Ухвала суду № 2909713, 17.06.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

           ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     Справа  № 22а-634/08 (22а-2585/07)                                                                                                                                                 Головуючий суддя у 1 -ій

      Категорія статобліку – 35                                                                                                                                                           інстанції – Кеся Н.Б.                    

                                                                                                                                                                   № А37/194-07

        У Х В А Л А        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

             17 червня 2008 року                                                                                                 м. Дніпропетровськ

             Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді   - Туркіної Л. П. суддів       - Коршуна А. О., Проценко О. А. при секретарі – Гулій О.Г.              За участі представників сторін:

позивача – не прибув

відповідача  – Обертович М.Г., Гармаш Л.М., Палій О.В.

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ та товариства з обмеженою відповідальністю «Делфі-Н», м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року

у справі№ А37/194-07

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Делфі-Н», м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про визнання протиправними, не врученими, скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2006 р. № 0008532302/0,-

ВСТАНОВИЛА:

             Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту ДПІ у Ленінському районі), у якому просив: визнати  протиправними, не врученими та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008532302/0, № 0008542302/0 від 23.11.2006 р., № 0008532302/1, № 0008542302/1 від 18.12.2006 р., № 0008532302/2, №0008542302/2 від 03.03.2007 р., № 0008532302/3, № 0008542302/3 від 04.05.2007 р., визнати податкові зобов’язання з цих рішень неузгодженими, а податковий борг відсутнім.

                Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. позов ТОВ «Делфі-Н» задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.03.2007 р. № 0008542302/2 та від 04.05.2007 р. № 0008542302/3, в решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано наступним.

Податкові повідомлення-рішення від 03.03.2007 р. №0008542302/2 та від 04.05.2007 р. №0008542302/3, якими позивачу нараховано податок на додану вартість, підлягають скасуванню, оскільки виключення спірної суми ПДВ з податкового кредиту за квітень 2006року та донарахування ПДВ за цей період в сумі 1516667,00 грн. відповідачем не відповідає нормам п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».Матеріали справи свідчать про те, що сума ПДВ в розмірі 1516666,66 грн. включена до податкового кредиту у квітні 2006 року по договору від 03.04.2006 року №0304-6 з TOB«Меганова» за фактом передоплати за товар, тобто за першою подією. За фактом отримання товару, що є першою подією за договором №03040-6, позивач також правомірно скористався правом на податковий кредит на суму 913257,3 грн.

              Донарахування відповідачем податку на прибуток здійснено відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» тому є обґрунтованим, оскільки на кінець ІІ кварталу 2006 року факт оплати за договором № 0304-6-1 сторонами був анульований, тому позивач повинен був здійснити перерахунок валових витрат у ІІ кварталі 2006 року, що ним зроблено не було.

Позовні вимоги щодо податкових повідомлень-рішень від 23.11.2006 р. №0008542302/0, від 18.12.2006 р. №0008542302/1, не підлягають задоволенню, оскільки за приписами п.п. 6.4.3 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» вони вважаються відкликаними, за результатами адміністративного апеляційного узгодження.

Позовні вимоги про визнання  податкових повідомлень-рішень не врученими не підлягають   задоволенню, оскільки факт звернення позивача до суду спростовує це твердження. Також не   підлягають 

задоволенню   позовні   вимоги  про  визнання неузгодженими податкових зобов'язань позивача за спірними рішеннями та визнання податкового боргу відсутнім, оскільки відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним  рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття  відповідного рішення. Спір щодо цього питання між сторонами відсутній, позивач не довів наявність обставин, які свідчать про пред’явлення йому з боку відповідача вимог сплатити податковий борг за спірними рішеннями.

                Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, у яких, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду та прийняти нове.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а. відповідач – у задоволенні позову відмовити.

Позивач у своїй апеляційній скарзі вказує наступне.

Суд помилково зробив висновок, що у червні 2006 року сторонами по договорам було узгоджено погашення заборгованості позивача за отриманий товар за рахунок передоплати. Таке узгодження було проведено у квітні 2006 року, що підтверджується листами TOB,Делфі - Н" на адресу TOB„Меганова" № 26/01 від 26.04.2006 року, № 27/06 від 27.06.2006 року, № 25/01 від 25.04.2006 року, листами TOB„Меганова" № 25-04/1 від 25.04.2006 року, № 26-04/1 від 26.04.2006 року.

