Постанова № 29090774, 04.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа № 5019/1780/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.12 р. у справі № 5019/1780/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Костопількомуненергія"

про стягнення в сумі 17 431 грн. 39 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Бережка С.І.;

відповідача - Харченко Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до комунального підприємства "Костопількомуненергія" про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 року (суддя Гудзенко Я.О.) вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з комунального підприємства "Костопількомуненергія" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2433,79 грн. пені, 8915,14 грн. 7% штрафу, 671,36 грн. 3% річних, 545,82 грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на виконання умов договору № 14/2584/11 від 30.09.2011 року, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 361941,63 грн., натомість останній свої зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ розрахувався 29.12.2011 року, тобто із простроченням оплати більше ніж на 30 днів.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та зважаючи на погашення суми основного боргу у повному обсязі, суд зменшив на 30 % розміри застосованих позивачем штрафу - до 8915,13 грн. та пені - до 2433,78 грн. Також, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, перевірив правильність нарахування 3 % річних та стягнув з відповідача 545,82 грн. інфляційні нарахування та 671,36 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 року в частині відмови в стягненні пені в сумі 1043,05 грн., інфляційних витрат у сумі 1,46 грн., 7 % штрафу у сумі 3820,77 грн., 804,75 грн. судового збору скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт зокрема зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, оцінити причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зокрема зазначає, що внаслідок несвоєчасної сплати коштів КП "Костопількомуненергія" не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин та повністю погасило заборгованість по договору від 30.09.2011 року. Також вказав, що КП "Костопількомуненергія" знаходиться у тяжкому фінансовому стані, в підтвердження чого надав звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року, договір № 166/517 про організацію взаєморозрахунків, протокол засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу від 9 серпня 2012 року №17/12, протокол засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу від 28 листопада 2012 року № 49/12.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Колегією суддів встановлено, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції від 05.12.2012 року в частині зменшення розміру пені, штрафу та інфляційних втрат, однак враховуючи приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Костопількомуненергія" (покупець) уклали договір № 14/2460/11 на купівлю - продаж природного газу, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (далі - договір, а.с. 8-13).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 1610 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: жовтень 2011 року - 90 тис.куб.м., листопад 2011 року - 150 тис.куб.м., грудень 2011 року - 250 тис.куб.м., січень 2012 року - 250 тис.куб.м., лютий 2012 року - 200 тис.куб.м., березень 2012 року - 150 тис.куб.м., квітень 2012 року - 60 тис.куб.м., жовтень 2012 року - 60 тис.куб.м., листопад 2012 року - 150 тис.куб.м., грудень 2012 року - 250 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За змістом п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткам покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4042,76 грн..

Додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 року (а.с. 14), № 2 від 11.10.2011 року (а.с. 15), № 3 від 01.08.2012 року (а.с. 16) сторони погодили ціну газу та тариф на його транспортування.

Відповідно до п. 11.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Апеляційним судом встановлено, що у період з 11 по 31 жовтня 2011 року позивач поставив відповідачу природний газ в кількості 94,938 тис.куб.м на загальну суму 361941,63 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року (а.с. 17). Даний акт є достатнім і належним доказом передачі газу, оскільки передбачений умовами п. 3.4, 3.5 договору.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Поряд з тим, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав із простроченням, внаслідок чого виник даний спір.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Колегія суду наголошує на тому, що ч. 2 ст. 231 ГК України, передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

У зв'язку з вищенаведеним, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання на підставі п. 7.2 договору здійснено нарахування 3476,83 грн. пені за період з 15.11.2011 року по 29.12.2011 року на суму боргу в розмірі 181941,63 грн. та 7% штрафу у розмірі 12735,91 грн.

Колегією суддів встановлено, що розрахунки штрафу та пені є арифметично вірними та проведеними у відповідності до положень п. 7.2 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому, позивачем дотримано вимоги ч. 6 ст.232 ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій.

У той же час, розглядаючи вимогу в частині стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції скористався своїм правом наданим ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України та зменшив їх розмір на 30 %.

Поряд з тим, у апеляційній скарзі НАК "Нафтогаз України" як на підставу скасування рішення місцевого господарського суду від 05.12.2012 року в частині зменшення пені та штрафу посилається на те, що суд не обґрунтував винятковості даного випадку виходячи з інтересів сторін.

Колегія суддів відхиляє вказані твердження апелянта, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається, апелянтом не надано належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків НАК "Нафтогаз України". У той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, а саме звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 р., з якого вбачається, що у звітному періоді його збитки становлять 1290000 грн., договір № 166/517 про організацію взаєморозрахунків, протокол засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу від 9 серпня 2012 року №17/12, яким вирішено узгодити заборгованість за 2011 та І півріччя 2012 року з різниці в тарифах в обсязі 1406227,00 грн., протокол засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу від 28 листопада 2012 року № 49/12, яким вирішено узгодити заборгованість за 2011 рік та 10 місяців 2012 року з різниці в тарифах в обсязі 1709586, 61 грн..

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про винятковість вказаних обставин та про наявність підстав для зменшення на 30 % розміру пені - до 2433,79 грн. та штрафу - до 8915,14 грн..

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 547,28 грн. та 3% річних в сумі 671,36 грн., колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Щодо перерахунку судом першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується, що при розрахунку, позивачем були здійснені арифметичні помилки та за період з 15.11.2011 року по 29.12.2011 року розмір 3 % річних становить 672,93 грн. та за період з листопада 2011 року по січень 2012 року розмір інфляційних втрат становить 545,82 грн.

Проте, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та те, що клопотання заінтересованої особи про вихід за межі позовних вимог подано не було, отже висновок суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 671,36 грн. правомірний та обґрунтований.

Крім того, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про порушення ст. 49 ГПК України в частині розподілу судових витрат, оскільки судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в повному обсязі, що також узгоджується із правовою позицією ВГСУ, викладеній в абз. 4 п. 3.17.4 Постанови № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012 р. у справі № 5019/1780/12 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.