Ухвала суду № 2906621, 25.09.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Носа С.П.,

суддів Яворського І.О., Довгополова О.М.,

при секретарі судового засідання Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюВідкритого акціонерного товариства «Тернопільське обєднання «Текстерно»

на постановуГосподарського суду Тернопільської області від 27 березня 2008 року у справі № 1/80-4560

за адміністративним позовомТернопільської обєднаної державної податкової інспекції

доВідкритого акціонерного товариства «Тернопільське обєднання «Текстерно»

простягнення за рахунок активів заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами, -

В С Т А Н О В И Л А:

Тернопільська ОДПІ звернулось до суду з адміністративним позовом до ВАТ «ТО «Текстерно», з врахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути за рахунок активів платника податків заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами на суму 940688,14 грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 27 березня 2008 рокупозов задоволено:стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно», м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, код ЄДРПОУ 00306650, за рахунок його активів на користь Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, М.Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 21131189 - 940 688,14 грн. заборгованості перед бюджетом, а саме:

-по платежу збір за спеціальне користування водними ресурсами в сумі 35143,91 грн. основного платежу на р/р № 31111017700002, код платежу 13020100, державного бюджету, одержувач УДК в м. Тернополі код 23588119, банк одержувача: ГДКУ в Тернопільській області МФО 838012;

-по платежу податок на додану вартість в сумі 354050,69 грн. основного платежу на р/р № 31110029700002, код платежу 14010100, державного бюджету, одержувач УДК в м. Тернополі код 23588119, банк одержувача: ГДКУ в Тернопільській області МФО 838012;

-по платежу земельний податок з юридичних осіб в сумі 502190,99 грн. основного платежу на р/р № 33218811700002, код платежу 13050100, місцевого бюджету, одержувач УДК в м. Тернополі код 23588119, банк одержувача: ГДКУ в Тернопільській області МФО 838012;

-по платежу комунальний податок в сумі 32923,80 грн. основного платежу на р/р № 33212828700002, код платежу 16010200, місцевого бюджету, одержувач УДК в м. Тернополі код 23588119, банк одержувача: ГДКУ в Тернопільській області МФО 838012;

-по платежу збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 5169,76 грн. основного платежу на р/р № 33119329700002, код платежу 50080200, місцевого бюджету, одержувач УДК в м. Тернополі код 23588119, банк одержувача: ГДКУ в Тернопільській області МФО 838012;

по платежу податок з власників наземних транспортних засобів в сумі 11209,00 грн. основного платежу на р/р № 33119329700002, код платежу 50080200, місцевого бюджету, одержувач УДК в м. Тернополі код 23588119, банк одержувача: ГДКУ в Тернопільській області МФО 838012.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач ВАТ «Тернопільське обєднання «Текстерно», вважає, що вона прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає наступне. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2003 року порушено провадження по справі про визнання банкрутом ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. А згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, в даній справі застосування строків давності, які передбачені в Законі № 2181 і обчислюються терміном 1095 днів є недоречним, адже щодо відповідача порушена справа про банкрутство.При зверненні до суду і якщо справа розглядається в порядку адміністративного судочинства, то саме КАС України з 01 вересня 2005 року, а не вищезгаданим Законом, визначається порядок і строк звернення до адміністративних судів. Згідно з ч. 1 ст. 99 цього Кодексу адміністративний позов може бути подано тільки в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, а для звернення до адміністративного суду особи КАС України встановлює саме річний строк. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» взагалі не с встановлені строки для звернення до адміністративного суду. Отже, суми платежів термін сплати яких настав до листопада 2006 року, тобто до дати з якої починається перебіг позовної давності не підлягають розгляду в даному судовому провадженні.Згідно з ст. 99 КАС України право особи на звернення до суду починається коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З цього випливає, що сума боргу з жовтня 2007 року до лютого 2008 року не повинна бути включена до спірної суми, адже позов подано 08 листопада 2007 року і тоді ще позивач не міг знати і не знав, що відповідач не сплатить суми податкового зобов'язання за цей період. Отже, на час подання позову 08 листопада 2007 року право позивача на отримання даних коштів порушеним не було, тому ця сума не підлягає розгляду в даному судовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання вважається податковим боргом.

Відповідно до пп. 3.1.1 цього Законуактиви платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідач не заперечує факту наявності у нього податкового боргу та його розміру.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, якими він обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З даних норм вбачається, що річний строк звернення до адміністративного суду застосовується, якщо не встановлений інший строк, зокрема, законодавчим актом, який є спеціальним для певного виду правових відносин. Ст. 15Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлений строк давності та порядок його застосування, відповідно до яких податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше за днем її фактичного подання.

Колегія суддів також не приймає доводів апелянта про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, строк звернення до суду, визначений ст. 15 Закону 1095 днів оскільки преамбулою даного Закону передбачено, що цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобовязань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, з порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобовязань не розповсюджується.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, щосума боргу з жовтня 2007 року до лютого 2008 року не повинна бути включена до спірної суми, адже позов подано 08 листопада 2007 року і тоді ще позивач не міг знати і не знав, що відповідач не сплатить суми податкового зобов'язання за цей період, оскільки предметом позову є стягнення з ВАТ «ТО «Текстерно» податкового боргу і в даному випадку немає значення час виникнення такого боргу. Податковий борг відповідача на час розгляду справи становив 940688,14 грн. Відповідно до ст. 51 КАС України Тернопільська ОДПІ до закінчення судового розгляду збільшила розмір позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське обєднання «Текстерно» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 27 березня 2008 року у справі № 1/80-4560 за адміністративним позовом Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське обєднання «Текстерно» про стягнення за рахунок активів заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач С.П. Нос

Судді І.О.Яворський

О.М. Довгополов