Постанова № 29100968, 30.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа№ 9/307

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Кобець М. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Заголдна Я. Ю. - представник за довіреністю;

від третьої особи

із самостійними

вимогами: Бабій В. В. - представник за довіреністю № б/н від 27.02.2012 року;

від третьої особи

без самостійних

вимог: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року

у справі № 9/307 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма - Логістик»

про визнання недійсним договорів інвестування будівництва

за участю третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору

Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

за позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма - Логістик»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК-Буд»

про визнання недійсним договорів, застосування наслідків недійсності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик» про:

- визнання недійсними договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року та договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, що були укладені між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик»;

- застосування наслідків визнання недійсними договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року та договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, що були укладені між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик», а саме зобов'язання ТОВ «Плазма-Логістик» повернути ТОВ «Плазма» об'єкти розширення виробничо-складської бази, які ТОВ «Плазма-Логістик» отримало від ТОВ «Плазма» на виконання оскаржуваних договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 та № 20/11-07 від 20.11.2007 року: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 м2 та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності договорів ТОВ «Плазма» посилається на те, що позивачем отримано право довгострокового користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи № 170/06 по проекту "Розширення виробничо-складської бази ТОВ «Плазма»" по вул. Леніна, 121 в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області, всі необхідні дозволи та висновки, необхідні для проведення будівництва, а отже тільки ТОВ «Плазма» мало право на користування земельною ділянкою та на здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці. Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність» саме інвестор мав отримувати дозвіл на капітальне будівництво, позитивний висновок державної експертизи тощо, в той час як інвестор, визначений оскаржуваними договорами - ТОВ «Плазма-Логістик» таких дозволів та висновків на проведення будівництва не отримував, а отже спірні договори протирічать нормам ст. 8 вищезазначеного закону, що є підставою для визнання їх недійсними. Позивач також вказує на удаваність оскаржуваних договорів, вказуючи, що насправді сторони мали на меті укласти договори купівлі-продажу, а з огляду на відсутність нотаріального посвідчення таких договорів та проведення їх державної реєстрації такі договори підлягають визнанню недійсними.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції третя особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», звернулася з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма- Логістик» про:

- визнання недійсними договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року та договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, що були укладені між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик»;

- застосування наслідків визнання недійсними договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року та договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, що були укладені між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик», а саме зобов'язання ТОВ «Плазма-Логістик» повернути ТОВ «Плазма» об'єкти розширення виробничо-складської бази, які ТОВ «Плазма-Логістик» отримало від ТОВ «Плазма» на виконання оскаржуваних договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 та № 20/11-07 від 20.11.2007 року: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 м2 та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Позов третьої особи мотивований тим, що при укладенні оскаржуваних договорів сторонами не дотримано вимог чинного законодавства України, а саме ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльністю», що відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання оскаржуваних договорів інвестування недійсними. Крім того, третя особа з самостійними вимогами посилається на те, що оскаржуваний договір є удаваним, а насправді сторони мали на меті вчинити договори купівлі-продажу, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а отже оскаржувані договори мають також бути визнані недійсними з вказаних підстав. Третя особа, яка не є стороною договорів, які вона просить визнати недійсними, обгрунтовує порушення своїх прав укладенням оскаржуваних договорів тим, що вона є кредитором позивача у справі в процедурі банкрутства, а отже існування оскаржуваних договорів дозволяє зменшити ліквідаційну масу боржника, що може призвести до незадоволення його кредиторських вимог у процедурі банкрутства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року по справі № 9/307 провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма - Логістик» (далі - ТОВ «Плазма - Логістик») припинено у зв'язку із відмовою позивача від позову. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року по справі № 9/307 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Апеляційна скарга мотивована тим, що при укладенні оскаржуваних договорів інвестування будівництва виробничо-складської бази, ТОВ «Плазма-Логістик» не дотримано вимог чинного законодавства України, а саме ст.. 8 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», що відповідно до ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» прийнято до провадження в наступному складі суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року розгляд справи № 9/307 відкладено до 11.06.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року розгляд справи № 9/307 відкладено до 18.06.2012 року та витребувано у ТОВ «Плазма» договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо складської бази від 27.12.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма» та Приватним підприємством «ВАУ-11» від приватного нотаріуса Юр-Капіноса Андрія Євгеновича.