 Позивач зазначає, що відповідно до позовних вимог по податку на прибуток, суд невірно застосував п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого позивач не повинен був робити перерахунок валових витрат у ІІ кварталі 2006 р.

Позивач, відповідно до п. 5.1 ст. 5 названого закону, правомірно відніс до валових витрат передоплату (3100 000,00 грн.) по договору № 0304-6-1 від 03.04.06 р. в сумі 7853333,00 грн. та отримання товару (на 9101 534, 52 грн.) по договору № 0304-6 від 03.04.2006 р. в сумі 7 584 612, 00 грн. згідно з п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону.

Відповідно довимог щодо визнання податкових повідомлень - рішень не врученими, суд не звернув увагу на те, що ці повідомлення-рішення вручені не службовій особі платника, а взагалі не його працівнику.

            Відповідач у апеляційній скарзі зазначає наступне.

            Податковою інспекцією встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у декларації за квітень 2006 р. двічі включена сума податку у розмірі 1516666,66 грн. по одній угоді № 0304-6 від 03.04.2006 р. по оплаті за отриманий товар, тому податкова інспекція не згодна з висновком суду щодо необґрунтованості виключення спірної суми ПДВ з податкового кредиту за квітень 2006 р. та донарахування ПДВ за цей період в сумі 1516667 грн.

            У січні 2008 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 37/194-07 у зв’язку з тим, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2008 р. № 1088012 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особиТОВ «Делфі-Н» у зв’язку з визнанням її банкрутом.

            Представник позивача до суду не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

            У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи клопотання про закриття провадження у справі та пояснили, що від апеляційної скарги податкова інспекція не відмовляється.

            Отже, клопотання про закриття провадження у справі від 24.01.2008 р. повинно розглядатися судом не як зміна апеляційної скарги, а як клопотання заявлене під час розгляду справи.

            Заслухавши представників відповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга податкової інспекції не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі акту перевірки від 17.11.2006 року № 1995/23-1-34230031/ДСК TOB «Делфі-Н» з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 22.02.2006 року по 30.06.2006 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2006 р. №0008532302/0, якимнараховано податок на прибуток в сумі 1895833,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 1327083,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 23.11.2006 р. №0008542302/0, яким нараховано податок на додану вартість в сумі 2116667,00 грн., застосовані штрафні санкції на суму 1008334,00 грн.

              За результатами апеляційного розгляду скарг позивача на вказані повідомлення-рішення відповідачем прийняті наступні повідомлення-рішення:

- 18.12.2006 р №0008532302/1, яким нараховано податок на прибуток -1895833,00 грн. та штрафні санкції -1327083,00 грн., №0008542302/1, яким нараховано податок на додану вартість - 2016667,00 грн. та штрафні санкції - 1008334,00 грн.;

- 03.03.2007 р. №0008532302/2, яким нараховано податок на прибуток - 1895833,00 грн. та штрафні санкції - 1327083,00 грн., №0008542302/2 яким нараховано податок на додану вартість - 1516667 ,00 грн. та штрафні санкції - 758334,00грн.;

- 04.052007 р. №0008532302/3, яким нараховано податок на прибуток - 1895833,00 грн. та застосовані штрафні санкції - 1327083,00 грн., №0008542302/3, яким нараховано податок на додану вартість -1516667,00 грн. та застосовані штрафні санкції - 758334,00 грн.

   Як свідчать матеріали справи, визначення податкових зобов’язань було здійснено, виходячи з наступного: згідно договорів від 03.04.2006 р. № 0304-06 та № 0304-6-1, за якими позивач виступає покупцем товару, передбачено умови поставки товару та оплати. Додатковою угодою до договору № 03040-6-1 сторони узгодили можливість передоплати. Згідно з банківськими виписками позивачем у квітні 2006 року була зроблена передоплата на користь TOB «Меганова» на суму 9100000 грн. В призначенні платежів вказано договір від 03.04.2006 р. № 0304-6-1. За фактом оплати позивачем віднесено до валових витрат 7583333,00 грн., а також на підставіподаткових накладних включено до податкового кредиту квітня 2006року 500255,75 грн., 500000,00 грн., 516410,91грн.

