Постанова № 2909711, 03.06.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а – 604/08 (22а-2541/07)                                                                                                    Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 36                                                                                                        інстанції –  Татарчук В. О.

                                                                                                                                                   ( А 27/239-07)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            03 червня 2008 року                                                                             м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді –  Туркіної Л.П.(доповідач),

суддів              – Коршуна А.О., Юхименко О.В.,

при секретарі –  Піцик Р. В.,

за участі представників сторін:

позивача -  Хотинець Ю. М. (довіреність № 1084 від 06.07.2007 р. )

відповідача – Васюта А. Л. (довіреність № 13321/10/08-10/2/08 від 21.04.2008 р. ),

Черноколенко О. В. (довіреність № 1980/10/08-10/1-09 від 22.01.2008 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

            на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 р.

по справі№ А 27/239-07

            за позовом: ЗАТ з іноземними інвестиціями «Дніпропетровській олійноекстракційний завод», м. Дніпропетровськ

            до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

            про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», м. Дніпропетровськ звернулося з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області, у якій просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішенняСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі СДПІ по роботі з ВПП) № 0002518822/0/28973 від 20.11.2006 р., № 0002518822/1/869 від 16.01.2007 р., № 0002518822/2/5496 від 21.02.2007 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковий звітний період серпень 2006 р. на суму 317789 грн.

           По суті позову ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», м. Дніпропетровськ зазначило, що спір між сторонами виник щодо завищення товариством бюджетного відшкодування у серпні 2006 р. на суму 317789 грн., оскільки відповідні суми були сплачені у складі вартості послуг за дистриб’юторськими угодами і вказані послуги були придбані для використання їх результатів в господарській діяльності позивача з метою отримання доходу.

           Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 по справі № А27/239-07 позов задоволено. Визнано недійснимиподаткові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП № 0002518822/0/28973 від 20.11.2006 р., № 0002518822/1/869 від 16.01.2007 р., № 0002518822/2/5496 від 21.02.2007 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», м. Дніпропетровськ 3 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова суду обґрунтована тим, що на підставі акту від 16.11.2006 № 453-08-03/2-00374385 «Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», м. Дніпропетровськ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за період липень, серпень 2006 р.» відповідачем видані податкові повідомлення-рішення № 0002518822/0/28973 від 20.11.2006 р., № 0002518822/1/869 від 16.01.2007 р., № 0002518822/2/5496 від 21.02.2007 р., якими визначено суму завищення товариством бюджетного відшкодування за серпень 2006 р. в розмірі 317 789 грн. 00 коп. Однак, аналіз чинного законодавства та матеріали справи свідчать про правомірність включення позивачем до податкового кредиту липня 2006 р. суми 317789, 00 грн., що сплачена товариством постачальникам за результатами виконання дистриб’юторських угод. Підставою для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень є і порушення з боку відповідача порядку проведення відповідних перевірок.

            Не погодившись із зазначеною постановою, СДПІ по роботі з ВПП звернулася до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною  скаргою з вимогами про прийняття апеляційної скарги до розгляду, скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 по справі № А27/239-07, прийняття нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог та розгляду апеляційної скарги за участю апелянта. 

            У своїй апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВППзазначає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 р. винесена з порушенням норм матеріального права, а саме п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». 

            Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарі (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду, складається із сум податків, нарахованих (сплачених) податником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В зв’язку з тим, що основним видом діяльності позивача є випуск соняшникової олії та супутньої продукції, і позивач не здійснює роздрібну торгівлю, витрати з передпродажної підготовки товару, які проводить дистриб’ютор, не можуть бути віднесені до господарської діяльності олійноекстракційного заводу.

Таким чином, в порушення п. п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем у липні 2006 р. завищена сума податкового кредиту на суму ПДВ 317789, 00 грн., сплачену у складі ціни за послуги передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі.

            ТакожСДПІ по роботі з ВПП зазначає, що п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено право податкового органу на проведення перевірки, що і було здійснено відповідачем.    

            Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач просить залишити її без  задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 - без змін, ґрунтуючи  свої доводи на наступному.

            Господарська діяльність позивача не закінчується із фактом передачі продукції дистриб’ютору, оскільки як вбачається із положень дистриб’юторської угоди позивач має свою пряму зацікавленість щодо умов реалізації продукції протягом усього «ланцюгу продаж» від позивача до кінцевого споживача (зокрема така зацікавленість забезпечується тим, що дистриб’ютор може купити продукцію лише за умови взяття на себе зустрічних зобов’язань по наданню позивачу послуг, направлених на забезпечення належного рівня реалізації продукції в роздрібній мережі, а також зацікавленість позивача щодо умов реалізації продукції забезпечується обмеженням прав дистриб’ютора по реалізації продукції, зокрема, щодо території та кола покупців-роздрібних точок). Отже, помилковим є твердження відповідача, що після продажу дистриб’ютору продукції позивач вже не має ніякого відношення до такої продукції.

            Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП і прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськпідлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 16.11.2006 на підставі акту № 453-08-03/2-00374385 «Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за період липень, серпень 2006 р.» відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення 0002518822/0/28973 від 20.11.2006 р., № 0002518822/1/869 від 16.01.2007 р., № 0002518822/2/5496 від 21.02.2007 р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 р. в розмірі 317789, 00 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», м. Дніпропетровськ завищено податковий кредит у липні 2006 р. на суму ПДВ в розмірі 317789, 00 грн., сплаченого у складі ціни за послуги з дотримання та інтенсифікації товару, перепродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі, які здійснені за межами господарської діяльності позивача.

Перевіркою встановлений факт відсутності у позивача документів, підтверджуючих факт роздрібної торгівлі готовою продукцією, але до складу валових витрат і податкового кредиту по податку на додану вартість включені суми витрат на послуги передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі.

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0002518822/0/28973 від 20.11.2006 р., № 0002518822/1/869 від 16.01.2007 р., № 0002518822/2/5496 від 21.02.2007 р.є такими, що відповідають чинному законодавству та є обґрунтованими, виходячи з наступного. 

Позивач є виробником соняшникової рафінованої олії ТМ «Олейна», ТМ «Золота Краплинка».

Реалізацію готової продукції Позивач здійснює на території країни через  мережу дистриб’юторів. Відповідно до дистриб’юторської угоди – подавець (позивач) продає та поставляє дистриб’ютору продукцію на основі прийняття замовлень дистриб’ютора до виконання, що надаються продавцеві на умовах базису поставки  Інкотермс 2000 СРТ склад дистриб’ютора.

Відповідно до дистриб’юторських угод, послугами передпродажної підготовки, вартість яких відшкодовував позивач, є:

· просування товару на ринку шляхом продажу у роздрібні торгівельні точки;

· розвезення товару по роздрібним точкам на їх замовлення транспортом дистриб’ютора;

· забезпечення стандартів розміщення продукції в роздрібних торгівельних точках та інше.

Однак, реалізація товару від дистриб’ютора в торгівельну мережу здійснюється  на підставі угод, укладених дистриб’ютором з третіми особами. У позивача відсутні документи, які підтверджують факт роздрібної торгівлі готовою продукцією, але до складу валових витрат і податкового кредиту по податку на додану вартість включені суми по послугам передпродажної  підготовки в мережі роздрібної торгівлі.

В законі відсутнє визначення дистриб’юторської угоди, а тому з аналізу договору та законодавчих норм, слід зазначити, що дистриб’ютор є фактично покупцем ( п.п. 3.1, 3.4, 4.1, 5.1 – 5.9 договорів). Правове становище продавця та покупця після отримання покупцем від продавця у власність готової продукції слід визначати згідно діючих норм як цивільного, так і податкового законодавства.

Згідно цивільного законодавства право власності на товар переходить від позивача до дистриб’ютора, який стає власником товару. Подальші дії з товаром дистриб’ютор вчиняє на власний розсуд з метою отримання прибутку. Однак, позивач стимулює його діяльність, надаючи йому грошові кошти у разі понесення певних витрат.

Витрати, пов’язані з реалізацією товару дистриб’ютора іншим покупцям, є господарською діяльністю дистриб’ютора і відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є його витратами

З точки зору податкового законодавства укладені позивачем дистриб’юторські договори складаються для позивача, з двох окремих операцій, а саме: поставки товарів та надання безповоротної фінансової допомоги.

Посилання позивача на зацікавленість в рівні реалізації продукції, яка вже стала власністю дистриб’ютора, не приймається колегією суддів до уваги, т. я. мотиви, з яких надається безповоротна фінансова допомога не мають значення для її податкового обліку.

Отже, відповідно до вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем у липні 2006 р. завищена сума податкового кредиту на суму ПДВ 317789, 00 грн., сплачену у складі ціни за послуги передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі.

Таким чином, відповідно до вимог п. п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу обґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 317789 грн. 00 коп. А висновки суду першої інстанції щодо неправомірності такого зменшення є безпідставними.

Висновки суду щодо неправомірності проведеної перевірки, не приймаються колегією суддів до уваги, як такі, що суперечать п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка визначає додаткові права податкової за наявності від’ємного значення з ПДВ, що становить більше 100000, 00 грн. .

Таким чином, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового є невідповідність висновків суду обставинам справи або порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, питання.

Виходячи з викладеного, постанову суду першої інстанції слід скасувати. У задоволенні позову відмовити.

       Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202,  205, 207  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія  суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2007 р. скасувати.

У задоволенні позову відмовити.  

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постановаможе бути оскарженавідповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі  28.07.2008 р.

Головуючий суддя:                                                                           Л.П. Туркіна

Судді:                                                                                      А.О. Коршун 

                                                                                                            О. В. Юхименко