Постанова № 29089757, 01.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 лютого 2013 року 14 год. 15 хв. № 2а-16075/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "Бурда-Україна" до Київської регіональної митниці про визнання недійсним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 листопада 2012 року надійшов позов дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "Бурда-Україна" (також далі за текстом - позивач) до Київської регіональної митниці (також далі за текстом - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 13 серпня 2012 року № 192 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно визначив позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у загальному розмірі 891687,93 грн.

Ухвалою суду від 26 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 10 грудня 2012 року позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю. У судові засідання 18 грудня 2012 року та 22 січня 2013 року представник відповідача не прибула, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач та його представник повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 22 січня 2013 року, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

До суду 01 лютого 2013 року надійшли письмові заперечення представника відповідача проти позову, які судом долучені до матеріалів справи для розгляду та врахування при прийнятті судового рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, на підставі листа Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 27 січня 2012 року № 17/9/42-522, проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 16 липня 2012 року № 4/12/100000000/24740397 позапланової документальної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період із 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки).

На підставі акту перевірки, 13 серпня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 745655,01 грн. за основним платежем та у розмірі 146032,92 грн. за штрафними санкціями.

За результатами розгляду заперечень та скарги в адміністративному (досудовому) порядку, акт перевірки та оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представника щодо наявності підстав для визнання недійсним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно зі ст.ст. 42, 69 Митного кодексу України (також далі за текстом - МК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Перевіркою дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи виявлено порушення ним ст. 267 МК України, що полягало у недекларуванні ліцензійних платежів (роялті), комісійної винагороди, заниженні витрат на транспортування імпортованих товарів та, як наслідок, призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді позивач, на підставі відповідних договорів поставки друкованої продукції, здійснював зовнішньоекономічну діяльність з імпорту на територію України друкованих періодичних видань - журналів.

До перевірки позивачем, окрім вказаних договорів, надано договори, на підставі яких позивач здійснював перерахування коштів в іноземній валюті, зокрема:

- договір від 01 квітня 2007 року б/н, укладений між позивачем та компанією "Red Dot Kft", за умовами якого компанія "Red Dot Kft" зобов'язалась надати позивачу невиключне право на використання фотознімків у складі позивача на території України та території розповсюдження позивача;

- авторську угоду від 01 липня 2007 року № 313, укладену між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Аркаим" (також далі за текстом - ТОВ "Видавництво "Аркаим"), за умовами якої ТОВ "Видавництво "Аркаим" зобов'язалось передати позивачу невиключне право на використання творів шляхом відтворення, розповсюдження та перероблення;

- ліцензійний договір від 01 липня 2009 року № 110, укладений між позивачем та ТОВ "Видавництво "Аркаим", за умовами якого ТОВ "Видавництво "Аркаим" зобов'язалось надати позивачу право на використання результатів інтелектуальної діяльності шляхом відтворення, розповсюдження та забезпечення;

- договір від 01 січня 2008 року № 01/UK, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за умовами якого вказана особа зобов'язалась надати позивачу невиключне право на одноразове використання фотозображень для публікації у виданнях позивача на визначених договором умовах;

- ліцензійний договір від 01 жовтня 2008 року б/н, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Аллер Раша" (також далі за текстом - ТОВ "Аллер Раша"), за умовами якого ТОВ "Аллер Раша" зобов'язалось надати позивачу за винагороду невиключне право на використання фотографій у межах договірної території шляхом відтворювання, розповсюдження та перероблювання;

- ліцензійний договір від 01 червня 2010 року № 148-615ИА/2010, укладений між позивачем та ФГУП РАМИ "Риа Новости" (також далі за текстом - Агентство), за умовами якого Агентство зобов'язалось надати позивачу право використання фотографічних, графічних, інформаційно-графічних та інших винаходів на умовах невиключної ліцензії, які розміщуються Агентством на сайті, самостійно відбираються та копіюються позивачем з сайту;

- ліцензійний договір від 01 березня 2011 року № 46/1/11, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фотас" (також далі за текстом - ТОВ "Фотас"), за умовами якого ТОВ "Фотас" зобов'язалось надати позивачу просту (невиключну) ліцензію на редакційне використання Rights Managed (RM) та Royalty Free (FR) зображень у складі видань позивача;

- ліцензійний договір від 01 квітня 2011 року № 025/11, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Ист Ньюс" (також далі за текстом - ТОВ "Ист Ньюс"), за умовами якого ТОВ "Ист Ньюс" зобов'язалось надати позивачу право використання ряду фотографічних винаходів.

При цьому, у ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що вказані договори позивачем не надавались до митного оформлення імпортованих товарів (журналів).