По договору № 0304-6 від 03.04.2006 року товариством у квітні 2006 року отримано від TOB«Меганова» товар на загальну суму 9101534,52грн., що було задокументовано витратними та податковиминакладними. За фактом отримання товару позивач відніс до валових витрат 7584612 грн. та включив до податкового кредиту квітня 2006 49866,0грн., 444027,32грн., 144066,66грн., 275297,32грн.

У червні 2006 року сторонами по зазначеним договорам було узгоджено погашення заборгованості позивача за отриманий товар за рахунок передоплати, що підтверджується листами TOB «Делфі – Н» на адресу TOB «Меганова» № 26/01 від 26.04.2006 р., № 27/06 від 27.06.2006 р., № 25/01 від 25.04.2006р.,листами TOB «Меганова» № 25-04/1 від 25.04.2006 р., № 26-04/1 від 26.04.2006 року.

Відповідно до договору, цивільного та господарського законодавства, вказані вище дії не забороняються.

Відповідач вважає, що підприємством, в порушення п. 5.1 ст. 5, п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування підприємств» та п.п 7.2.3, п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно у II кварталі 2006 року завищено валові витрати на придбання товарів у сумі 7583333 грн., що призвело до заниження суми нарахованого податку на прибуток у розмірі 1895833 грн., а також двічі у квітні 2006 року віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 1516666,66 грн. по оплаті та по факту отримання товару.

З таким висновком податкової інспекції не можна погодитись, оскільки матеріали справи свідчать про те, що сума ПДВ в розмірі 1516666,66 грн. включена до податкового кредиту у квітні 2006 року по договору від 03.04.2006 р. №0304-6-1зTOB«Меганова» за фактом передоплати за товар, тобто за першою подією, що відповідає вимогам п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За фактом отримання товару, що є першою подією за договором №03040-6, позивач також правомірно включив до складу податкового кредиту суму 1516667, 00 грн. за отриманий товар, оскільки відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів. Отже, суми включались до податкового кредиту за різними угодами.

Щодо зміни призначення передоплати в рахунок оплати за вже отриманий товар дії TOB «Делфі-Н» та TOB «Меганова» відбулися в червні місяці 2006 року, тобто в інший податковий період, з яким спірне нарахування ПДВ не пов'язано.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень - рішень  від 03.03.2007 р. №0008542302/2  та від  04.05.2007р. №0008542302/3, якими позивачеві нараховано податок на додану вартість на суму 1516667,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 758334,00грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду про визнання позовних вимог необґрунтованими в частині донарахування податку на прибуток, оскільки відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач повинен був здійснити перерахунок валових витрат у ІІ кварталі 2006 року, що ним зроблено не було. Наведене призвело до того, що в податковому обліку позивача вартість одного й того ж товару було відображено двічі. Таким чином відповідач правомірно донарахував податок на прибуток за цей період.

Наявність порушень позивачем норм п.5.1 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач не довів.

      Крім того, матеріалами справи підтверджується правильність розрахунку відповідачем штрафних санкцій з податку на прибуток на підставі п.п 17.1.3 та п.п17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

             Відповідно до п.п 6.4.3 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» позовні вимоги щодо податкових повідомлень-рішень від 23.11.2006 р. № 0008542302/0, від 18.12.200 6р. № 0008542302/1, не задоволено обґрунтовано, оскільки вони вважаються відкликаними, так як сума донарахувань з ПДВ в ході апеляційного узгодження зменшена.

             Колегія суддів також погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо вимог про визнання податкових повідомлень-рішень неврученими, а податкових зобов’язань – неузгодженими, так як рішення суду в цій частині відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить діючому законодавству.  

             На підставі викладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

            Відповідно до ст. 59 ГК України  суб'єкт господарювання ліквідується у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

 Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

            Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

           Як вбачається із доказів наданих податковою інспекцією та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2008 р. № 1088012, здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Делфі-Н» у зв’язку з визнанням її банкрутом.

           Згідно ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

            На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга податкової інспекції не може бути задоволена, однак клопотання відповідача про закриття провадження у справі є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом.

Керуючись ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

     Визнати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007 р. нечинною.

     Провадження у справі № А37/194-07 закрити.  

     Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

     Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

       Ухвалу оформлено відповідно до ст. 160 КАС України 18.07.2008 р.

              Головуючий суддя:                                                                               Л.П. Туркіна

              Судді:                                                                                                       А.О. Коршун

                                                                                                                                О.А. Проценко