Постанова № 29102581, 04.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа№ 5011-1/16151-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача: Савіська В.В., довіреність б/н від 13.02.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012

у справі № 5011-1/16151-2012 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група»

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 13 030,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 13 030,07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 5011-1/16151-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 5011-1/16151-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 № 5011-1/16151-2012 у справі № 5011-1/16151-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-1/16151-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.02.2013 об 11:20.

11.01.2013 на адресу суду від скаржника надійшла заява відповідно до якої він просив здійснити розгляд справи за відсутності його представника та в якій зазначив, що підтримує апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

04.02.2013 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 5011-1/16151-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

23.06.2011 між ПАТ "СК "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (страхувальник) було укладено договір страхування № 28-0199-0157/661 (надалі-договір).

Згідно умов договору об'єктом страхування є транспортний засіб марки "Шкода", державний номерний знак АА 3912 КР.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/3911246, страховиком ВАТ "НАСК "Оранта", було забезпечено транспортний засіб -автомобіль марки "Ніссан", державний номерний знак ВН 3428 СО.

04.07.2011 в м. Одесі сталась ДТП за участю транспортного засобу "Шкода", державний номерний знак АА 3912 КР, що належить ТОВ "Порше Лізинг Україна", під керуванням Дженсен Карстен та транспортного засобу "Ніссан", державний номерний знак ВН 3428 СО, під керуванням Решетняк М.В.

В постанові № 3-3994/11 Київського районного суду м. Одеси від 04.08.2011р., гр. Решетняк М.В. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 07-005 від 14.07.2011р. про визначення матеріального збитку, пошкодження транспортного засобу марки "Шкода", державний номерний знак АА 3912 КР, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 13 030,07 грн., які були виплачені згідно платіжного доручення № 7383 від 29.07.2011 року.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене вище, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Шкода", а до ПАТ "СК "Українська страхова група" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Решетняк М.В., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності передбачено, що ліміт відповідальності згідно полісу цивільно-правової відповідальності № АА/3911246 встановлено у розмірі 50000,00 грн.,

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510,00 грн.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Однак, заперечуючи проти позову відповідач на підтвердження виконання свого зобов'язання перед позивачем надав копію платіжного доручення № 32608, яке нібито підтверджує належне виконанням відповідачем розрахунків по даному страховому випадку 21.05.2012р., за мінусом франшизи передбаченої полісом у розмірі 510,00 грн.

Проте, суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції належні докази які б підтверджували належне виконання ним розрахунків по страховому випадку 21.05.2012р., що вбачається з наступного.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (Постанова|Інструкція, Національний банк, від 21.01.2004, № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті").

Відповідно до Додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті : в «полі 40» платіжного доручення ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки; в «полі 41» ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки; в «полі 42» ставляться підписи відповідального виконавця банку, який оформив меморіальний ордер, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки клієнтів-отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в інших банках, розрахунковий документ засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або підписами уповноважених осіб згідно з внутрішніми нормативними документами банку та відповідального виконавця банку.

В свою чергу, надана відповідачем копія платіжного доручення не містить відмітки банку про зарахування коштів, а лише засвідчена самим відповідачем.

Таким чином, відповідач знав, що грошові кошти на підставі платіжного доручення не були перераховані позивачу, оскільки платіжне доручення заповнено з порушенням вимог 2 глави, глав 5 і 6 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави.

До того ж, з матеріалів справи вбачається та підтверджується довідкою № 241033/326 від 12.02.2010, що зазначений розрахунковий рахунок позивача в копії платіжного доручення закритий, ще у 2010 році.

Відповідно до п. 2.32. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою.

У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату розрахункового документа платника та повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього розрахункового документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача зберігається разом з розрахунковим документом.

Якщо немає змоги встановити належного отримувача, то банк не пізніше другого робочого дня зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими.

В той же час не підлягає задоволення сума франшизи в розмірі 510,00 грн., так-як не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 5011-1/16151-2012 прийняте з неправильним застосуванням норми процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з задоволенням позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група» підлягають задоволенню частково, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" становить 1546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 41 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 5011-1/16151-2012 скасувати.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012 у справі № 5011-1/16151-2012 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 12520 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 07 коп., судового збору в розмірі 1546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 41 коп.

В іншій частині в позові відмовити.»

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 773 (сімсот сімдесят три) грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-1/16151-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.