Ухвала суду № 29101033, 23.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1220/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Скирді Б.К. Донця Д.В., Стахневич А.І. Коновал Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санофі-Авентіс Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004432307/0 від 14.06.2010, № 0004432307/1 від 19.08.2010 та № 0004432307/2 від 08.11.2010 про сплату 10 659 057,00 грн. податку на додану вартість в т.ч. 7 106 038,00 грн. за основним платежем та 3 553 019,00 грн. штрафних фінансових санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0004432307/0 від 14.06.2010, № 0004432307/1 від 19.08.2010 та № 0004432307/2 від 08.11.2010.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 12.05.2010 по 26.05.2010 на підставі наказу № 357/23-07 від 12.05.2010 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» по взаємовідносинах з ПРАТ «Альба Україна» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» положень пп. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: неправомірно включено до податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та у додатку 5 до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок суми ПДВ по податкових накладних виписаних постачальником у попередніх звітних періодах; пп. 7.4.3, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставно включено до податкового кредиту в грудні 2009 року суму ПДВ в розмірі 7 106 038,11 грн., яка за результатами перевірки підлягає зменшенню.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт перевірки від 02.06.2010 № 1262/2307/35648623 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010 № 0004432307/0 про сплату позивачем 10 659 057,00 грн. податку на додану вартість, в т.ч. 7 106 038 грн. за основним платежем та 3 553 019,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято рішення № 5977/10/25-026 від 13.08.2010, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14.06.2010 № 0004432307/0 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі даного рішення, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0004432307/1, яким ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 10 659 057,00 грн., в т.ч. 7 106 038 грн. за основним платежем та 3 553 019,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА у м. Києві прийнято рішення від 25.10.2010 № 5748/10/25-114, за яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14.06.2010 № 0004432307/0 та від 19.08.2010 № 0004432307/1 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Висновок відповідача про завищення податкового кредиту обґрунтований тим, що позивач здійснював коригування податкового кредиту під час проведення відповідачем перевірки, а також сформував податковий кредит за грудень 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних протягом попередніх місяців, а отриманих позивачем у грудні 2009 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок самостійного виправлення помилок платниками податку встановлено статтями 5.1 та 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 (далі Закон № 2181).

Так, відповідно до ст. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, зазначена норма Закону № 2181 не містить обмежень щодо терміну (моменту) виправлення помилок (подання уточнюючого розрахунку) платником податку відносно початку податкової перевірки, а встановлює загальне правило без обмежень щодо терміну моменту виправлення помилок.

В свою чергу, приписи пп. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 встановлюють спеціальні правила щодо виправлення платниками податків заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Відповідно до п. 1.2 Закону № 2181, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

В свою чергу, згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, завищення позивачем суми податкового кредиту по окремим контрагентам за умови, що воно не призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за результатом декларації з ПДВ не може розглядатися як заниження податкового зобов'язання в розумінні Закону № 2181.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 квітня 2010 року ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», користуючись виключним правом, встановленим ст. 5.1 Закону № 2181 відкоригувало арифметичні помилки, здійснені в Додатку № 5 до декларації з ПДВ за грудень 2009 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку, оскільки виправило загальне заниження податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року на суму 73 821,15 грн.

Отже, положення пп. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 щодо обмеження строку самостійного виправлення помилок початком податкової перевірки, взагалі не можуть розповсюджуватися на подання уточнюючого розрахунку позивачем, оскільки останнім було виправлено не заниження податкового зобов'язання, а загальне заниження податкового кредиту, яке фактично призвело до завищення податкового зобов'язання.

Податковий кредит, зазначений позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року та в уточнюючому розрахунку підтверджується даними реєстру отриманих податкових накладних та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає твердження податкового органу про проведення перевірки позивача на момент подання уточнюючого розрахунку (02.04.2010) безпідставними та документально не підтвердженими, а відтак, позивачем було правомірно подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2009 року.

Обговорюючи питання щодо відображення позивачем в уточнюючому розрахунку податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих із запізненням в грудні 2009 року, колегія суддів зважає на наступне.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідно до п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган не ставить під сумнів та не оскаржує наявність фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких позивач отримав право на спірний податковий кредит та використання результатів таких операцій в господарській діяльності та оподатковуваних ПДВ операціях позивача. Крім цього, право останнього на спірний податковий кредит підтверджується відповідними податковими накладними, копії яких місяться в матеріалах справи та були надані ДПІ у Шевченківському районі м. Києва під час проведення перевірки.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Оригінали та копії відповідних податкових накладних, надані ДПІ під час проведення перевірки, відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», що не заперечується відповідачем.

З огляду на вказані вище обставини, позивач, отримавши податкові накладні від постачальників правомірно сформував податковий кредит у періоді їх отримання та задекларував вказані у цих накладних суми податку у декларації з ПДВ в грудні 2009 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язкового відображення податкового кредиту по придбаних товарах (послугах) виключно в тому ж періоді, в якому відповідні зобов'язання з ПДВ відобразив продавець таких товарів (послуг). Крім цього, даний Закон не встановлює жодних обмежень щодо відображення у складі податкового кредиту звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах.

Таким чином, незалежно від того, коли була отримана податкова накладна, платник податків має право відобразити податковий кредит по ній протягом 1095 днів з моменту її виписки.

Твердження відповідача про те, що позивачем було прийнято рішення не формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних протягом 2009 року не відповідає дійсності та не ґрунтується на документально підтверджених доказах.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Апелянтом не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 25.01.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.