До перевірки позивачем також надано акти приймання-передачі, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок за вказаними договорами. Однак, як виявлено відповідачем, суми платежів, зазначених в актах приймання-передачі, відрізняються від сум, відображених у даних бухгалтерського обліку позивача, що, за переконанням відповідача, є наслідком неспівпадання дати актів приймання-передачі із фактичним відображенням платежів у бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, до перевірки надано субліцензійний договір від 01 липня 2006 року б/н, укладений між позивачем та Vogel Burda Holding GmbH (також далі за текстом - субліцензійний договір), за умовами якого Vogel Burda Holding GmbH, який є єдиним власником усіх прав інтелектуальної власності та прав на товарний знак відносно всього, що стосується журналу Chip, зобов'язалось надати позивачу виключне право на використання торгової марки Chip, зареєстрованої як товар класу 16 "Професіональні періодичні видання з мікрокомп'ютерної технології", та ліцензованої Vogel Burda Holding GmbH починаючи із 11 червня 2006 року. Також надано акти, на підставі яких позивач сплачував субліцензійний збір (роялті).

З метою уточнення умов нарахування та сплати за субліцензійним договором, відповідачем до позивача направлено запит від 22 червня 2012 року № 3, у відповідь на який позивач пояснив, що плата за вказаним договором здійснювалась на підставі відсотку від загального чистого прибутку з товарообігу усіх місцевих видань, що підтверджується розрахунками субліцензійних платежів.

При цьому, у ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що субліцензійний договір позивачем також не надавався до митного оформлення імпортованих товарів (журналів).

Викладені обставини, як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, стали підставою для висновку про непредставлення позивачем до митного оформлення друкованих періодичних видань даних їх митної вартості у повному обсязі.

У ході судового розгляду також з'ясовано, що у перевіряємому періоді позивачем здійснено виплати нерезидентам за надання послуг з розробки контент-менеджменту, продажу програмного продукту, інформаційно-технічного та інформаційно-консультаційного обслуговування, рекламних послуг, а також здійснено перерахунки на користь компанії "Бурда Ферлаг Остойропа ГмБХ" у вигляді дивідендів.

Крім того, з'ясовано, що ввезення на митну територію України друкованих періодичних видань позивачем здійснювалось відповідно до договорів від 03 жовтня 2005 року № 03/10-05 та від 01 жовтня 2010 року № 04-UA, за умовами яких позивачу надавались транспортно-експедиційні послуги, розрахунки за якими повинні здійснюватись шляхом переведення валюти на рахунок підприємства-перевізника, на підставі відповідного рахунку, після підписання сторонами вказаних договорів акту виконаних робіт.

З метою підтвердження відомостей про транспортні витрати, заявлені позивачем до митного оформлення, відповідачем здійснено співставлення задекларованих позивачем транспортних витрат до моменту митного оформлення та даних про транспортні витрати, зазначених у рахунках та актах виконаних робіт, які надані до перевірки, з урахуванням номеру транспортного засобу, яким перевезено товари, дати митного оформлення та дати актів виконаних робіт. У ході такого співставлення виявлено, що у наданих позивачем до перевірки документах не розподілено витрати на перевезення до митного кордону України та після ввезення друкованих періодичних видань на територію України.

Згідно з ч. 1 ст. 261, ч. 1 ст. 264 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до абзацу 1 п. 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (також далі за текстом - Порядок № 1766) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з абзацом 1, п. 3 ч. 1 ст. 267 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до ч. 2 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 8 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, при визначенні митної вартості згідно з положеннями ст. 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається: роялті та ліцензійні платежі, пов'язані з товарами, що оцінюються, які покупець мусить сплачувати прямо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті та платежі не включаються до ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті.

Згідно з п. 3 Національним Стандартом № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", ліцензійний платіж - плата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж.

Роялті - ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Враховуючи, що використання об'єктів права інтелектуальної власності без дозволу його власника вважається порушенням прав інтелектуальної власності, наявність ліцензійного договору із встановленими ліцензійними платежами свідчить про те, що умовою використання об'єкта права інтелектуальної власності є сплата таких платежів.

Якщо на момент митного оформлення товарів є відомості про розмір роялті та ліцензійних платежів або частини виручки, платник зобов'язаний їх включити до митної вартості товарів, яка є основою для обчислення митних платежів, які підлягають сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1766, декларація митної вартості подається обов'язково у разі коли покупець сплачує прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів роялті та ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з п.п. 5.1-5.3 розділу І, розділу ІІ Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року № 307 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Вантажно-митна декларація (також далі за текстом - ВМД) заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок.

Відомості, заявлені декларантом у ВМД, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Графи A, C, D/J, E/J, G, H, I, F ВМД заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи ВМД заповнюються декларантом. В окремих випадках, визначених цією Інструкцією, до зазначених граф ВМД частина відомостей може вноситися декларантом, а посадові особи митних органів можуть вносити відомості, що належать до компетенції митних органів, до інших граф ВМД. Графи 55, 56 ВМД, у випадках, визначених цією Інструкцією, заповнюються особою, що прийняла задекларовані товари до перевезення (перевізником).

У цій графі 47 основного й додаткових аркушів ВМД наводяться відомості про нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів).

Однак, як виявлено перевіркою позивача, невірне заповнення позивачем вказаної графи ВМД призвело до заниження ним податкових зобов'язань з ПДВ.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірне складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "Бурда-Україна" до Київської регіональної митниці про визнання недійсним та скасування повністю рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "Бурда-Україна" до Київської регіональної митниці про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 13 серпня 2012 року № 192.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин