Ухвала суду № 29086751, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2013 р. м. Київ К/9991/60332/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Рубанчук Н.С., відповідача:Шапор Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Тех»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р.

у справі №2а-7912/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Тех»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клін Тех»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Альфа-Л»за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., з ТОВ «Супреммум»за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р., з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт від 24.04.2012 р. №125/22-50/31246688.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198,п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме - по взаємовідносинах з ПП «Альфа-Л»завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 390 169, 00 грн., у т.ч. за січень 2011 р. на 86 411,00 грн., за лютий 2011 р. на 139 388,0 грн, за березень 2011 р. на 164 370,00 грн., по взаємовідносинах з ТОВ «Супреммум» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 534 823,00 грн., у т.ч. за квітень 2011 р. на 132 214,00 грн., за травень 2011 р. на 133 111,00 грн., за червень 2011 р. на 121 875,00 грн., за серпень 2011 р. на 147 623,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2012 р. № 0001322250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 961 899,00 грн., з яких 924 992,00 грн. за основним платежем, 36 907,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2011 р. між позивачем та ПП «Альфа-Л»був укладений Договір поставки миючих засобів №2/11, відповідно до якого останній на умовах Договору передав у власність покупцю (позивач у справі), а покупець прийняв та оплатив миючі засоби, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у видаткових накладних постачальника, які є невід'ємною частиною до цього Договору. Оплата товарів покупцем здійснювалась за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Виконання умов вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними від 22.03.2011 р. № 80 на суму 490 762,08 грн; від 09.03.2011 р. № 32 на суму 495 454,92 грн., від 18.02.2011 р. № 80 на суму 394 992,60 грн., від 08.02.2011 р. № 59 на суму 441 336,84 грн, від 10.01.2011 р. № 11 на суму 518 468,04 грн., від 09.03.2011 р. № 32 на суму 495 454,92 грн., видатковими накладними, рахунками-фактури від 18.02.2011 р. № 80 на суму 65 832,10 грн. та від 08.02.2011 р. № 59 на суму 441336,84 грн.

Судовими інстанціями було також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Супреммум»було укладено договір постачання миючих засобів від 06.04.2011 р. №3/4-11. В матеріалах справи містяться податкові накладні від 06.05.2011 р. № 37 на суму 414 593,76 грн., від 20.05.2011 р. № 81 на суму 384 071,94 грн., від 22.04.2011 р. № 125 на суму 331 224,36 грн., від 07.04.2011 р. № 50 на суму 462 057,72 грн., від 07.06.2011 р. № 58 на суму 367 197,78 грн., від 20.06.2011 р. № 129 на суму 364 052,64 грн., від 18.08.2011 р. №18 на суму 440 105,04 грн., від 04.08.2011 р. № 8 на суму 445 634,64 грн. та видаткові накладні.

У той же час, попередні судові інстанції дійшли висновку, що з наданих позивачем документів неможливо встановити реальність проведеної господарської операцій.

Так, судові інстанції дійшли висновку, що контрагентами-постачальниками позивача є підприємства, які мають ознаки фіктивності, зокрема, вказали про відсутність у останніх адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, а відтак і відсутність наміру для створення правових наслідків.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до приписів п. 198.6 цієї ж статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правовий аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований за наслідками реального здійснення господарської операції (яка є підставою для формування податкового обліку платника) та підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У даній справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що відсутність у платника податку (позивача у справі) товарно-транспортні накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, сертифікатів на товар, підтвердження оприбуткування отриманих товарів, доказів про подальшу їх реалізацію або використання в своїй господарській діяльності є достатніми підставами для висновку про безтоварність спірної господарської операції.

Проте, такі висновки є передчасними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Наявність порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими особами ПП «Альфа-Л»з метою прикриття незаконної діяльності не є беззаперечним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд повинен був витребувати у податкового органу докази, які підтверджували його доводи, що наведені у податкових накладних відомості не відповідали дійсності та не свідчать про фактичне та реальне здійснення позивачем та його контрагентами зазначених господарських операцій.

Якщо контролюючий орган таких доказів не надав або останні не були достатніми, суд керуючись приписами ч.4, 5 ст.11 КАС України зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують такі обставини.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Тех»задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р. у справі №2а-7912/12/2670 скасувати.

Справу №2а-7912/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.