Рішення № 29100626, 05.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" лютого 2013 р. Справа № 6/5007/1430/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Федєчкін О.А. - довіреність від 20.09.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Національного банку України (м. Київ)

до Державного комунального підприємства "Малинміськводоканал" (м. Малин Житомирська область)

про стягнення 869814,05 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 869814,05грн. заборгованості за неналежне виконання договору №1-И на приймання і очищення стічних вод, з яких: 841523,51грн. - основного боргу, 11673,10грн. - пені та 16617,44грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, явку свого представника не забезпечив, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду в матеріалах справи, а факт належного повідомлення відповідача підтверджується поштовим повідомленням від 29.01.13р. (а.с.83).

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 20 жовтня 1997р. між Національним банком України (Фабрика/Позивач) та Державним комунальним підприємством "Малинміськводоканал" (Абонент/Відповідач) укладено договір на приймання і очищення стічних вод, за умовами якого фабрика зобов'язалась забезпечити приймання і очищення міських, промислових стічних вод відповідача на очисних спорудах, що підпорядковуються фабриці, а абонент у свою чергу бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у прийманні та очищенні міських, промислових стічних вод (п.1.1; п.1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору розрахунки за приймання та очищення стічних вод проводяться згідно тарифів і обсягів теплоенергоресурсів по калькуляції (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору, та оплачується абонентом на протязі 5-ти робочих днів з дня її одержання. В разі підвищення цін на хімікати, електроенергію, підвищення заробітної плати та інших витрат, ціна за очистку стічних вод буде замінена в сторону підвищення з послідуючим оформленням нового протоколу погодження цін.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги по прийманню і очищенню міських, промислових стічних вод за період з 01.10.2011р. по червень 2012р. включно з врахуванням взаємозаліку (послуги за надання питної води згідно договору №69ф від 08.10.2007р.) на загальну суму 841523,51грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с.42-50) та виставленими до оплати рахунками-фактурами (а.с.51-59).

Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за надані послуги, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 841523,51грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 11673,10грн. - пені та 16617,44грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 841523,51грн. заборгованості за надані послуги з приймання і очищення стічних вод обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.4.1 договору у разі прострочки оплати (10 робочих днів з дня одержання платіжної вимоги-доручення) абонент сплачує фабриці пеню в розмірі 0,2% від суми вказаної в платіжній вимозі-дорученні за кожен день прострочки, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.10), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 11673,10грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних (а.с.11), господарський суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 841523,51рн. - основного боргу, 11673,10грн. - пені та 16617,44грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Малинміськводоканал" (11600, м. Малин, вул. Українських повстанців, 25, код 20421519)

- на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код 00032106) - 869814,05грн., з яких: 841523,51грн. - основний борг, 11673,10грн. - пеня, 16617,44грн. - 3% річних, а також 17396,29грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06 лютого 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)