Рішення № 29096342, 05.02.2013, Апеляційний суд Полтавської області

копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-788/2012 Номер провадження 22-ц/786/672/2013 Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І.І. Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.

при секретарі -Філоненко О.В.,

за участю: представника позивача - Шуран Л.І.

відповідача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційою скаргою Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2012 року

по справі за позовом Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що між ними була укладена типова угода про підготовку фахівців з вищою освітою, за умовами якої після закінчення навчання та отримання диплома магістра відповідач зобов'язується прибути за направленням на місце працевлаштування і відпрацювати не менше трьох років, а в разі відмови - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання. Після закінчення навчання відповідач була направлена на працевлаштування до ВАТ «Галещинький машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання», проте зобов'язання не виконала, у зв»язку з чим прохали стягнути з останньої кошти за навчання з урахуванням суми інфляції та 3 відсотків річних у сумі 12443,25 грн., а також 223,60грн. судового збору.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних відмовлено.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, представник якого в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 12443,25 грн., у т.ч.: 10982,51грн. фактичних витрат на навчання, 1131,26грн. інфляційних та 329,48грн.-3% річних за прострочення сплати боргу.

Вважають, що відповідач повинна була після закінчення навчання прибути за місцем направлення до ВАТ «Галещинський машинобудівний завод» для працевлаштування та відпрацювати не менше трьох років. Проте відмовилася від працевлаштування на вказаному підприємстві, чим порушила взяте на себе зобов»язання.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала та прохала її задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу прохала відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст.307; п.1, п.3, п.4 ч.1ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, між Кременчуцьким державним політехнічним університетом імені Михайла Остроградського, правонаступником якого є Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського (а.с.5,6) та ОСОБА_2 01.09.2009 року укладена Типова угода № 1040-МБФ про підготовку фахівців з вищою освітою (далі - Типова угода), відповідно до умов якої остання зобов'язувалася після закінчення вищого навчального закладу прибути до місця направлення у державний сектор народного господарства і відпрацювати не менше трьох років, а в разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с.7).

Наказом ректора університету №04-4 від 05.08.2009 року ОСОБА_2 була зарахована на 5 курс за спеціальністю «Обладнання для обробки металів тиском» (а.с.8).

Згідно наказу №608-3 від 23.06.2010 року ОСОБА_2 була відрахована з вищого навчального закладу у зв»язку із закінченням навчання (а.с.9).

За повідомленням ВАТ «Галещина, машзавод» від 13.04.2010 року ОСОБА_2 призначена на посаду інженера-технолога (а.с.10).

Згідно розрахунку фактичних витрат на навчання магістра 2010 року випуску ОСОБА_2 вартість навчання становить 10982,51 грн. (а.с.11).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 надавалося направлення на роботу у ВАТ «Галещинський машинобудівний завод», оскільки довідка про працевлаштування останньої видана 13.04.2010 року до закінчення навчання і не є частиною бланку про направлення на роботу після закінчення навчання, та з тих підстав, що підприємство має колективну, а не державну форму власності.

Проте з таким висновком місцевого суду не можна погодитися з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та вбачається з умов Типової угоди, що між сторонами виникло зобов'язання щодо отримання вищої освіти, відповідно до якого навчальний заклад зобов'язувався забезпечити якісну теоретичну та практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами, а студент зобов'язувався оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою фахівця за напрямом підготовки, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови їхати за призначенням студент повинен відшкодувати до державного бюджету вартість навчання у встановленому порядку.

Досягнення сторонами домовленості із зазначених питань підтверджується підписаною ними типовою угодою, яка відповідачем у встановленому порядку не оспорювалася.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статею 11 цього Кодексу Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст.509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок працевлаштування після закінчення навчання за державним замовленням також закріплено в ряді нормативно-правових актів, зокрема статтями 4, 56 ЗУ «Про освіту», Указом Президента України від 23.01.1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затверджених Постановою КМУ № 992 від 22.08.1996 року.

Так, у відповідності до ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов»язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку осіб, що беруть участь у справі доводять спростування пред'явлених вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 до виконання обов»язків інженера-технолога ВАТ «Галещина, машзавод» після закінчення ВНЗ не приступила.

Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_2 з 01.07.2010 року по 31.05.2011 року працювала на посаді продавця продовольчих товарів у супермаркеті «Billa», з 07.06.2011 року по 01.02.2012 року - інженером-технологом на Кременчуцькому колісному заводі (а.с.19).

Згідно довідки від 11.07.2012 року з 02.02.2012 року по даний час працює у Приватному акціонерному товаристві «Обод» на посаді інженера-технлога (а.с.18).

Таким чином, ОСОБА_2 порушила взяте на себе відповідно до типової угоди зобов'язання щодо відпрацювання за направленням не менше трьох років, а тому позовні вимоги про стягнення з неї вартості навчання у сумі 10982,51 грн. заявлені позивачем правомірно, є обґрунтованими, доведеними та не спростовуються наявними у справі доказами.

Разом із цим позовні вимоги про стягнення суми інфляції та 3% річних за прострочення сплати боргу не є на думку колегії суддів обґрунтованими з наступних підстав.

Стаття 625 ЦК України регулює правовідносини, які виникли з грошових зобов'язань, у той час, як між сторонами існували договірні відносини щодо здобуття вищої освіти.

Відшкодування вартості навчання передбачається як наслідок невиконання студентом вимоги щодо відпрацювання протягом трьох років за місцем роботи за направленням, а тому не може розцінюватись як укладення між сторонами грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неповно з»ясував обставини, які мають значення для справи, тому висновки суду не можна визнати такими, що відповідають обставинам справи.

За таких обставин, рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України, є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача витрат на навчання у сумі 10982,51 грн.

У відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Документальне підтвердження у матеріалах справи знайшли сплата позивачем судового збору за подачу позову на суму 223,60грн. (а.с.1).

У відповідності до п.1.1. ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру визначено ставку судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3-х розмірів мінімальної заробітної плати, що становить у даному випадку 214,60 грн.

Оскільки ціна позову склала 12443,25грн., з ОСОБА_2 належить стягнути 189,41 грн. судового збору (10982,51 грн. х 100% / 12443,25 грн. = 88,26% від ціни позову: 214,60 грн. х 88,26% /100%).

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, - задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2012 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер не відомий, на користь Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського (розрахунковий рахунок № 35227003000283 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 05385631, - 10982,51 грн. (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні 51 коп.) витрат на вартість навчання.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського 189,41 грн. (сто вісімдесят дев»ять гривень 41 копійка) судових витрат.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун