Ухвала суду № 29086713, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/68135/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови ВП № 11536844 від 08.04.2011, -

встановила:

Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області звернулося до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови державного виконавця ВП № 11536844 від 08.04.2011.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 08.04.2011 ВП № 11536844 про арешт коштів за виконавчим листом № 2а-42/2008, виданим 30.01.2009 Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 2005, 2007 роки у сумі 2854,60 грн., в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 285,46 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 11,28 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами було встановлено, що на виконанні у відповідача знаходяться виконавчий лист № 2а-42/2008, виданий 30.01.2009 Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з УПСЗН Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 2005, 2007 роки у сумі 2854,60 грн., на виконання якого головним державним виконавцем винесено постанову ВП № 11536844 про відкриття виконавчого провадження, та у рамках якого у зв'язку з відмовою добровільного виконання судового рішення старшим державним виконавцем винесено постанову від 08.04.2011 про арешт коштів боржника в сумі 3151,34 грн., з яких 2854,60 грн. за рішенням суду; 285,46 грн. виконавчий збір; 11,28 грн. витрати на проведення виконавчих дій, що належать боржнику та містяться на рахунку р/р 35212037000633 в УДК у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п.1 ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження»). Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено пунктом 4 статті 50 зазначеного Закону, в якому визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду. Частиною 6 статті 59 зазначеного Закону передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.

Колегія судді вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до законного та обґрунтованого висновку про те, що арешт коштів управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, що містяться на розрахунковому рахунку в Головному Управлінні Державного казначейства України у Луганській області, в межах суми 2854,60 грн. є правомірним, а протиправним є лише в частині стягнення суми виконавчого збору в розмірі 285,46 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 11,28 грн., оскільки наведеними нормами не передбачено застосування арешту активів на вказані витрати.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови ВП № 11536844 від 08.04.2011 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко