Рішення № 29100544, 04.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" лютого 2013 р. Справа № 906/86/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Рупс В.О. - довіреність б/н 21.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (м. Немирів Вінницька область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" (смт. Лугини Житомирська область)

про стягнення 94861,51 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 94861,51грн. заборгованості за неналежне виконання договору №568/07 купівлі-продажу нафтопродуктів від 14.07.2011р., з яких: 80983,75грн. - основний борг, 4625,92грн. - пеня, 9251,84грн. - 30% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимог суду стосовно подачі витребуваних доказів не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву не подав, явку свого представника не забезпечив, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду в матеріалах справи, а факт належного повідомлення відповідача підтверджується поштовим повідомленням від 31.01.13р. (а.с.23).

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2011р. між Приватним підприємством "Укрпалетсистем" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" (покупець/відповідач) було укладено договір №568/07 купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність Покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, зазначеній в заявках, на умовах EXW (нафтобаза продавця, падалі - пункт поставки), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору вартість Товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат.

Вартість договору визначається шляхом складання вартості всього поставленого товару протягом терміну дії договору (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору покупець здійснює 100% попередню оплату товару.

Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі виставленого продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.4 договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.5 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 160527,75грн., що підтверджується накладною №002-2259 від 18.08.2012р. на суму 80263,75грн., №002-2379 від 27.08.2012р. на суму 80263,75грн., долученими до матеріалів справи (а.с. 19, 21).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав лише частково, заборгованість у сумі 80983,75 грн. залишилась непогашеною.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦКУ якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

14.11.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати боргу в сумі 80983,75грн. (а.с.24), яка залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 80983,75грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 4625,92грн. - пені та 9251,84грн. - 30% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 80983,75грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки покупцем строків розрахунків, зазначених у додаткових угодах, а також невиконанні умов пункту 2.2.2., 2.2. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки (п.5.2 договору №568/07 від 14.07.2011р.).

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, розмір пені складає 4625,92грн., розмір 30% річних - 9251,84грн. за період з 29.08.11р. по 14.01.2013р. (а.с.3).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, обґрунтованим періодом для нарахування пені та 30% річних суд вважає період з 22.11.2012р. (7 днів після направлення претензії) по 14.01.2013р. (кінцева дата, визначена позивачем).

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 1793,54грн. за період з 22.11.2012р. по 14.01.2013р. на суму заборгованості 80983,75грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2832,38грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 30% річних (а.с.3), зважаючи на встановлені судом обставини по справі стосовно періоду нарахування штрафних санкцій, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 30% річних в сумі 3587,07грн. за період з 22.11.2012р. по 14.01.2013р. на суму заборгованості 80983,75грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 5664,77грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 80983,75грн. - основного боргу, 1793,54грн. - пені та 3587,07грн. - 30% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малодивлинський гранкар'єр" (11301, Житомирська область, смт. Лугини, вул. Карла Маркса, 18, код 32686493)

- на користь Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Леніна, 216-А, код 32285225) - 86364,36грн., з яких: 80983,75грн. - основний борг, 1793,54грн. - пеня та 3587,07грн. - 30% річних, а також 1727,30 грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06 лютого 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)