485/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року адміністративний позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 24.03.2008 № 878/000004234/0 в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 344480 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 148125 грн. 00 коп. визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що у лютому - березні 2008 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача у банку за період з 01.11.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 12.03.2008 № 740/23-4/03346549/72 (далі - акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку, що позивачем неправомірно включено до сум бюджетного відшкодування за грудень 2007 року податок на додану вартість у розмірі 493750 грн. 00 коп. за товари (роботи, послуги), отримані до 01.11.2007, проте сплачені після 01.11.2007, оскільки за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР право на отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування виникає у платника податків за умови формування ним податкового кредиту та здійснення оплати податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт, послуг) в одному і тому самому податковому періоді, що передує звітному.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на суму 493750 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.03.2008 р. № 878/000004234/0, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на суму 493750 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 148125 грн. 00 коп.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Крім того, право на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які фактично сплачуються у будь - якому з попередніх звітних податкових періодів визначено також приписами підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з огляду на зазначені правові норми, висновок відповідача щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 344480,00 грн. є помилковим.

Стосовно включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування за грудень 2007 року суми ПДВ, нарахованої під час придбання у жовтні 2007 року товарів, у розрахунок за які було передано податковий вексель від 25.10.2007 серії АА № 1332102, погашений позивачем 20.11.2007, необхідне зазначити наступне.

Згідно приписів пункту 1.16 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Пунктом 11.5 статті 11 «Прикінцеві положення» Закону України № 168/97-ВР визначено, що з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

При цьому, у разі, якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю.

Поряд з цим, платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Отже, судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що твердження відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року внаслідок включення до розрахунку сум податку на додану вартість за податковим векселем від 25.10.2007 серії АА № 1332102, погашеним позивачем 20.11.2007, є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.

Разом з тим, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено, що за порушення податкового законодавства на платника податків накладаються штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з приписами пункту 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, у разі, коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

Згідно положень статті 7 Закону України № 168/97-ВР податок на додану вартість вважається відшкодованим платнику у разі перерахування органом державного казначейства з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку суми бюджетного відшкодування після отримання ним висновку податкового органу.

На момент прийняття рішення судом першої інстанції податковим органом не надано доказів перерахування позивачу з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку суми бюджетного відшкодування, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року.

Зважаючи на те, що штрафні (фінансові) санкції у разі зменшення платнику податків суми бюджетного відшкодування, яка на момент перевірки з бюджету не відшкодована, не застосовуються, враховуючи, що у ході судового розгляду справи встановлено відсутність порушень позивачем вимог Закону України № 168/97-ВР під час включення ним до розрахунку бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 344480 грн. 00 коп., правових підстав для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у сумі 148125 грн. 00 коп. не вбачається.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

За таких обставин, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 04.02.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.