Ухвала суду № 29101028, 23.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6274/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Скирді Б.К. Ткаченко К.О. Марченка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 грудня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «МЕБЛІСАМ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року ЗАТ «МЕБЛІСАМ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0014411530/3 від 19.03.2010, № 0014411530/2 від 13.01.2010, № 0014411530/1 від 09.11.2009, № 0014411530/0 від 18.08.2009 про нарахування податкового зобов'язання по сплаті земельного податку з юридичних осіб в сумі 113 975,57 грн., з яких: 108 548,16 грн. - сума зобов'язання за основним платежем, 5 427,41 грн. - сума зобов'язання за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0014411530/3 від 19.03.2010, № 0014411530/2 від 13.01.2010, № 0014411530/1 від 09.11.2009, № 0014411530/0 від 18.08.2009.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2009 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) ЗАТ «МЕБЛІСАМ», поданого за 2009 рік 21.01.2009 за № 857 за результатами проведення якої відповідачем складено акт перевірки № 721/15-30/31901105 від 29.07.2009.

На підставі даного акту перевірки та за результатами розгляду ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України скарг позивача відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0014411530/3 від 19.03.2010, № 0014411530/2 від 13.01.2010, № 0014411530/1 від 09.11.2009, № 0014411530/0 від 18.08.2009 про нарахування податкового зобов'язання по сплаті земельного податку з юридичних осіб в сумі 113 975,57 грн., з яких: 108 548,16 грн. - сума зобов'язання за основним платежем, 5 427,41 грн. - сума зобов'язання за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві» визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття рішенням суду, яке набрало законної сили.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Закону України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», колегія суддів дійшла висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ЗАТ «Фоззі», ВАТ «КФК» та інших до Київської міської ради, треті особи: ДПА в м. Києві та інші про визнання незаконним та нечинним з часу прийняття пункту рішення, позовні вимоги позивачів задоволено та визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві».

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування», не відповідає нормам Законів України «Про систему оподаткування» та «Про плату за землю» і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провал денні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

В силу положень ст. 254 КАС України, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, твердження відповідача про допущення позивачем порушень вимог п. 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» є необґрунтованими. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, підлягає скасуванню як таке, що не відповідає вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 25.01.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.