18.06.2012 року, у зв'язку із виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, змінено склад колегії, а саме, суддю Федорчука Р.В. на суддю Чорногуза М.Г.

У судовому засіданні залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «КТК-Буд» у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року розгляд справи № 9/307 відкладено на 09.07.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 09.07.2012 року не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року розгляд справи № 9/307 відкладено до 09.07.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року відкладено розгляд справи до 08.08.2012 року.

Представник позивача через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 м2 та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспыльський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

У судовому засіданні 08.08.2012 року оголошено перерву до 17.08.2012 року.

У судовому засіданні 08.08.2012 року оголошено перерву до 17.08.2012 року.

Розпорядженням від 17.08.2012 року відповідно до ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. призначено нову колегію суддів для розгляду справи № 9/307, у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А. судді: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю. у зв'язку з перебуванням головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Лобаня О.І., Разіної Т.І. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Буравльова С.І., Пономаренка Є.Ю. та призначено на 17.08.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2012 року подав клопотання про вихід за межі позовних вимог, а саме просить визнати за ним право власності на спірне майно.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Водночас, норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»).

Беручи до уваги, що виходити за межі позовних вимог має право лише господарський суд, коли приймає рішення, колегія суддів залишає клопотання про вихід за межі позовних вимог без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 17.08.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2012 року розгляд справи відкладено до 04.09.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2012 року подав клопотання про витребування у ТОВ «Плазма-Логістик» актів виконаних робіт, які були підписані впродовж будівництва об'єктів інвестування, передбачених договорами про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2007 року.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Дослідивши матеріали справи, суд, на підставі ст. 38 ГПК України, витребував у ТОВ «Плазма-Логістик» додаткові докази по справі.

Представник третьої особи з самостійними вимогами у судовому засіданні 04.09.2012 року подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик». Зазначене клопотання мотивував тим, що останній є генеральним підрядником та генеральним проектувальником об'єкта «розширення виробничо-складської бази. Склад № 5».

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши клопотання третьої особи, колегія суддів відхилила його у зв'язку із тим, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не довів яким чином, рішення у даній справі буде зачіпати права чи обов'язки ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик».

Крім того, представник третьої особи із самостійними вимогами подав клопотання про витребування у ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» та ТОВ «Плазма-Логістик» оригіналів документів, на підставі яких здійснювались платежі ТОВ «Плазма-Логістик» на користь ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик», що стосуються проектування та будівництва об'єктів в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району по вул. Леніна, 121; ліцензію ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» на здійснення будівельної діяльності, що діяла в 2007-2008 роках; затверджену проектно-кошторисну документацію щодо будівництва об'єктів в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району по вул. Леніна, 121; акти виконаних робіт укладених між ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» та ТОВ «Плазма-Логістик» що стосуються проектування та будівництва об'єктів в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району по вул. Леніна, 121; договори та фінансові документи, що підтверджують придбання будівельних матеріалів ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик», пов'язаних з будівництвом об'єктів в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району по вул. Леніна, 121.

Згідно із ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, суд, на підставі ст. 30, 38 ГПК України, витребував у ТОВ «Плазма-Логістик» та ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання «Будпластик» додаткові докази по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року відкладено розгляд справи до 24.09.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням суддів Дідиченко М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустці, справу № 9/307 передано до розгляду колегії суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Буравльов С.І., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року справу № 9/307 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Буравльов С.І., Остапенко О.М. та призначена до розгляду на 10.10.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012, у зв'язку із виходом головуючого судді Дідиченко М.А. та судді Пономаренка Є.Ю. з відпустки, справу № 9/307 передано головуючому судді: Дідиченко М.А., суддям: Пономаренку Є.Ю., Буравльову С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року справу № 9/307 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуючий, Буравльов С.І., Пономаренко Є. Ю.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2012 року заперечував проти апеляційної скарги та просив суд у її задоволенні відмовити.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2012 року не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи із самостійними вимогами та представник третьої особи без самостійних вимог у судове засідання 10.10.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року відкладено розгляд справи до 29.10.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012, у зв'язку із перебуванням судді Буравльова С. І. у відпустці, справу № 9/307 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року справу № 9/307 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Представник апелянта у судовому засіданні 29.10.2012 року надав колегії суду пояснення, в яких зазначив, що підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2012 року пояснив, що заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просить апеляційний суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 у судовому засіданні 29.10.2012 року надав пояснення по суті справи та зазначив, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання 29.10.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року відкладено розгляд справи на 13.11.2012 року.

