Ухвала суду № 2908779, 05.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий по 1-й інстанції: Огороднік К.М.                                                                     Справа № 22-а-3226/08 Господарський суд Хмельницької області                                                                                   ряд.ст.зв. №  40

№ 21/5640-А

Суддя-доповідач:  Олендер І.Я.                            

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

05 травня 2008 року                                                                                                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді               Олендера  І.Я.,

суддів                                     Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.,

при секретарі                        Соколовській А.С.,

з участю прокурора              Рогожнікової Н.Б.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Прокуратури Хмельницької області та Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 08 листопада 2007 року по справі № 21/5640-А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління державного казначейства України в Хмельницькій області про визнання неправомірною бездіяльності податкового органу стосовно повернення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами поданих декларацій з ПДВ за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн., за квітень-травень 2007 року в розмірі 7066242 грн. та стягнення вище вказаних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з  Державного бюджету, -

                                                                                      в с т а н о в и л а :

08 листопада 2007 року господарським судом Хмельницької області прийнято постанову по справі № 21/5640-А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління державного казначейства України в Хмельницькій області про визнання неправомірною бездіяльності податкового органу стосовно повернення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами поданих декларацій з ПДВ за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн., за квітень-травень 2007 року в розмірі 7066242 грн. та стягнення вище вказаних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з  Державного бюджету,  якою вказаний позов задоволено.

Прийняту постанову суд мотивував тим, що вимога позивача щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість за результатами поданих декларацій з ПДВ за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн., за квітень-травень 2007 року в розмірі 7066242 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а бездіяльність відповідача – ДПІ у м.Хмельницькому, що такого відшкодування - протиправною.

Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржили відповідач – державна податкова інспекція у м. Хмельницькому та прокурор Хмельницької області, представники яких в поданих апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм як процесуального так і матеріального права, в зв’язку з чим просять постанову скасувати та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволені позову.

Як на доводи в своїх апеляційних скаргахпредставники апелянтів покликаються на те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що бездіяльність державної податкової інспекції щодо неподання висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету товариства з обмеженою відповідальністю  «Хекро Пет Лтд» за спірні періоди 2006 та 2007 років є неправомірною. Крім того судом при винесенні постанови про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум в розмірі 6420625 грн. та 7066242 грн. безпідставно не прийнято до уваги посилання ДПІ на необхідну умову бюджетного відшкодування, сплату сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача. Так, при вирішенні даного спору судом не взято до уваги те, що відповідно до п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Бюджетне відшкодування - це кінцевий баланс податкового кредиту та податкових зобов'язань усіх постачальників позивача в ланцюгах поставки, починаючи від виробників (імпортерів) продукції. Враховуючи викладене, право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у позивача виникає лише при фактичній сплаті сум податку до бюджету, а не лише із самого факту існування зобов'язання щодо сплати ПДВ у ціні товару. Судом не встановлено факту надмірної сплати податку до бюджету у випадках, визначених Законом.

Представники апелянтів в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить її відхилити з мотивів відповідності прийнятої постанови вимогам процесуального та матеріального права.

Представник відповідача – ГУ ДКУ в Хмельницькій області в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянтів, представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.19 Конституції України та, з врахуванням предмету доказування, який стосувався неправомірної бездіяльності податкового органу, щодо надання Головному управлінню державного казначейства України в Хмельницькій області висновків із зазначенням загальної суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу згідно поданих декларацій за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн., за квітень-травень 2007 року в розмірі 7066242 грн., та поверненню позивачу суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, та наявності права на отримання такого з Державного бюджету, дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача ДПІ в м.Хмельницькому та невідповідність її  вимогам закону, а також про право позивача на бюджетне відшкодування вказаних вище сум ПДВ.

            Так судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2006 року позивачем була подана декларація з ПДВ за травень 2006 року, в якій до бюджетного відшкодування позивачем заявлено сума в розмірі 7541184,00 грн.

            ДПІ у м. Хмельницькому проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2006 року та за результатами такої складено Акт від 21.08.2006 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення   № 0001902302\0\3701 від 23.08.2006 року, яким ДПІ у м. Хмельницькому зменшила заявлену позивачем до відшкодування в декларації за травень 2006 року суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) в розмірі 992858,00 грн.

            22.07.2006 року позивачем була подана декларація з ПДВ за червень 2006 року, в якій до бюджетного відшкодування позивачем заявлено сума в розмірі 6536899,00 грн. ДПІ у м. Хмельницькому була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2006 року. За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Хмельницькому було складено Акт від 28.09.2006 року. На підставі Акту перевірки від 28.09.2006 року ДПІ у м. Хмельницькому було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002082302/0/4292 від 06.10.2006 року, яким ДПІ у м. Хмельницькому зменшила заявлену позивачем до відшкодування в декларації за червень 2006 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 5427767,00 грн.

            Як правильно встановлено судом першої інстанції вказані вище податкові повідомлення – рішення постановою господарського суду Хмельницької області від 24.11.2006 року по справі 21/406-НА повністю скасовані, і як вбачається з ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року по справі № 21/406-НА вищезазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін, рішення вступило в законну силу (а.с.59-64).

            При цьому колегія суддів вважає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

            Вказаними судовими рішеннями, які вступили в законну силу, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, доводяться обставини, що вказують на правомірність заявлення позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами поданих декларацій з ПДВ за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн.

            З огляду на вказане колегія суддів вважає, що заявлена позивачем до відшкодування  сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами поданих декларацій з ПДВ за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн., підтвержена та підлягає відшкодуванню позивачу.

            Таким чином, колегія суддів вважає правильними  висновки суду першої інстанції про пртиправну бездіяльність відповідача в особі ДПІ в м.Хмельницькому, щодо відшкодування позивачу вище вказаної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки податковий орган безпідставно, не надав органу державного казначейства висновку про відшкодування вказаної суми.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, на підставі наявних доказів, що 18.05.2007 року позивач подав до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому декларацію по податку на додану вартість за квітень 2007 року з доданим розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявки про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначивши суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі  3658958,00 грн..; 20.06.2007 року позивачподав до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому декларацію по податку на додану вартість за травень 2007 року з доданим розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначивши суму що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 3407284,00 грн. (т.1 а.с.88-105).

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.106-136, т.2 а.с.1-19) у відповідності до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» державною податковою інспекцією були проведені камеральні та позапланові перевірки товариства з обмеженою відповідальністю « Хекро Пет Лтд.» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень-травень 2007 року, відповідно до яких були складені Акти № 3616/15-2/30960327 від 11.06.2007 року, № 4261/23-3/309760327 від 27.07.2007 року, № 4051/15-2/30960327 від 09.07.2007 року та № 4503/23-3/30960327 від 16.08.2007 року. В даних актах ДПІ у м. Хмельницькому зроблено висновок, що зазначену суму бюджетного відшкодування неможливо підтвердити, оскільки це пов'язано з необхідністю дослідження ланцюга постачання, при цьому податковий орган висновку до органу державного казначейства не надав.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що бездіяльність податкового органу щодо неподання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»за квітень-травень 2007 року є неправомірною.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив з того, що з аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак закон не ставить в залежність відшкодування ПДВ від проведення таких перевірок, а отже проведення перевірки не може продовжити визначений законом 40 - денний строк відшкодування з Державного Бюджету України податку на додану вартість, а  оскільки Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб ( контрагентів ) і фактичної сплати ними податку до бюджету, то за таких обставин посилання державної податкової інспекції на необхідність дослідження ланцюга постачання, щодо підтвердження сплати сумПДВ контрагентами позивача є неправомірним.

При цьому  суд першої інстанції павильно врахував, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно  пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції з 01.06.2005 року) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значені суми, розрахованої згідно пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значені суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що з огляду на аналіз вказаних норм Закону, законодавець пов'язує можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Держбюджету України з фактичною сплатою податку контрагентам платника в ціні придбаних ТМЦ у податковому періоді, що передує звітному, при цьому головною умовою є те, щоб сплата податку на додану вартість була здійснена постачальнику в періоді, що передує звітному.

Судом першої інстанції з огляду на пояснення сторін та письмові матеріали справи встановлено, що сторонами визнається, що вказані умови позивачем дотримані.

Колегія суддів вважає правильними та такими, що підтверджуються матеріалами справи, покликання суду першої інстанції та те, що в процесі проведених перевірок відповідач – ДПІ у м.Хмельницькому, не встановив порушень Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту та визначенні від'ємного значення в порядку, визначеному пп. 7.7.1 даного Закону.

При цьому правильно вказав, що законодавцем чітко визначено період перевірок та види рішень, що можуть бути прийняті за їх результатами.

Так, згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Згідно пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Колегія суддів апеляційної інстанції також відхиляє покликання апелянтів, як на підставу відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні, на те, що згідно норми п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, оскільки при цьому слід враховувати положення пп. "а" пп. 7.7.2 ст. 7 Закону, згідно якого передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Крім того, колегія вважає доведними ті обставини, що відповідачами не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність, як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої, що зокрема узгоджується з вимогами ч.1,ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та вимогами п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість», згідно якого платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України та вказує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на вказане колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач – ДПІ у м.Хмельницькому ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, не довів правомірності своєї бездіяльності, щодо повернення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами поданих декларацій з ПДВ за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн., за квітень-травень 2007 року в розмірі 7066242 грн. на користь ТзОВ «Хекро Пет Лтд», як не довів обставин, що вказували на відсутність у позивача права на відшкодування вказаних сум податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, доводи апеляційних скарг її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись  ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС  України, колегія суддів -

                                                           у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Прокуратури Хмельницької області та Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, на постанову господарського суду Хмельницької області від 08 листопада 2007 року по справі № 21/5640-А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хекро Пет Лтд” до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління державного казначейства України в Хмельницькій області про визнання неправомірною бездіяльності податкового органу стосовно повернення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами поданих декларацій з ПДВ за травень-червень 2006 року в розмірі 6420625 грн., за квітень-травень 2007 року в розмірі 7066242 грн. та стягнення вище вказаних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з  Державного бюджету, – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.  

Головуючий суддя :                                                                         І.Я.Олендер

                         Судді:                                                                                   О.Б.Заверуха

                                                                                                                       Р.М.Шавель