У судовому засіданні 13.11.2012 року оголошено перерву до 27.11.2012 року.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав письмові пояснення та у судовому засіданні 27.11.2012 року підтримав їх.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2012 року підтримав свою позицію по даній справі та зазначив, що вважає оскаржуване рішення першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник апелянта у судовому засідання 27.11.2012 року зазначив, що повністю підтримує апеляційну скаргу та просить задовольнити її повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК-Буд» у судове засідання 27.11.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 року відкладено розгляд справи на 11.12.2012 року.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2012 року не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник апелянта у судовому засіданні 11.12.2012 року заперечував проти поданого клопотання відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК-Буд» у судовому засіданні 11.12.2012 року не заперечувала проти задоволення заявленого клопотання відповідача.

Представник позивача у судове засідання 11.12.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року відкладено розгляд справи на 25.12.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М. А. у відпустці, справу № 9/307 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Остапенко О. М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року справу № 9/307 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Пономаренко Є. Ю., Остапенко О. М.

Представник відповідача через відділ документального забезпечення суду 11.12.2012 року подав клопотання про витребування у позивача в особі ліквідатора щомісячні звіти ліквідатора про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, всі інші докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредитором кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, інформацію про всі судові справи та їх результат щодо повернення майна позивача. Зазначене клопотання представник відповідача підтримав у судовому засіданні 25.12.2012 року.

Представник апелянта та представник позивача у судовому засіданні 25.12.2012 року заперечували проти задоволення заявленого клопотання відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК-Буд» у судове засідання 25.12.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

На підставі статті 38 ГПК України, колегія суддів відхилила клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки представником відповідача не доведено неможливість подання зазначених доказів до суду самостійно. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістік» є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма», тому має можливість ознайомитись з матеріалами справи про банкрутство № Б22/144-10/8 та надати всі необхідні докази.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року відкладено розгляд справи до 16.01.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2013 року не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін у судовому засіданні 16.01.2013 року заперечували проти відкладення розгляду справи.

З метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, колегія суддів, ухвалою від 16.01.2013 року відклала розгляд справи до 23.01.2013 року.

Представник третьої особи у судовому засіданні 23.01.2013 року підтримав клопотання про забезпечення позову, що було подане 07.08.2012 року та просив суд накласти арешт на об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 м2 та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспыльський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Така позиція, зокрема, Вищого арбітражного суду України, викладена у роз'ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не подано жодних доказів, які підтверджують що відсутність арешту на майно, яке належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими третьою особою позовними вимогами.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів відмовила у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року відкладено розгляд справи до 30.01.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013, судом за власною ініціативою здійснено заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Представник позивача у судове засідання 30.01.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представники сторін у судовому засіданні 30.01.2013 року підтримали свої правові позиції.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 21.01.2013 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 31.08.2007 року між ТОВ «Плазма» (надалі - замовник) та ТОВ «Плазма-Логістик» (надалі - інвестор) було укладено договір № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року, інвестор взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а замовник, у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м .

Також, 20.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м , КПП- 1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо- складської бази від 20.11.2007 року, інвестор (ТОВ «Плазма-Логістик») взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а замовник (ТОВ «Плазма»), у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2.

Пунктами 1.2. договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо- складської бази від 31.08.2007 року та Договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року визначено характеристики об'єктів виробничо-складської бази, що підлягають передачі ТОВ «Плазма-Логістик».

ТОВ «Плазма-Логістик» у порядку та строки визначені договорами зобов'язалося здійснити фінансування будівництва об'єктів (п. 2.1. договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року та договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року).

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» мотивована тим, що при укладенні оскаржуваних договорів сторонами не дотримано вимог чинного законодавства України, а саме ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльністю», що відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання оскаржуваних договорів інвестування недійсними.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних права та інтересів, згідно частини 2 ст. 16 ЦК України є визнання правочину недійсним, яким у даному випадку скористалася третя особа з самостійними вимогами.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину (пункт 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Отже, особа, яка не є стороною правочину, має обґрунтувати, яким чином визнання недійсної угоди та застосування реституційних наслідків призведе до поновлення її порушеного права.

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» обґрунтовує порушення своїх прав укладенням оскаржуваних договорів тим, що він є кредитором позивача у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство ТОВ «Плазма», а отже існування оскаржуваних договорів призводить до зменшення ліквідаційної маси боржника, у зв'язку із чим банк може отримати не повне задоволення своїх кредиторських вимог у процедурі банкрутства.

Однак, колегія суддів вважає таке твердження банку безпідставним виходячи з наступного.

Як вбачається із ухвали Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8 кредиторські вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до позивача виникли на підставі кредитних договорів № 9/К-2008 від 29.07.2008 року та № 7/К-2008 від 29.07.2008 року та договору поруки від 29.07.2008 року.

Згідно ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, укладаючи кредитні договори ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» усвідомлював можливість його невиконання або неналежного виконання іншою стороною.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зазначеним правом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» скористався, уклавши договір іпотеки від 29.07.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 9/К-2008 від 29.07.2008 року та № 7/К-2008 від 29.07.2008 року.

Як вбачається із договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільсьий район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121 та складається з: адміністративного корпусу, трансформативної підстанції, складу № 3, складу № 4, будівлі технічного нагляду автомобілів, надбудови над пожрезервуаром, КПП-3, цеху № 2, виробничого цеху № 1, побутового корпусу № 1, побутового корпусу № 2, складу № 1, складу № , котельні, прохідної. При цьому, оспорюване майно до предмету іпотеки, яке знаходить в іпотеці ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не входить.

Крім того, на момент укладання кредитних договорів спірне майно вже було передано відповідачеві, а тому інвестиційні договори, які укладалися у 2007 році, ніяким чином не порушували права ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження у вигляді вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, та здійснення інших повноважень, встановлених чинним законодавством України.

А отже, саме до обов'язків ліквідаторів входить вжиття заходів щодо збільшення ліквідної маси боржника.

За таких обставин, третьою особою з самостійними вимогами не доведено порушення прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням оскаржуваних угод, що є підставою для відмови у позові банку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Разом з тим, оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року було припинено провадження у справі № 9/307 в частині первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» у зв'язку із відмовою ліквідатора ТОВ «Плазма» Янчука О.М. від позовних вимог.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження у вигляді вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, та здійснення інших повноважень, встановлених чинним законодавством України.

Згідно із ч. 6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Дії ліквідатора ТОВ «Плазма» відносно подання позову до ТОВ «Плазма-Логістик» про визнання недійсними Договорів інвестування будівництва вчинялися в контексті повноважень ліквідатора, що закріплені в ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, ліквідатор:

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відмова від позову ліквідатором ТОВ «Плазма» суперечить положенням чинного законодавства України про банкрутство, зокрема, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З огляду на зазначене, рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 в частині припинення провадження стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» є незаконним.

Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині четвертій статті 106 ГПК.

Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (Роз'яснення Вищого Господарського суду України від 28.03.2002 року № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»).

Таким чином, колегія суддів не наділена повноваженнями направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому, порушення норм чинного матеріального та процесуального права в частині припинення провадження стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 та винесення нового рішення по суті спору.

Крім того, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки заяві про застосування строку позовної давності, поданої відповідачем.

Так, відповідач зазначає, що трирічний строк позовної давності сплив, оскільки оскаржувані договори були укладені 31.08.2007 року та 20.11.2007 року, а позовна заява подана 05.10.2011 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України)

Відповідно до п. 28 постанову Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегією суддів встановлено, що оспорювані договори зі сторони ТОВ «Плазма» були укладенні директором - Кузьменком Ю.М.

При цьому, як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2010 року було порушено провадження у справі № Б22/144-10 про банкрутство ТОВ «Плазма», а ухвалою від 28.04.2011 року ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича.

Здійснюючи свої повноваження ліквідатор - Ковальчук М.М. встановив, що спірні договори були укладенні директором Кузьменком Ю.М. не в інтересах товариства та з порушенням норм чинного законодавства. Тому, враховуючи зазначені обставини суд приходить до висновку, що особа яка оспорює дані договори, ТОВ "Плазма" в особі ліквідатора, дізналася про порушення свого права з дня призначення ліквідатора підприємства (28.04.2011 року).

Беручи до уваги, що позовна заява у даній справі була подана ліквідатором - Ковальчуком М.М., колегія суддів приходить до висновку, що перебіг позовної давності почався з 28.04.2011 року, а саме з дня призначення його ліквідатором ТОВ «Плазма».

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що встановлений законодавством трирічний строк позовної давності на момент подання позовної заяви не сплив.

Такої ж позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові від 16.08.2012 року у справі № 10/009-12.

Як зазначалося вище, 31.08.2007 року між ТОВ «Плазма» (надалі - замовник) та ТОВ «Плазма-Логістик» (надалі - інвестор) було укладено договір № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, відповідно до якого інвестор взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а замовник, у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м .

Також, 20.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, відповідно до якого інвестор (ТОВ «Плазма-Логістик») взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а замовник (ТОВ «Плазма»), у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2.

Статтею 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний:

- подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

- одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

- одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог, за винятком об'єктів цивільного та виробничого призначення, для затвердження проектів будівництва яких комплексний висновок державної експертизи не є обов'язковим (будівництво житла за проектами повторного застосування, крім об'єктів умовною висотою більше 73,5 м, при незмінності архітектурно-планувальних, конструктивних та технічних рішень та будинків і споруд І та II категорій складності на непідроблювальних територіях із інженерно-геологічними умовами І категорії складності для їх ремонту та технічного переоснащення; об'єкти виробничого призначення за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України).

Отже, в ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено зобов'язання інвестора, які є обов'язковими до виконання, а не правом особи.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2004 року Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району було прийнято рішення про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки позивачу (стосовно передачі земельної ділянки площею біля 5,0 га на умовах довгострокової оренди строком на 49 років для розширення виробничо-складської бази).

23.07.2004 року Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району було прийнято рішення про надання згоди на розробку технічної документації позивачем щодо передачі земельної ділянки площею 4,9 га на умовах довгострокової оренди строком на 49 років з правом викупу;

23.07.2004 року Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району було прийнято рішення про підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під розширення виробничої бази позивача;

11.01.2005 року Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району було прийнято рішення про погодження місця розташування земельної ділянки для розширення виробничо-складської бази в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради позивача;

12.01.2005 року позивач отримав висновок Обласного центру з охорони пам'яток історії, археології та мистецтв щодо погодження проекту відведення земельної ділянки під розширення виробничо-складської бази позивачу;

17.01.2005 року позивач отримав висновок Бориспільського районного відділу земельних ресурсів про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду позивачу;

31.03.2005 року між позивачем та Великоолександрівською сільською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 5,0038 га на строк 49 років. Дана земельна ділянка була надана позивачу для розширення виробничо-складської бази;

04.11.2005 року був отриманий висновок Південно-Західної Залізниці № 430-8-477 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) позивачу на розширення виробничої бази;

14.08.2006 року був отриманий висновок № 03/02-715 Київської обласної санітарно- епідеміологічної станції, згідно якого було погоджено проект розширення виробничо- складської бази позивача;

17.08.2006 року був отриманий висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області № 06-12/6919 про те, що за наслідками державної екологічної експертизи проекту «Розширення виробничо-складської бази ТОВ «Плазма»» в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району» Держуправління погоджує даний проект;

04.09.2006 року був отриманий експертний висновок № 06/11/18-1/226 Територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Київській області та м. Києву, яким дозволено розширення виробничо-складської бази позивача в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської області;

15.02.2007 року позивач отримав експертний висновок № 9/6/937 Управління нормативно-технічної роботи та ліцензування ГУ МНС України в Київській області про відсутність порушень вимог пожежної безпеки в проекті «Розширення виробничо- складської бази ТОВ «Плазма»»;

30.10.2007 року Державною приймальною комісією був складений акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Розширення виробничо-складської бази. Склад № 5» 1-а черга позивача в с. Велика Олександрівка.

17.10.2008 року Державною приймальною комісією був складений акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Розширення виробничо-складської бази», 2-а черга (склад № 5, КПП) позивача в с. Велика Олександрівка;

29.03.2009 року позивачем був отриманий позитивний висновок комплексної державної експертизи № 170/06 по проекту «Розширення виробничо-складської бази Позивача по вул. Леніна, 121 в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської області»;

17.08.2009 року позивачем був отриманий лист № К-28-1468 Відкритого акціонерного товариства «Інжинірінгове виробниче підприємство «Вніпітрансгаз», в даному листі зазначається відповідність вимогам чинного законодавства України здійснення будівництва об'єктів, згідно з проектом «Розширення виробничо-складської бази ТОВ «Плазма»».

Отже, ТОВ «Плазма-Логістик» не здійснювало оформлення дозволів, отримання рішень та інших дозвільних документів, в силу того, що замовником будівництва - ТОВ «Плазма» отримані необхідні дозволи ще до укладення договорів інвестування з відповідачем.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей. Інвестиційний проект - це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб'єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ст. 1 ЗУ «Про інвестиційну діяльність»).

Згідно зазначених норм законодавства України, що діяло на момент укладення спірного договору, інвестиційний договір укладається з метою ведення інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється підприємницькими товариствами з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку шляхом вкладення майнових та інвестиційних цінностей в об'єкт підприємницької та інших видів діяльності.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи об'єкт «Розширення виробничо-складської бази позивача по вул. Леніна, 121 в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської області» 1-а черга був прийнятий в експлуатацію 30.10.2007 року, тобто через два місяці від дня укладання інвестиційного договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року.

При цьому, як вбачається із банківської виписки, наявної в матеріалах справи, відповідач перерахував позивачеві кошти на підставі договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року, 22.01.2008 року, тобто після прийняття об'єкту в експлуатацію.

Інші документи, які б підтверджували здійснення відповідачем інвестиційних дій на підставі договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року матеріали справи не містять.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній акт закінченого будівництва об'єкту «Розширення виробничо-складської бази позивача по вул. Леніна, 121 в с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської області» 1-а черга, а тому датою створення спірного об'єкту є дата введення його в експлуатацію, а саме 30.10.2007 року.

Водночас, як зазначалося вище, всі обов'язки суб'єкта інвестиційної діяльності, які передбачені ст. 8 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» були здійсненні ТОВ «Плазма» ще до укладання договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року. Крім того, кошти за зазначеним договором були перераховані відповідачем позивачу після введення його в експлуатацію.

Зазначене дає підстави стверджувати, що договір № 01/8-07 від 31.08.2007 року є удаваним правочином, що містить в собі елементи договору відчуження нерухомого майна, оскільки умовами договору передбачено передання об'єкту у власність відповідача після його будівництва та введення в експлуатацію, без здійснення зі сторони відповідача будь-яких інвестиційних дій та оплатою інвестором замовнику за вказане майно, на підставі п. 3.3 договору № 01/8-07 від 31.08.2007 року, після введення об'єкту в експлуатацію. Тому відносини ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик», на підставі зазначеного договору, мають регулюватися правилами щодо договорів купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Однак, як вбачається із матеріалів справи договір № 01/8-07 від 31.08.2007 року , всупереч положенням абз. 4 ч. 1 ст. 655 та 657 ЦК України, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у відповідному порядку.

Частиною 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи зазначене, договір № 01/8-07 від 31.08.2007 є нікчемним.

Як зазначалося вище, ТОВ «Плазма-Логістик» не здійснювало оформлення дозволів, отримання рішень та інших дозвільних документів на підставі договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року.

Крім того, згідно із платіжними документами, які наявні в матеріалах справи, по договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, ТОВ «Плазма-Логістик» перераховувало кошти ТОВ «КТК-Буд», як генеральному підряднику будівництва об'єкта по договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року.

Так, п. 3.1 договору № 20/11-07 від 20.11.2007 року було передбачено право інвестора здійснювати фінансування будівництва об'єкту шляхом безпосередніх розрахунків з підрядними організаціями на підставі договорів підряду, укладених спільно з замовником.

Договором № 20/11-07-ГП генерального підряду на капітальне будівництво від 20.11.2007 року встановлено, що оплату виконаних робіт здійснює інвестор згідно графіку фінансування (розділ 4 договору).

Отже, в силу положень договору № 20/11-07-ГП від 20.11.2007 року, кошти на здійснення фінансування та інвестування будівництва надавалися ТОВ «КТК-Буд», яке і здійснювало будівництво.

Однак, як було встановлено судом, обов'язки покладені Законом України «Про інвестиційну діяльність» на інвестора та інші дії щодо зведення спірного об'єкту були виконані позивачем. Зазначене дає підстави стверджувати, що договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року є удаваним правочином, що містить в собі елементи договору дарування з встановленням обов'язку відповідача вчинити дію майнового характеру на користь третьої особи.

За своєю суттю договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року є договором дарування.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст. 725 ЦК України договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).

При цьому, оплата ТОВ «Плазма-Логістик» за підрядні роботи ТОВ «КТК-Буд» є дією майнового характеру обдарованого, яка передбачена ч. 1 ст. 725 ЦК України, що також підтверджує, що договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року укладався з метою приховання договору дарування.

Згідно ч. 2 статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню

Однак, як вбачається із матеріалів справи договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року, всупереч положенням ч. 2 ст. 719 ЦК України, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у відповідному порядку.

Частиною 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи зазначене, договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Беручи до уваги зазначене, договори № 01/8-07 від 31.08.2007 року та № 20/11-07 від 20.11.2007 року визнаються колегією суддів недійсними (нікчемними).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину (абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- на підставі акта приймання-передачі будівель виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, відповідно до п. 2.1.5. договору «Про інвестування будівництва виробничо-складської бази» № 01/8-07 від 31.08.2007 року, ТОВ «Плазма» передало, ТОВ «Плазма-Логістик» прийняло Об'єкти першої черги -1,2 секції складу № 5 виробничо-складської бази, загальною площею 4 243,8 м2;

на підставі акта приймання-передачі будівель виробничо-складської бази від 22.10.2008 року, відповідно до п. 2.1.5. договору «Про інвестування будівництва виробничо-складської бази» № 20/11-07 від 20.11.2007 року, ТОВ «Плазма» передало, ТОВ «Плазма-Логістик» прийняло Об'єкти другої черги складу № 5 виробничо-складської бази, загальною площею: Склад № 5 (друга черга) - 17 109,6 м2; КПП-1 - 29,6 м2; КПП-2 - 3,8 м2.

В силу вищезазначеного та норм чинного законодавства України, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу ТОВ «Плазма» про застосування наслідків недійсності договору № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 31.08.2007 року та договору № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази від 20.11.2007 року, що були укладені між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик», а саме зобов'язати ТОВ «Плазма-Логістик» повернути ТОВ «Плазма» об'єкти розширення виробничо-складської бази, які ТОВ «Плазма-Логістик» отримало від ТОВ «Плазма» на виконання оскаржуваних договорів про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 та № 20/11-07 від 20.11.2007 року, а саме об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 м2, об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не підлягає задоволенню, однак рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року підлягає скасуванню в частині первісних позовних вимог з прийняттям нового рішення, яким первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 в частині первісних позовних вимог скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити.

4. Визнати недійсним (нікчемним) договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик».

5. Визнати недійсним (нікчемним) договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик».

6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик» (03150, м. Київ, вул.. Фізкультури, 30 В; код ЄДРПОУ 35379441) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Плазма» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код ЄДРПОУ 32340359) об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 м2, об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик» (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В; код ЄДРПОУ 35379441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код ЄДРПОУ 32340359) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

8. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 в частині позовних вимог третьої особи - залишити без змін.

9. Матеріали справи № 9/307 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.